Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний технологічний університет

Кафедра економіки та підприємництва

РЕФЕРАТ

«Господарство на етапі становлення ранніх цивілізацій»

Перевірив: Виконав:

к.е.н. доцент Студент 3 курсу

Тернова Л.Ю. Групи ЕП – 51 ФЕУ

Баланюк Святослав

Васильович

Черкаси 2017

Вступ

1. Передумови і умови становлення господарства ранніх цивілізацій

2. Господарство та його форми в первісному суспільстві

3. Первісний лад та періодизація первісної доби

4.Найдавніші цивілізації

5.Економічний розвиток Месопотамії

5.1 Економічний розвиток Ассирії

Вступ

 

Питання періодизації є одним з найскладніших в історико-економічній науці, постійно перебуває в центрі дискусій. Це пояснюється існуванням багатьох варіантів та підходів до визначення етапів розвитку господарської сфери суспільств. Кожне суспільство є частиною більш широкої спільноти людей – людства, розвиток якого впливає на поступ кожного суспільства.

Тому першим напрямком періодизації історико-економічного розвитку суспільств на основі цивілізаційної парадигми є встановлення головних етапів розвитку людства, у межах яких слід досліджувати еволюцію окремих суспільств.

На другій стадії кожне суспільство розвивається в межах відповідної світової цивілізації. Тому періодизація розвитку господарської сфери суспільств залежить від таких цивілізаційних ознак, як форма державної організації та особливості суспільної залежності людей. Тобто тип світової цивілізації (цивілізаційна лінія людства), до якої належить суспільство, є наступним критерієм періодизації його розвитку.

Нарешті, кожне суспільство, що перебуває на відповідній стадії розвитку людства та належить до одного з типів світових цивілізацій, має власні способи розв'язання головної суперечності свого розвитку. Особливості суспільних умов взаємодії людей у господарській сфері обумовлюють специфіку господарської системи в різні періоди її функціонування, різні форми господарств, засоби взаємодії тощо.

Первісне суспільство – це тривалий період в історії людства: від виникнення людини розумної (близько 2. 5-2. 8 млн. років тому) і до виникнення цивілізації і державності.

Період в історії людства до винаходу писемності, після чого з’являється можливість історичних досліджень. У різних народів цей процес відбувався в різні історичні терміни, а деякі народи живуть в умовах первісності до сьогоднішнього дня.

У сучасній науці прийнято розрізнювати власне первісну культуру, яка існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV- початок III тис. до н. е.) і традиційну первісну культуру.

Господарство – сукупність всіх чинників (матеріальних і духовних), які є у розпорядженні людини чи людської спільності (господаря) і використання яких дозволяє отримувати засоби для виживання.

Ведення господарства – господарська діяльність особи, групи, народу, регіону, держави чи світу загалом з метою задоволення особистих чи суспільних потреб.

 

1. Передумови і умови становлення господарства ранніх цивілізацій

 

В історичному процесі розвитку первісного суспільства та його господарської сфери в 4-3 ст. до н. е. відбувається формування і розвиток ранніх цивілізацій.

Ранні цивілізації – це первісні, первинні й автохтонні стійкі соціокультурні системи для об’єднання людей на основі духовно-культурних, господарських, суспільно-політичних форм та їх цінностей. Головним для них є розвиток цілісних суспільно-природних утворень, в яких людина є органічним та невідокремленим складником.

Становлення цивілізації – це системний процес, що передбачає взаємозумовну трансформацію економічної, соціально-політичної і культурної субсистем з відповідним підвищенням демографічного потенціалу і формування нової територіально-поселенської структури автономного соціального організму навколо ранньоміського центру-столиці.

Передумови виникнення цивілізації визначає сукупність чинників, які закладають початок і об’єктивну можливість процесу становлення цивілізації. До основних належать:

перехід до стійкого осілого способу життя,

розвиток землеробних форм господарства,

зростання чисельності населення в місцях високопродуктивних форм привласнювального та виробничого господарств,

надмірна концентрація та розселення населення на нові господарські території,

домінування в господарській сфері суспільства виробничих форм ведення господарства,

виробництво додаткового натурального продукту.

Становлення найдавніших цивілізацій – це ті обставини, наявність яких визначає забезпечення та успішне завершення процесу становлення основ цивілізації. Суть категорії становлення полягає в переході від однієї визначеності буття до іншої. Серед основних чинників переходу є:

- поява в суспільстві верстви людей, що не задіяні безпосередньо у сфері виробництва, але виконують важливі функції з організації та регулювання суспільної життєдіяльності в общинах;

- поява в процесі суспільного розвитку складної ієрархічно організованої соціально-політичної системи на основі суспільного поділу праці, наслідком якого є відокремлення соціально-професійних груп;

- успішна реалізація процесу становлення основ цивілізації передбачає і зміну форми натурального додаткового продукту, що сконцентрований в руках знаті.

