6.Розвиток економіки стародавнього Єгипту.

Вивчення відомих джерел свідчить про те, що не збереглися (або не знайшли) староєгипетські зводи законів, подібно до Законів Хаммурапі. Проте є деякі відомості про господарське і соціальне життя в Єгипті: "Указ царя Неферіркара із Абідоса" (XXV ст. до н. е.), "Поученіє Гераклеопольського царя своєму сину Мерікара" (XXII ст. до н. е.) та ін.

У Стародавньому царстві визначалися правові та приватновласницькі відносини, що становили основу економічних зв'язків. Головну увагу в "Поученії" приділено організації бюрократичного апарату управління, правилам управління господарством, знання яких для правителя важливе так, як і будь-яка інша сфера мистецтва. Якісну працю чиновника стосовно обліку матеріальних і трудових ресурсів рекомендувалося добре винагороджувати. Такий облік супроводжувався здійсненням перепису населення. Це було важливо для проведення багатьох робіт з іригаційного будівництва, переділу землі після щорічного розливу Нілу, створення загально-єгипетської системи зрошення і зведення культових споруд.

У Середньому царстві (2050—1750 рр. до н. е.) відоме "Повчання Ахтоя, сива Дуауфа, своєму сину Піопі", в якому йшлося про три галузі управління — фінансову, військову і суспільну роботи. Найважливішу роль у державному управлінні відігравали освічені люди, які здійснювали облік і контроль у країні. З огляду на те, що "неграмотність рівносильна залежності", автор звертається до молоді із закликом навчатися, поліпшувати та розвивати освіту.

У період Нового царства (друга половина II тис. до н. е.) відомі такі пам'ятки писемності: "Аннали Тутмоса III", "Папірус Вільбурга" та ін. У них чітко розглядались питання правового розмежування власності. Державна власність, яка мала чіткі межі, не могла бути присвоєна, її передавали сину тільки за умови отримання ним відповідної посади.

У Пізньому періоді (І тис. до н. е.), для котрого властиві тенденції до розвитку ринкових відносин, джерелом економічної думки стали архівні документи (дарування землі храмам, договори про оренду і наймання). У таких ділових паперах розкрито умови функціонування капіталу, який приносить відсотки, що свідчить про розвиток товарно-грошових відносин. Відсоток із позики становив 150—200%.

Отже, за своєю сутністю всі пам'ятки відображали такі найважливіші соціально-економічні питання:

1) економічні відносини рабів і рабовласників;

2) про державну власність на землю;

3) проблеми раціонального управління господарською діяльністю;

4) природний і правомірний характер нерівності у суспільстві (стародавні єгиптяни стверджували: "Навіть дерева нерівні між собою, як же можуть бути рівні люди?").

Ці ж документи свідчать про ефективну роботу централізованого управління з мобілізації, уміле планування і перерозподіл матеріальних ресурсів відповідно до потреб суспільства. Система державного господарювання функціонувала багато віків. Суспільство Стародавнього Єгипту набуло значних знань, які передавали з покоління у покоління, а також поширювали в сусідні країни і континенти.

Водночас величезна державна машина управління, панування бюрократії, концентрація податків в інтересах держави перешкоджали розвитку ініціативи людей, окремих виробництв. Цивілізація Єгипту у Пізньому періоді перебувала на етапі занепаду.

Висновок:

Розглянувши та ознайомившись з особливостями господарства первісного суспільства та його еволюцією, можна зробити наступні висновки.

Отже, на ранній стадії господарства первісної доби переважало полювання, риболовство, збирання плодів.

Згодом у зв’язку з удосконаленням знарядь праці (гарпуни, скребки, луки, сокири, човни, молоти, серпи, списи) почалась обробка шкур, глиняного посуду, виникло образотворче мистецтво, будівництво наземних споруд.

Протягом бронзового та залізного віків відбулись великі зрушення в розвитку продуктивних сил. Появився ткацький верстат, розвинулося скотарство, а особливо землеробство.

Між ними виник перший поділ праці, налагодився економічний обмін між окремими родами, общинами, племенами і вони створили економічні умови для виникнення держав. Перші з них утворилися на Стародавньому Сході (Єгипет, Індія, Месопотамія) на зламі неоліту і бронзової доби.

Основними причинами розвитку господарства було:

Перехід від збиральництва до власного виробництва товару;

Розвиток ремісництва і торгівлі;

Суспільний поділ праці;

Розвиток писемності;

Утворення міст і держав;

Розшарування суспільства;

Розвиток географічних сполучень між Сходом і Заходом(морські шляхи і Великий шовковий шлях).

Список використаних джерел 

1.Васильєва Р. Х., Горкіна Л. П., Петровська Н. А. Історія економічної думки України. Київ: Либідь, 1993, 272 с.

2.Мазурок П. П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях. Київ: Знання, 2004, 477 с.

3.Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних учень. Київ: КНЕУ, 1999, 564 с.

4. http://www.studcon.org/istoriya-ekonomiky-ta-ekonomichnoyi-dumky