Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»

Кафедра українознавства

Сараєва О.В.

Теоретико-практичні рекомендації до проведення практичного заняття з теми «Київська Русь. Галицько-Волинське князівство»

(для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання)

Маріуполь - 2013

УДК

Історія України: Методичні рекомендації до вивчення теми «Київська Русь. Галицько-Волинське князівство» / Для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми навчання /Укл. О.В. Сараєва. – Маріуполь: ДВНЗ «ПДТУ», 2013. – 40с.

У методичних рекомендаціях визначені основні вимоги до студентів при підготовці до практичних занять з історії України в цілому, та до теми «Київська Русь. Галицько-Волинське князівство», зокрема. Увага звертається на головні дискусійні питання з даної проблематики. Спираючись на новітні історіографічні досягнення автор рекомендацій особливу увагу приділяє висвітленню маловідомих сторінок в історії Київської держави і визначенню ролі цього періоду у становленні державності України. Також у методичному посібнику наводиться список рекомендованої літератури і питання для підготовки.

Методичні рекомендації розраховані на студентів вищих навчальних закладів та всіх, хто цікавиться історією української держави.

Рецензент: І.І. Лаврова, к.іст.н., доцент

Укладач: О.В. Сараєва, к.іст.н., ст. викладач

Відповідальний за випуск:

зав. кафедри українознавства

Крилова Н.І., к.іст.н., доцент

Затверджено на засіданні кафедри українознавства

Протокол №11 від 04.01.2013 р.

Затверджено на засіданні методичної ради

гуманітарного факультету

Протокол №__ від ______ р.

ЗМІСТ

1. Вступ -------------------------------------------------------------- 4-7

2. До дискусії з питання: «Виникнення Київської Русі… Норманська чи антинорманська теорія ?»------------------- 8-12

3. Вказівки до з’ясування питання «Перші київські князі: Олег, Ігор, Ольга, Святослав і їх політика»------------------------ 13-15

4. Практичні рекомендації до вивчення питання практичного заняття: «Володимир Великий і завершення формування Київської держави. Прийняття та утвердження християнства на Русі»-------------------------------------------------------------------16-17

5. Найважливіші аспекти питання «Київська держава за часів княжіння Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха»-------17

6. Рекомендації до підготовки питання «Причини занепаду та історичне значення держави - Київська Русь»……………….18

7. Рекомендації до підготовки питання практичного заняття «Галицько-Волинське князівство: історія виникнення, розквіту та занепаду»-----------------------------------------------------------19-20

8. Головні події в історії Київської Русі і Галицько-Волинського князівства--------------------------------------------------------------20-21

9. Критерії оцінювання знань студентів з історії України-----22-23

10. Комплексна контрольна робота з теми «Київська Русь. Галицько-Волинське князівство»--------------------------------23-36

Додатки----------------------------------------------------------------37-41

Список джерел-------------------------------------------------------42-43

Вступ

Київська Русь (882-1132 рр.) (Додаток № 1) – могутня європейська держава, одна з найбільших в світовому колі держав середньовіччя. Займаючи величезну територію (від Балтики, Льодового океану до Чорного моря і від Волги до Карпат), Русь являла собою історично важливу контактну зону між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією. Історики вважають, що Київська Русь стала першим захисником європейських держав від кочових, войовничих племен сходу. Ці факти обумовили швидке входження Київської Русі в загальноєвропейську історико-культурну спільність. Одночасно з міжнародним визнанням на Русі зростало і зміцнювалось усвідомлення власної приналежності до світової історії.

Важливо, що Київська Русь виникла на власному фундаменті, хоча і використала багатий досвід сусідніх держав. Так, у далекому минулому східних слов’ян зародилися різноманітні культурні традиції доби Київської Русі. З тих часів до нас дійшли легенди й перекази, дружинні, святкові, весільні пісні, билини, колядки, прислів’я, приповідки, магічні заклинання й замовляння. Чудовими пам’ятками давньоруської творчості є билини¹. Величною є й архітектура Київської держави. Значного успіху на Русі здобув розвиток ремесел… Саме тому в ході практичного заняття слід окремо висвітлити і проаналізувати рівень культурного розвитку Київської держави. Адже, саме культура є мірою розвитку і окремих людей, і суспільства, і держави, а загальнолюдські здобутки та багатовікова творчість народу стали мистецтвом, особливо у сферах архітектури, скульптури, живопису та художньої словесності.

Але найголовніше те, що Київська Русь заклала підвалини для становлення української державності, бо без неї не було б усіх наступних етапів національного державотворення. Матеріальні, духовні, історичні традиції Київської Русі,  зокрема, мова, ментальність, звичаї, національні кольори, символи стали ознаками сучасної української держави. Руси-праукраїнці були основою державотворчого етносу. Основа держави, її політичний, економічний і духовний центр знаходився на території середнього Подніпров’я, і власне територія сучасної України повністю вміщається в рамки середньовічної Русі -України.

