Зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та їх розгляд

1. Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.

2. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та журналу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу.

3. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

4. Зауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх подання.

Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайоми­тися із технічним записом судового засідання, журналом судо­вого засідання.

Для цього у приміщенні суду повинно бути обладнано ро­боче місце для прослуховування фонограм судових засідань особами, які беруть участь у справі. Таке робоче місце повинно складатися з комп'ютера зі звуковою картою, навушниками, пристроєм CD-R та спеціальної програми, що за реквізитами засідання дає змогу прослухати фонограму засідання. Оз­найомлення здійснює працівник апарату суду.

На технічний запис судового засідання та журнал судового засідання протягом семи днів з дня проголошення рішення осо­би, які беруть участь у справі, можуть подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.

Головуючий не пізніше п'яти днів розглядає зауваження та постановляє відповідну ухвалу. У разі пропуску строку подан­ня зауважень і відсутності підстав для його поновлення голо­вуючий залишає їх без розгляду.

Окрім того, особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколом судового засідання і протягом трьох днів після їх повідомлення про підписання протоколу або після закінчення строку на підписання протоколу подавати свої пись­мові зауваження щодо неповноти або неправильності протоко­лу. Такі зауваження повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх надходження до суду.

При вивченні третього питання (Поняття і значення заочного розгляду справи.) студентам слід звернути увагу на те, що

Новим інститутом цивільного процесу, спрямованим на вдосконалення судової системи України, є заочний розгляд справи, передбачений у гл. 8 розд. III ЦПК. Цей інститут не є абсолютною новелою для процесуального законодавства України. Вперше на теренах України ця судова процедура була встановлена ще у Статуті цивільного судочинства 1864 року і проіснувала до прийняття ЦПК У PCP, введеним удію 5 листопада 1929 р. Проведення заочного розгляду справи дозволило усунути причини, з яких затягувався розгляд справи. Процесуальні норми, які регулювали інститут заочного розгляду справи в ті часи, мали багато спільних ознак із сучасною моделлю такого розгляду, який з прийняттям ЦПК 2004 року був відновлений у цивільному судочинстві України. Заочне провадження також широко застосовується у різних правових системах світу (Франції, Англії, США) для забезпечення ефективності й своєчасності цивільного судочинства. Глава "Заочне провадження" міститься і у ЦПК РФ 2002 року.

Мета запровадження заочного розгляду справи у сучасне процесуальне законодавство - забезпечити доступ сторін до більш оперативних форм судочинства та захистити їх від можливих зловживань і затримок, надати суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно. Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо реалізації принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи2. Введення процедури заочного розгляду справ дозволило розумно спростити цивільний процес і значно прискорити захист порушених прав, тим самим підвищуючи ефективність правосуддя.

У загальних рисах заочний розгляд справи можна визначити як розгляд і вирішення цивільної справи за відсутності належним чином повідомленого про час і місце судового розгляду відповідача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені яким причини неявки визнані неповажними.

Інститут заочного розгляду справи ефективно сприяє дотриманню положення ч. З ст. 27 ЦПК, згідно з яким особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантією зменшення зловживань відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Зазначимо, що суди мають право постановляти ухвалу про заочний розгляд лише у справах позовного провадження, а не окремого чи наказного.

При вивченні четвертого питання (Умови і порядок заочного розгляду справи. ) студентам слід звернути увагу на те, що

Згідно із ст. 224 ЦПК умовами проведення заочного розгляду справи є:

1. неявка відповідача у судове засідання;

2. належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання;

3. відсутність поважних причин неявки відповідача;

4. відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності;

5. відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи. Лише за сукупності всіх перелічених умов суд може постановити ухвалу про заочний розгляд справи. Деталізуємо кожну з них.

Однією з основних умов проведення заочного розгляду справи є відсутність відповідача у залі судового засідання при розгляді справи по суті. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (ч. 2 ст. 224 ЦПК). Враховуючи, що згідно із ст. 38 ЦПК сторони можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника, явка у судове засідання представника відповідача з належно оформленими повноваженнями не дає суду підстав проводити заочний розгляд справи.

Ще однією умовою є обов'язок суду перевірити факт належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання. Повідомлення відповідача визнається належним, якщо здійснено відповідно до вимог статей 74-76 гл. "Судові виклики і повідомлення" ЦПК. У матеріалах справи мають бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином і підстав для заочного розгляду справи не існує. У такому випадку суд повинен відкласти провадження у справі згідно зп.1ч. 1ст. 169 ЦПК.

При вирішенні питання щодо призначення заочного розгляду справи суд повинен перевірити не лише факт належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, а й поважність причин неявки відповідача у судове засідання, якщо вони відповідачем були повідомлені. За відсутності відповідача з причин, які судом визнані поважними, заочний порядок розгляду справи виключається (ст. 224 ЦПК). Виходячи зі змісту ст. 224 ЦПК з урахуванням п. 2 ч. 1 і ч. 4 ст. 169 ЦПК можемо дійти висновку, що у випадку, коли відповідач, оповіщений в установленому порядку про час і місце судового розгляду, вперше не з'явився у судове засідання і повідомив про причини неявки, які судом визнані поважними, - суд відкладає розгляд справи; повторна неявка належним чином повідомленого відповідача, навіть якщо він повідомив про її причини, - надає суду право постановити ухвалу про заочний розгляд справи.