 

2. Господарство та його форми в первісному суспільстві

 

Перший етап у розвитку суспільства-епоха стародавнього світу, тривав з 40 тис. років до н. е. до V ст. н. е. (від часу відступу льодовика до падіння Риму (476р.) Його головним змістом є виникнення найдавніших форм виробництва і елементарних зв'язків у структурі економіки.

Організаційно-економічний рівень характеризується використанням примітивних ручних технологій на основі простої кооперації. Найдавніші форми простої кооперації-родова та сусідська громада.

Проста кооперація-форма організації виробництва, при якій колектив людей виконує якісну роботу на умовах природної (біологічних) спеціалізації.

У галузевому рівні економіки стародавнього світу важко виділити спеціалізацію окремих господарств, так як всі вони розвиваються в рамках замкнутого натурального господарства. Особливу роль у формуванні галузевої структури економіки відіграв суспільний поділ праці.

Формування територіального рівня було обумовлено природно-кліматичними умовами і виявилося в темпах освоєння окремих територій: найдавніші землеробські цивілізації виникають у найбільш сприятливих кліматичних умовах. Територіальна спеціалізація виявилася пов'язаної з джерелами сировини, що відбилося на розвитку ремесла і торгівлі. Важливе значення для складання територіальної структури економіки мала неолітична революція, швидкість розповсюдження якої також залежала від географічних чинників.

Неолітична революція – перехід від привласнюючого типу господарства до виробничого, який супроводжувався появою додаткового продукту, підвищенням життєвого рівня населення, збільшенням його чисельності та створенням передумов для виникнення держав.

Відтворювальний рівень. Основним виробником стародавнього світу було землеробське господарство, яке зазнало еволюцію – від колективу вільних общинників в умовах родової громади до формування общинних, рабовласницьких (приватновласницьких) і державних господарств на основі різних форм відносин залежності. Важливу роль при цьому відігравало Середземномор'я (морські торгові шляхи) і «Великий шовковий шлях», що зв'язує по суші Східну Азію і Середземномор'я. Всі знаряддя виготовлялися технікою оббивки, без застосування шліфування і свердління. Одним з переломних моментів у розвитку первісної економіки стало оволодіння вогнем. Людина почала будувати житла або облаштовувати печери. Найдавнішими видами господарської діяльності людини було полювання і збирання.

У мезоліті – середньо кам’яному віці (12-8 тис. років до н. е.) удосконалюється технологія виготовлення знарядь праці. Ускладнення діяльності виявляється і в удосконаленні знарядь праці: з'являються примітивні прядка і пряслице, мотика, плуг, жнивні ножі і серпи. Можливість отримання регулярного продукту призводить до зміни організаційних форм людської діяльності.

Розкладання первісної економіки хронологічно пов'язане з періодами активного використання металу. Це пояснюється технологічною складністю ремісничого виробництва, що вимагає спеціальних навичок, тому початковий розподіл праці відбувався між громадами, що зумовлювало торгівлю на межах територій племен. Крім того, ремесло зберігало сезонний характер виробництва.

Розвиток ремесла активізувало торговий обмін, що створювало основу третього етапу суспільного розподілу праці-виникнення регулярної торгівлі і міст.

Зростаюча продуктивність праці викликала все більшу його індивідуалізацію, що відкривало можливість приватної власності всього виробленого продукту спочатку якоюсь групою усередині колективу, зазвичай сім'єю, потім окремими особами. Це стало передумовою для початку процесу формування класів і держав. Важливою рисою даного етапу є переважання малих державних форм.

Початок залізного століття (III тис. до н. е.) ознаменувався подальшим удосконаленням структури економіки, а в політико-економічному плані створювання «світових імперій». Причини цих процесів криються не тільки в кризі первісної економіки, що створила умови для розширеного відтворення. Особливе значення стали грати наступні чинники:

« необхідність політичного об'єднання регіонів, що проводять засоби виробництва, з регіонами, що дають продукти сільського господарства і ремесла в умовах слабких економічних зв'язків;

« зовнішня загроза – захист кордонів шляхом привласнення нових територій

Процес складання класових суспільств не був синхронним. Одні народи створили свої держави в IV-III тис. до н. е., другі – після розпаду Римської імперії на початку нашої ери, треті – в XVIII-XIX ст.. н. е. Причому раніше всього вони виникли в тих областях, де продуктивність землеробства мала особливе значення. Як правило, такою інтенсивною системою було іригаційне землеробство.