Отже, актуальність дослідження історії Київської Русі зумовлена маловивченістю в історіографії таких питань, як специфіка рецепції «київської спадщини» в українській та російській ідеологічно-культурній традиції та визначення пріоритетного права українського народу на культурну спадщину Києво-Руської держави.

З’ясування цих питань є дуже важливим, адже уявлення українського суспільства про коріння власної нації, державності та духовності в давньоруські часи є ключем до розуміння багатьох питань, що стосуються стану національно-історичної самосвідомості сучасних українців. В цьому контексті дослідження історії Київської Русі набуває значної суспільної актуальності, оскільки цей етап історичного розвитку України був переломним у процесі формування механізмів національної самототожності.

Отже, метою практичного заняття є аргументоване доведення права українців на величне культурне надбання Київської Русі, визначення впливу Київської держави на подальше становлення і розвиток державності України та загальне відтворення образу Давньої Русі на сторінках полемічних видань. Крім того, практичне заняття сприяє формуванню у студентів сучасних поглядів на історичний процес, вихованню національної свідомості в гармонійному поєднанні національних і загальнолюдських цінностей.

Виходячи з сформульованої мети, завданнями практичного заняття є:

• вивчити специфіку висвітлення історії Давньої Русі в концептуальних історичних синтезах (історіографічних пам’ятках);

• визначити найбільш дискусійні питання в історії Київської держави;

• з’ясувати роль Київської Русі в становленні української державності, культури, правових засад, формуванні самобутніх українських традицій тощо.

Перш ніж перейти до розв’язання найважливіших історичних питань Київської Русі, слід звернути увагу на об’єктивність історичних джерел з цього періоду. Так, упродовж тривалого часу основним джерелом вивчення історії Київської Русі були літописи. Літописання Київської Русі є одним з найпримітніших історико-культурних явищ середньовіччя. На відміну від хронік більшості країн Європи, написаних латиною, вони викладені рідною мовою, ідентичній народній. Саме тому, літописи були надбанням не лише давньоруської книжкової еліти, а й широкого загалу грамотного населення. Але, надто довірливе ставлення до них нерідко призводило до дослідницьких втрат. Нині користуватися літописними матеріалами набагато простіше. Цьому посприяла значна джерелознавча робота багатьох вчених: С.О. Висоцького, Я.Є. Боровського, М.Ю. Брайчевського, П.П. Толочка² та інших.

Відзначимо найбільш важливі літописні джерела з історії Київської Русі. Багато важливих свідчень про історію Південної Русі і Києва містить «Києво-Печерський патерик»³ (ХІІІ ст.). В його основу покладено листування Володимиро-Суздальського єпископа з ченцем того ж монастиря. У «Патерику…» вміщено унікальні замальовки київського життя та багато фактографічного матеріалу.

Важливим джерелом з історії Київської Русі була і «Повість минулих літ». «Повість минулих літ» – найвидатніший історичний твір середньовіччя (ХІІ ст.) Упорядником «Повісті...» був Нестор, чернець Києво-Печерського монастиря. Літопис Нестора у 1116 р. редагував ігумен Видубицького монастиря Сильвестр. Втручання в літопис хоч і спотворили частково істинний зміст статей, все ж не змогли знищити цінний історичний твір, який й досі є найвидатнішою пам’яткою з історії Київської Русі.

Продовженням «Повісті…» є Київський літопис, який охоплює події від 1111 р. до 1200 р. Основний зміст літопису – княжа боротьба за київський стіл та боротьба русичів проти половців.

У XIII ст. було укладено Галицько-Волинський літопис. Він охоплює події на цих землях від 1202 р. до 1292 р. До складу літопису увійшли різні документи, воєнні повісті, фрагменти з інших літописів, витяги з різних історичних творів. Особливо у літописі оспівуються подвиги Данила Галицького, прославляються його мужність і мудрість.

Крім того, у період розквіту Київської держави (XI–XII ст.) створюються оригінальні літературні твори, які висвітлюють історичну ситуацію в цей період. Найвизначнішими з них є «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім», «Житіє і ходіння Данила» та ін. Ці твори прості за будовою, розраховані на пересічного, непідготовленого слухача.

Окрему увагу слід звернути на твір «Слово о полку Ігоревім», який став найвизначнішою пам’яткою давньоруської художньої літератури XII ст. «Слово…» написане на основі конкретного історичного факту – невдалого походу в 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців. Автор закликає князів забути міжусобні чвари, об’єднатися й захищати рідну землю від небезпечного ворога. Силою поетичного слова, глибиною синівської любові до Батьківщини цей твір до сьогодні є неперевершеним шедевром світової літератури. Історик Л.Є. Махновець вважав, що «Слово…» є твором «однієї людини і при цьому високоталановитої, освіченої, що блискуче знала історію, добре орієнтувалася в політиці сучасного, глибоко розуміла суть суспільних процесів свого часу, людини, яка віртуозно володіла засобами народної творчості»⁴.

Таким чином, широка джерельна база з історії Київської Русі дозволяє об’єктивно підійти до розгляду найважливіших питань її історії.