32

Міністерство освіти і науки україни київський національний університет технологій та дизайну контрольна робота

З дисципліни: Бізнес-планування

Студентки заочного відділення Щави Юлії Валеріївни

групи ЗПОТк 2-15

залікова книжка № 160481

спеціальність «Побутове обслуговування»

Викладач: Воронкова Т.Є.

Київ 2017

ЗМІСТ

Планування виробничої програми в умовах підприємництва 3

ЗАДАЧА 1 13

ЗАДАЧА 2 15

ЗАДАЧА 3 17

ЗАДАЧА 4 19

ЗАДАЧА 5 20

ЗАДАЧА 6 23

ЗАДАЧА 7 25

ЗАДАЧА 8 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 31

Планування виробничої програми в умовах підприємництва

В умовах ринкової економіки, кожного дня зростає необхідність планування виробничої програми на підприємстві. Актуальність даної теми пов'язана з розвитком сучасної підприємницької діяльності. Виробнича програма підприємства - це завдання по виробництву й реалізації визначеної кількості продукції у номенклатурі, асортименті і якості у вста-новлений термін. Виробнича програма є одним із центральних розділів планування й регулювання економічної й господарської діяльності підприємства. Виробнича програма є тим розділом плану, на основі якого визначається потреба в трудових, матеріальних і інших виробничих ресурсах. Вона дуже впливає на плани розви-тку техніки, капітального будівництва, на рентабельність виробництва й фінанси підприємства .

В умовах переходу України до ринкової економіки, від віджилих форм розподілу готової продукції до попиту на неї, відбувається зародження інших методів планування виробничої програми, заснованих на новому для нас економічному мисленні - знанні теорії й методів маркетингової стратегії у виробництві. Виробнича програма підприємства в нових умовах господарювання по-винна розроблятися по всіх розділах у тісному зв'язку з плануванням ринків збуту, тобто з повною реалізацією продуктів виробництва .

Внутрішньозаводське планування є одним із визначальних розділів вироб-ничої програми підприємства. Серед принципів, застосовуваних при розробці виробничої програми, слід зазначити: • напруженість виробничої програми - максимальне використання ресур-сів, які приймають участь у виробництві; • взаємна погодженість усіх розділів виробничої програми, їхнє економічне обґрунтування; • взаємна погодженість виробника з постачальниками і споживачами продукції; • систематичне відновлення виробленої продукції (номенклатура, асорти-мент); • безперервне нарощування випуску і збуту продукції.

Виконання виробничої програми підприємства залежить від забезпечення виробництва визначеною групою виробів (номенклатури, асортименту) усіма видами ресурсів, що беруть участь як у процесі виготовлення продукції, так і в її реалізації. Технічний рівень виробництва на визначений момент часу в значній мірі визначає можливості виконання виробничої програми. Для обґрунтування виробничої програми з урахуванням виробничих поту-жностей, представлених засобами праці, необхідно знати динаміку виробництва і збуту продукції .

Виробнича програма підрозділів підприємства повинна мати ресурсне обґрунтування. До ресурсів, які забезпечують виконання виробничої програми, належать виробнича потужність, персонал і матеріали. Виділяють три основні тактики планування сукупного обсягу виробництва: 1. Постійний обсяг виробництва при постійній величині виробничого потенціалу незалежно від коливань попиту; 2. Обсяг випуску продукції, який враховує зміни попиту при постійній величині виробничого потенціалу; 3. Змінний попит і обсяг випуску при змінній величині виробничого потенціалу . В умовах ринкової невизначеності можуть використовуватись різні методи формування виробничої програми: 1) рівневе прогнозування; 2) послідовне прийняття планових рішень; 3)створення ситуаційних планів; 4) лінійне програмування; 5) диверсифікація продуктів і ринків тощо. Рівневе прогнозування — це процес передбачення очікувані обсягу продажу і прибутку за трьома рівнями: мінімальний, імовірний, максимальний .

