Морфологія. Орфографія.

Елементи стилістики. Займенник

§22. Займенник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників

Шановні пані та панове,

Сьогодні тема в нас нова:

Займенник – це частина мови,

Яка об’єднує слова,

що ні особи, ні предмета

ні рис прикметних будь-яких,

ні якості не називають,

а тільки вказують на них.

(Л. Лужецька)

Ознайомившись із матеріалом, ти:

дізнаєшся	навчишся	зрозумієш
які особливості має займенник як самостійна частина мови; на які групи за значенням поділяють займенники; як відмінюються займенники; як утворюються займенники окремих груп.	розпізнавати займенники й визначати їх граматичні ознаки; визначати синтаксичну роль займенників у реченнях; замінювати іменники, прикметники і числівники відповідними займенниками; правильно відмінювати та утворювати займенники; використовувати займенники як засіб зв’язку речень і частин тексту.	як розрізняти займенники окремих груп за значенням; значення займенників у мовленні.

Вивчіть!

Займенник (рос. местоимение) – це частина мови, яка вказує на

предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: я, ти, свій, той, ніхто.

Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?

Займенники змінюються по-різному. Займенники, які вказують на предмет, змінюються як іменники, тобто мають граматичні категорії іменників (відміну, число, рід тощо). Займенники, які вказують на ознаки, відмінюються, як при­кметники, на кількість – як числівники.

У реченні займенники можуть бути тими самими членами речення, що й іменники, прикметники та числівники: підметами, додатками, означеннями:

Усе в бузковому тумані,

Не знаю сам, як занесло

Мене в це диво на лимані.

У наше, в дідове село (В.Черпков).

Займенники зв’язують речення між собою, допомагають уникнути повторів. Займенники урізноманітнюють мовлення, допомагають уникнути повторів, виступають засобом зв'язку окремих речень у тексті.

190. Прочитайте текст. Випишіть із нього «казкові» займенники, визначте їх особу. Слова-відгадки також замініть займенниками. З’ясуйте головну думку казки. Казка про займенник

У давні часи в одному царстві жили собі добрі та веселі люди. Вони працювали не покладаючи рук і тому жили в багатстві та достатку. А недалеко від царства, серед темних скель, у сирій печері, жила зла чаклунка, яку дратував сміх і веселощі, працелюбство та життєрадісність людей. Вона довго думала над тим, як нашкодити своїм щасливим сусідам. І нарешті придумала. Вона взяла свою чарівну палицю, ударила тричі об землю і промовила: «Я хочу, щоб вони забули свої імена. Нехай діти забудуть імена батьків, а батьки - імена дітей». І враз люди стали злі, роздратовані, сумні. Вони забули свої імена, імена знайомих, назву всього, що їх оточувало. І як повернути свої імена, як дізнатися про назви предметів, вони не знали.

Т а ось у їхнє царство випадково потрапив добрий мудрець із довгою сивою бородою. Люди розповіли йому про своє горе, попросили допомогти повернути їм життя, повне радощів і веселощів. «Я допоможу вам повернути імена, але це буде не одразу, - пообіцяв мудрець. – Поки що я дам вам слова замість імен та назв, які забрала у вас зла чаклунка. Ці слова будуть тільки вказувати на особу чи предмет. Використовуючи їх, ви зможете розмовляти між собою, розуміти одне одного, не називаючи імен та предметів. Наприклад, кожен із вас про себе говоритиме «Я», а якщо вас буде багато, то скажете «МИ». Звертаючись до кого-небудь, говоритимете «ТИ», а якщо до кількох людей – то «ВИ». Розповідаючи про когось або про щось, кажіть «ВІН», «ВОНА», «ВОНО», а якщо їх багато – «ВОНИ». А поки що прощавайте, я йду до злої чаклунки».

Довго шукав мудрець печеру. Потрапивши до неї, мудрець наказав чаклунці повернути людям їхні імена. Вона згодилась, але за умови, що мудрець відгадає її хитрі загадки. Мудрець відгадав її загадки, та й ви їх можете відгадати.

1. По білому полю чорним маком сіяно.

2. Не думає, не гадає, а інших навчає.

3. На базарі не знайти, на вагах не зважити.

Довелося чаклунці віддати імена жителям веселого царства. Але люди залишили подаровані слова собі, щоб уживати в мовленні. Оскільки ці слова були дані замість імен, тому їх так і назвали – займенниками.