Не є підставою для проведення заочного розгляду справи неявка відповідача, від якого надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Суд за таких обставин розглядає справу в загальному порядку або відкладає розгляд справи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК.

Останньою умовою для призначення заочного розгляду справи є відсутність заперечень позивача проти такого вирішення спору, що обов'язково має фіксуватися у журналі судового засідання. Якщо позивач не погоджується на розгляд справи в порядку заочного провадження, то суд відкладає розгляд справи і направляє відповідачу, який не з'явився, повідомлення про час і місце нового судового розгляду.

Отже, заочний розгляд справи - це особливий порядок розгляду та вирішення цивільної справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час і місце судового розгляду, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені яким причини визнані неповажними, і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При вивченні п’ятого питання (Зміст заочного рішення. ) студентам слід звернути увагу на те, що

Стаття 226. Форма і зміст заочного рішення

1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 226 Цивільного процесуального кодексу України 1. За змістом і формою заочне рішення, так само як і рішення, ухвалене в звичайному порядку, повинно відповідати вимогам ст. ст. 213 і 215 ЦПК. Заочне рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним воно буде тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим - коли ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 2. Хоча ЦПК прямо нічого і не вказує, вважаємо за доцільне іменувати таке рішення "заочним", що б сама назва вказувала на його особливості. ВС України також визнав правильною практику тих судів, які вказують у найменуванні "Заочне рішення" у зв'язку з особливостями процедури ухвалення таких рішень та з огляду на необхідність чіткого визначення для осіб, які беруть участь у справі, а також для суддів належного порядку оскарження чи перегляду заочного рішення.119 Текст рішення повинен відображати специфіку заочної процедури: 1) у описовій частині буде відсутнім узагальнений виклад позиції відповідача, оскільки розгляд справи відбувався у його відсутності, а також буде зазначено, що справа розглядалася заочно; 2) в мотивувальній частині не буде вказівки на докази, якими обґрунтовуються заперечення відповідача, якщо вони не були подані відповідачем до або під час попереднього судового засідання відповідно до ст. 131 ЦПК; 3) в резолютивній частині рішення, окрім вказівки на строк і порядок його апеляційного оскарження, повинно бути зазначено строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення. 3. Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВС України N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі" при заочному розгляді справи складання повного рішення, яке слід називати заочним, може бути відкладено, проте в силу статті 227 ЦПК повний текст рішення відповідачеві у будь-якому випадку має бути направлено не пізніше п'яти днів з дня проголошення рішення суду або його вступної та резолютивної частин.Суд повинен ухвалити заочне рішення, яке за своїм змістом має відповідати вимогам статті 215 ЦПК (містити в собі вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини у визначеній послідовності). При цьому в описовій частині заочного рішення необхідно вказати, що заочний розгляд справи відбувся за відсутності відповідача (усіх відповідачів); у резолютивній частині цього рішення має бути зазначено, крім загального порядку оскарження, також строк і порядок подання відповідачем заяви про його перегляд. Повторне заочне рішення, в тому числі ухвалене тим же складом суду, оскаржується в загальному порядку, встановленому ЦПК, про що має бути зазначено в резолютивній частині рішення (частина третя статті 232 ЦПК). Виправлення описок чи арифметичних помилок, ухвалення додаткового рішення чи роз'яснення рішення при заочному розгляді справи здійснюються за загальними правилами, передбаченими статтями 219, 220, 221 ЦПК. При цьому додаткове до заочного рішення не може бути оскаржене відповідачем до суду, що його ухвалив, у порядку статті 228 ЦПК. 4. Як вже зазначалося, обов'язком суду є вказівка на особливості перегляду та оскарження заочного рішення позивачем і відповідачем. Аналіз судової практики показує, що суди або вказують лише на можливість апеляційного оскарження заочного рішення, або зазначають лише строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення, нічого не згадуючи про право позивача на апеляційне оскарження рішення, або ж вказують і на можливість пільгового, і на можливість апеляційного оскарження заочного рішення, не проводячи при цьому розмежування (за суб'єктним складом) між цими двома способами перегляду заочного рішення. Значна деталізація судом порядку перегляду та оскарження заочного рішення дуже позитивна, разом з тим, зазначаючи про можливість апеляційного оскарження рішення, слід вказувати, що таке право належить лише позивачеві, адже із наведеного вище формулювання однозначного висновку про це зробити не можна. Бувають випадки, коли в заочних рішеннях зазначається лише строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення. Верховний Суд України також відзначає, що формулювання в заочному рішенні порядку та строків його перегляду та оскарження у більшості випадків є незрозумілими для сторін, що призводить до масового повернення апеляційними судами апеляційних скарг на заочні рішення.120

При вивченні шостого питання (Перегляд, оскарження і скасування заочного рішення. ) студентам слід звернути увагу на те, що