Загальноприйнятим критерієм оптимальності при формуванні виробничої програми підприємства є максимум прибутку від реалізації продукції. Процес визначення оптимальних цін і обсягів реалізації знаходить своє відображення, насамперед, у зміні ваги окремих видів продукції в загальному обсязі виробни-цтва. Критерієм зміни питомої ваги окремих видів продукції є показник рента-бельності продукції. Виробнича програма підприємства, що забезпечує максимальний прибуток від реалізації продукції, приводить до мінімізації підприємницького ризику, пов’язаного з діяльністю даного підприємства, але не забезпечує максимально можливої ефективності виробництва .

В ринкових умовах господарювання розробка планування виробництва, продажу продукції, інші організаційні кроки є такими, що значно підвищують ефективність економічної діяльності підприємства. Складання плану виробництва є головним завданням комплексного планування техніко-економічного розвитку підприємства. План виробництва визначає генеральний напрям діяльності всіх структурних підрозділів підприємства, виступає основою поточного внутрішньо-виробничого планування

Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення є метою діяльності підприємства, за умови, що підприємство одержує прибуток. Тому планування виробництва і реалізації продукції є основним розділом тактичного плану, на основі якого складається виробнича програма підприємства.

Отже, виробнича програма — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку.

З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

— правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживача;

— повного ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

— обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами і, насамперед, виробничою потужністю.

Виробнича програма включає в себе:

— план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань);

— план збуту продукції;

— розрахунок виробничої потужності.

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Виробнича програма є основою для складання наступних розділів плану підприємства:

— технічного розвитку й організації виробництва;

— підвищення економічної ефективності виробництва;

— капітальних вкладень;

— капітального будівництва;

— матеріально-технічного забезпечення;

— праці та кадрах;

— собівартості, прибутку та рентабельності;

— фондів економічного стимулювання;

— соціального розвитку;

— заходів з охорони природи;

— фінансового.

Для обґрунтування і правильного формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно надати таку інформацію:

— характеристика пропонованої продукції;

— оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;

— стратегія маркетингу.

Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:

— на основі вивчення, аналізу та перспективи розвитку ринкового попиту підприємством укладаються зі споживачами-покупцями (торговельними підприємствами, посередниками, біржами) угоди на постачання певних видів продукції;

— державні контракти є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, та поновлення державного резерву (при цьому держава гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважливішими ресурсами);

— державні замовлення є засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важливих наукових досліджень (держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами);

— портфель замовлень на продукцію інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі господарські зв'язки (такі контракти періодично переглядаються та поновлюються);

— частина продукції підприємства може споживатися безпосередньо ним самим (у виробничій програмі повинні враховуватися потреби підприємства, які визначаються на основі балансів матеріальних ресурсів, що відображають потребу у них та джерела її покриття).

При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати такі матеріали:

— перспективний план виробництва продукції і послуг;

— результати вивчення поточного попиту на продукцію;

— державній контракт і держане замовлення на продукцію підприємства (за умови їх наявності);

— прогноз потреби в продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, ціни, кількості конкурентів тощо;

— договори на виробництво та поставку продукції, то укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;

дані про залишки нереалізованої продукції в попередньому періоді;

— заходи щодо спеціалізації та кооперування виробництва;

— заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства. Розробка завдань щодо випуску виробів у натуральному виразі є

найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми, її важливість визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатна задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.

Розподіл річних завдань за кварталами або місяцями необхідно здійснювати з урахуванням таких факторів:

— встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;

— збільшення випуску продукції за рахунок приросту і поліпшення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом інновацій;

— терміну введення в експлуатацію нових потужностей та обладнання;

— забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;

— підвищення серійності (масовості) виробництва;

— числа робочих днів у кожному кварталі;

— можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;

— зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню науки і техніки, та таких, що не мають попиту, і заміна їх новими;

— сезонності та змінності роботи;

— сезонності збуту продукції.

Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

— визначення номенклатури та асортименту продукції, яка випускається;

— розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва за календарними періодами року;

— обґрунтування планових обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Одним з найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах. Основним методом вирішення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба у знаряддях праці (машинах, устаткуванні) визначається, виходячи із прогнозованих обсягів робіт, що виконуються з їх допомогою, і прогресивних норм продуктивності. Враховуються також потреби на капітальне будівництво, експорт, створення резервів тощо.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні й місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання з номенклатури та загального обсягу продукції. У завданні з номенклатури вказується кількість найменувань окремих видів продукції в натуральному виразі.

