1. Загальні відомості.

Інтенсивний розвиток техніки бурових робіт почалося в другій половині XIX в. з появою машинного буріння. В 1857 р. була сконструйована перша пневматична бурильна машина, а в 1859 р. пробурена перша нафтова свердловина паровим верстатом проф. Г.Д. Романовского. В 1862 р. починається буріння шпар алмазними коронками і в 1899 р. - дробом.

В 20 столітті з бурхливим ростом гірничодобувної промисловості в СРСР починається широке впровадження машинного буріння шпурів і шпар.

В 1923 р. у СРСР створюється турбобур чл.-кор. АН СРСР М.А. Капілюшникова та потім електробур А.П. Островського і Н.В. Александрова, в 1939 р. - високочастотний перфоратор. Наприкінці 20-х років широке застосування на кар'єрах Уралу та Дніпробуду одержують верстати канатно-ударного буріння, з 1940 р. на вугільних кар'єрах - верстати обертального буріння.

У цей час розкриття родовищ, підготовчі й очисні роботи, розвідка родовищ й інші роботи з видобутку корисних копалин, зв'язані з підривним способом руйнування, що найбільш ефективний в породах підвищеної міцності, зазвичай засновані на бурінні шпурів і шпар машинним способом.

Шпурами прийнято називати циліндричні заглиблення в гірничій породі глибиною до 5 м при діаметрі до 75 мм.

Шпури великого діаметра (до 250 - 300 мм) називають шпарами, тобто штучне циліндричне заглиблення в гірських породах діаметром більше 75 мм і глибиною більше 5 м., а при довжині, більшій за 5 м, - глибокими шпарами.

Для розвідки, розкриття або видобутки твердих, рідких і газоподібних корисних копалин, а також для різних допоміжних цілей у гірничих породах бурять вертикальні, горизонтальні або похилі шпури і шпари.

Буріння — процес утворення гірничого виробітку циліндричної форми шляхом руйнування гірських порід у торцевому вибої.

Буріння здійснюється за допомогою бурової установки - комплексу устаткування, що включає бурову вишку (щоглу), силовий привод, механізм пересування, устаткування для механізації опускально-піднімальних операцій і очищення шпар та ін.

Для ведення буровибухових робіт бурять шпури або шпари, у які поміщають вибухову речовину (ВР).

У загальній технології відкритих гірничих робіт буровибухові роботи є одним з основних і трудомістких виробничих процесів. На частку буровибухових робіт доводиться в середньому від 16 до 32 % всіх витрат, необхідних для видобутку твердих корисних копалин.

У нашій країні щорічно буряться мільйони метрів підривних шпар і шпурів, і з кожним роком обсяги буріння ростуть.

Від якості розпушування гірських порід залежать продуктивність навантажувального й транспортного устаткування, його довговічність й ефективність експлуатації.

Подальший розвиток бурової техніки передбачає: створення верстатів для буріння шпар діаметром до 400 мм шарошечними долотами; розробку нових способів буріння; удосконалювання автоматизації керування режимами буріння й допоміжних операцій; зниження часу на опускально-піднімальні операції в 1,5-2 рази; здійснення буріння підривних шпар глибиною до 18-24 м без нарощування бурових штанг; розробку необертових бурових ставів; використання стабілізаторів й амортизаторів; удосконалювання й впровадження на верстатах шарошечного буріння електровібробурів; освоєння нових типів шарошечних доліт і додаткових пристроїв до них і більше інтенсивне застосування верстатів комбінованого буріння.