1.Взаємозв’язок філософії та медицини.

За влучним висловом великого філософа і лікаря Демокріта філософії дає людям три плоди: дар добре мислити, дар добре говорити і дар добре діяти.

Філософія  пов’язана з багатьма науками,  як теоретичними, так і практичними. Адже вона спроможна розвинути у людини здатність до теоретичного  мислення, здатність відмічати зв’язки між причинами інаслідками,  відмічати  взаємообумовленість  різних  явищ.  А  це,звичайно, може стати у нагоді будь-якому  фахівцеві. У своєму історичному розвитку філософія і медицина завжди були тісно пов’язані. Їх тісний зв’язок виявляється у предметі дослідження ( вивчення людини, її особистості, впливу суспільства на людину),схожості цілей і задач, єдності методології, ціннісній орієнтації. Сучасні філософія і медицина вивчають глибинні проблеми буття, проблеми життя і смерті окремої людини,проблеми виживання людства на Землі. І філософія, і медицина – «…пізнання, що досягається правильним міркування… і пояснює дії або явища з пізнаних нами причин…» ( Т.Гоббс) І в наш час зберігають свою актуальність слова великого Гіппократа про необхідність тісної взаємодії філософії і медицини: « Філософія має бути впроваджена у медицину , а медицина у філософію, бо всі властивості філософії зберігають своє значення в медицині». Видатний античний філософ Епікур стверджував, що медицина і філософія непотрібні, якщо перша не виліковує тіло, а інша- душу. Невипадково багато видатних філософів були лікарями, і, фактично, всі видатні медики були своєрідними філософами. 

Ідеї об’єднання філософського і медичного знання полягли в основу окремої галузі знання – філософії медицини, яка покликана узагальнити практичні знання про людину та знайти шляхи її адаптації до оточуючих умов життя. Філософськими основами клінічної медицини стає «філософія лікування»: теорія постановки діагнозу, лікування, реабілітації, яка базується на розумінні сутності людини як психо – біосоціальної істоти. Філософською основою профілактичної медицини можна вважати теорію гігієни про оптимальний стан людини та навколишнього середовища. Філософська теорія цінностей складає фундамент лікарської етики. деонтології та біоетики.

Симбіоз філософських і медичних ідей являють собою давньосхідна мудрість ( єгипетська Книга мертвих, індійські « Веди», китайський медичний кодекс « Нуці- Кінг».) У першому медичному кодексі « Нуці-Кінг» записано: «Медицина не може врятувати від смерті, але спроможна продовжити життя, зміцнити моральність, заохочуючи доброчесність, переслідуючи порок – цього смертельного ворога здоров’я».

Східна медицина базувалася на принципах системності та причинності. Давньокитайський канон медицини « Ней –цзин» ( ІІІ ст. до н.е.) розрізняв шість зовнішніх(холод,спеку,вітер,вогкість,сухість, вогонь) та сім внутрішніх ( радість гнів, страх, горе, нудьга,любов, бажання) причин хвороби. « Хвороба – процес, що виникає внаслідок порушення співвідношень між організмом людини і навколишнім середовищем. Організм – єдине ціле: уникай лікувати тільки голову, якщо болить голова, і тільки ноги, якщо болять ноги»,- вчив китайський лікар Ван Шу – Хе ( 3 ст н.е.). Загальне правило китайських лікарів : лікувати лише те, що піддається лікуванню; якщо хвороба невиліковна – намагатися полегшити страждання вмираючого». Лікар П’ян Чіао ( V ст. до н.е.) називав причинами, які стоять на перешкоді лікування, неврегульований спосіб життя, гонитву за грішми, неправильні харчування та одяг, звертання до жерців ,коли потрібна допомога лікаря.

У Стародавній Греції – колисці філософського знання - філософія та медицина також тісно співпрацювали та взаємодоповнювалися. Їх об’єднувало прагнення розібратися у людській психіці, відповісти на питання, в чому цінність людини, здоров’я ( Емпедокл, Аристотель, Гіппократ та ін.) На думку Демокріта, лікарське мистецтво зцілює хвороби тіла, а філософія визволяє душу від пристрастей. Лікар Алкмеон (5 ст. до н.е.) першим визнав головний мозок вмістилищем розумової діяльності, вчення філософа Анаксимена про повітря переніс у медицину: людський організм, як і вся природа складається з повітря, що є першоматерією, і оскільки матерія рухається, з неї постійно виділяються протилежності. Алкмеон вважав, що людина складається з таких протилежностей.

Медицина также не обделена «вечными» проблемами . Сколько в ее истории было, например, концепций причинности. При­чины болезней видят и в присутствии вредоносных агентов в организме, каждый из которых вызывает специфическое для него заболевание , и в наличии неблагоприятных для организма условий, число которых бесконечно велико, и все они равноценны , и в наследственной предрасположенности к заболеваниям . Каждая из названных концепций опирается на фактический материал. Но ни одна из них не могла претендовать на роль универсальной, объясняющей всю совокупность фактов. Поче­му? Ответ все тот же. Прежде чем искать причины болезней, следует поставить и дать ответ на вопрос: что такое причина вообще как фи­лософская категория? Не ответив на него, будешь искать причину вовсе не там, где она находится. Не меньшие трудности возникают и с отличием нормы от патологии. Овладение логикой формирует у врача навык обра­щать внимание и критически оценивать собственные рассуждения, т.е. вырабатывает у него рефлексию. Только тот человек, который спосо­бен критически взглянуть на свои собственные рассуждения, может считаться интеллектуально развитым.

Проблемы врачебной этики и деонтологии могут быть правильно поняты также лишь в тесной связи с философской теорией нравственности. Врачу для успешного лечения постоянно приходится втор­гаться во внутренний духовный мир пациента, пытаться изменить его систему ценностей, обсуждать с ним смысложизненные вопросы. Со­вершенно очевидно, что врач, владеющий такими разделами философ­ского знания, как аксиология (теория ценностей) и экзистенциаль­ные проблемы, будет работать с пациентом гораздо эффективнее.

Фило­соф не поставит за врача диагноз, не определит в конкретном случае, в каком состоянии организм человека (норма или патология), и как надо беседовать с конкретным больным. Однако философское знание подскажет врачу правильный выход из затруднительной ситуации.