Виробнича програма цеху обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи й завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дають змогу виявити "вузькі місця" в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорції у завантаженні устаткування.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних та обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів і транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їх продукції та послугах.

Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань з виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства.

Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністерств і відомств — державних замовників.

Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення — за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників і виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами та законодавством України. Державне замовлення є престижним для підприємства й отримується, як правило, на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, що забезпечують ефективніше його виконання.

Отже, виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Таким чином, оптимальна виробнича програма це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

— визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції;

— визначення економічної межі нарощування виробництва;

— планування оптимальної структури номенклатури продукції.

Висновок

Планування - це процес розробки та подальшого контролю за реалізацією плану створення, розвитку і функціонування підприємства.

Планування передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей ефективного використання ресурсів кожним виробничим підрозділом і всім підприємством для того, щоб підприємство могло ефективно працювати в майбутньому.

Успішність, ефективність системи планування визначається значною мірою рівнем її організації, яка спрямована на планомірне поєднання основних елементів системи планування: 1. плановий персонал, сформований в організаційну структуру; 2. механізм планування; 3. процес обгрунтування, прийняття та реалізації планових рішень (процес планування); 4. засоби, що забезпечують процес планування (інформаційне, технічне, математико-програмне, організаційне і лінгвістичне забезпечення).

Вся система організації планування повинна бути спрямована на створення найбільш сприятливих умов для вдосконалення процесів виробництва та управління підприємством. Якщо теорія планування розкриває закономірності та принципи планових рішень, то організація планування досліджує процесно-структурний аспект.

На етапі сучасного розвитку більшості підприємств головною метою планування проголошується отримання максимального прибутку. А основними засобами для її досягнення можуть бути обрані два способи зростання доходів підприємства: перший - орієнтація на планування зниження витрат, другий - на підвищення результатів виробництва .

Таким чином, ринкове планування внутрішньогосподарської діяльності служить основою сучасного виробничого менеджменту, маркетингу і в цілому всієї економічної системи господарювання. Це означає, що процес планування повинен реалізовуватися на базі системного підходу до вирішення виникаючих на підприємстві виробничо-економічних проблем. А він включає: вибір цілей, визначення ресурсів, організацію процесів, контроль виконання, мотивацію персоналу і т.д. У цій роботі беруть участь багато категорій персоналу; керівники всіх рівнів управління, економісти-менеджери, плановики-виконавці та ін, забезпечуючи техніко-економічне обгрунтування плану, аж до розробки приватних комплексних бізнес-планів.

Орієнтирами для діяльності будь-якого підприємства є його плани: план виробництва, план реалізації продукції, план розвитку і т.д. Виробнича програма є одним з таких планів, який відображає основні напрямки та завдання розвитку в плановому періоді, виробничо-господарські зв'язки з іншими підприємствами, профіль і ступінь спеціалізації виробництва. Виробнича програма - це основний розділ річного та перспективного бізнес-плану розвитку підприємства. У ній визначається обсяг виготовлення продукції за номенклатурою, асортиментом і якістю у натуральному та вартісному виразах. Виробнича програма включає наступні основні розділи: 1. План з виробництва продукції підприємства. 2. План випуску продукції на експорт. 3. План щодо підвищення якості продукції. 4. План реалізації продукції.

При формуванні виробничої програми необхідно орієнтуватися на потенційні і фактичні можливості підприємства з виробництва продукції, тобто на виробничу потужність.

Підготовка виробничої програми є відповіддю на ключові питання управління виробництвом: 1. Які види продукції і в яких кількостях виробляти? 2. В які терміни повинна бути готова продукція до відправки покупцеві? 3. Якої якості має бути продукція в планованому періоді? 4. Скільки продукції підприємство може випустити додатково у разі виникнення термінових замовлень, якого виду і якості? 5. Який нижня межа обсягу випуску продукції, при якому слід перейти в режим його консервації або зупинити для модернізації? 6. Якими мають бути обсяги споживаних ресурсів для виробництва продукції та можливості для їх задоволення?

При розробці виробничої програми грунтуються на потребах регіонального та світового ринків, загальної ринкової ситуації, стані конкуруючих підприємств і галузей.