§ 2. Естетична та особиста культура юриста

У юридичну працю міцно входить естетика. Звичай­но, віднесення естетики до морального контексту ком­понентів юридичної деонтології є спірним питанням. Зокрема, існує три точки зору, де естетичну культуру правника можна віднести до:

1) психологічних особливостей, оскільки естетичні норми безпосередньо залежать від психічного розвитку людини, від розвиненого відчуття та сприйняття;

2) духовних аспектів, тому що більшість естетичних норм людина не створює — їх треба досліджувати, шу­кати як результат природи;

3) морального обгрунтування через те, що частина естетичних норм створюється людиною в процесі ево­люційного розвитку суспільства.

Найбільша прийнятність третьої позиції пояснюєть­ся тим, що, незважаючи на еволюційний характер фор­мування естетичних норм, юридична робота, в першу чергу, вимагає певних стандартів, зразків, моделей. Це — завдання держави, юридичних установ, соціальних груп (колективів), сім'ї юриста тощо. Тобто в даному випадку прослідковуються аналогії з професійною мо­раллю, професійно-етичними нормами, які пов'язані із усталеними нормами естетики.

Крім того, у моральній групі компонентів юридичної деонтології естетична культура юриста має найбільше проявів. Це пояснюється тим, що деякі елементи есте­тичної культури є складовими елементами водночас особистої і зовнішньої культури юриста, а також його службового етикету, що грунтуються на загальній та професійній моралі.

У кожної людини існує певна естетична орієнтація, яка постійно розвивається у процесі соціалізації з метою подолання одновимірності у людському розвитку, з ог ляду на те, що естетичні цінності та естетичне сприйнят тя людини мають природний характер, естетична свілгк мість потребує певного формування, а не виховання.

Найбільшої уваги потребують дослідження естетизо-ваних стосунків юриста 3' громадянами, суспільством та природою. У цих відносинах є можливість відчути доб­ро і красу як зовнішньолюдські цінності. Тобто у служ­бовому обов'язку юриста є естетичний елемент, який потребує систематичного розвитку.

Естетичні засади у службовій діяльності юриста, зокре­ма естетична форма внутрішнього імперативу службового обов'язку, вимагають певної культури цієї діяльності.

Це стосується естетичної культури юриста, основним складовим елементом якої є правова естетика.

Основним завданням правової естетики є підвищен­ня рівня професійної естетичної свідомості юриста, що здійснюється не тільки через опанування творів літера­тури, а й мистецтва взагалі. Тут потрібно, щоб юрист мав власне бачення естетики, перш за все, з позиції ко­лористики.

Колористика дає можливість ознайомитись з єдиною мовою кольорів. Справа в тому, що кожен колір по-різ­ному впливає на людину, позначається на її самопочут­ті, емоціях, поведінці, навіть змінює пульс та кров'яний тиск. Знання законів колористики допомагає у стресо­вих ситуаціях. Тобто колір для людини є духовною їжею, здоров'ям, стимулятором, смаком, змістом та мо­вою, що потрібно враховувати при оформленні робочих місць, створенні умов праці для юриста.

Наступним елементом правової естетики є як зов­нішній, так і внутрішній бік проведення обрядів, цере­моній, ритуалів, святкування знаменних дат тощо. Тут прояви естетичної культури юриста мають значення, тим більше, що це в якійсь мірі регулюється правовими нормами (наприклад, ритуал судового засідання).

Одним із елементів правової естетики є встановлен­ня правил естетики у поведінці юриста. Це — один із зовнішніх проявів його естетичної культури.

У професійній діяльності юриста значну роль віді' грає його особиста культура. Її високий рівень допома­гає юристові знайти своє місце у колективі, визначити як, де і коли вступати в розмову, не допускати пишно­мовності і фразерства, знати правила вітання тощо.

До складових елементів особистої культури належить

догляду за тілом і одягом, побутова культура культуру принципів особистої культури є

доброзичливість, вірність, надійність,

Особиста культура виконує такі функції: формуван-норм службового етикету та зовнішньої культури;

розвиток естетичної культури; формування авторитету;

ппияння дотриманню службової та загальної таємниці;

формування почуття товариськості; виховання вимогли­вості до себе; розвиток моральних та професійно-моральних якостей; підвищення рівня юридичної компе­тенції; уміння критикувати і вислуховувати критику; дотримання норм сімейного і побутового етикету; вправлення приємного враження.

Зрозуміло, що особиста культура залежить від рівня соціалізації юриста, а також від інтелектуальної, емоцій­ної внутрішньої, естетичної, психологічної, педагогічної'культури. Великий вплив на юриста мають особиста культура його батьків та другого члена подружжя. На­певно, менше впливає на формування особистої культу­ри соціальне походження, місце народження і вихован­ня (село чи місто), наявність додаткової освіти тощо. Дуже шкодять формуванню особистої культури показу­ха і формалізм.

У цілому слід вказати, що особиста культура сучас­ного юриста повинна відображати менталітет українсь­кого народу, пропагувати національний дух української інтелігенції.

Отже, істотною ознакою, яка визначає сутність юри­дичної деонтології, є її моральні проблеми. Вони поля­гають у тому, що сучасні юристи ще недостатньо воло­діють належними нормами моралі, незважаючи на те, що моральна культура пронизує будь-яку професійну ді­яльність і стає міцним фундаментом формування внут­рішнього імперативу службового обов'язку.