Лекція 2. Внутрішній водогін холодної води. Протипожежний водогін 2 год.

План 1. Класифікація систем внутрішніх водогонів

2. Обладнання внутрішніх водогонів

3. Класифікація та вимоги до протипожежних водогонів

4. Автоматичні системи пожежогасіння

1. Класифікація систем внутрішніх водогонів

Внутрішні водогони класифікують:

1. по призначенню:

а) господарсько-питний;

б) виробничий або технологічний;

в) протипожежний.

Їх можна поєднувати і тоді системи водогонів з врахуванням якості споживаної води, санітарно-гігієнічних норм, техніко-економічних умов можуть бути обладнані в

а) господарчо-питний - протипожежний;

б) господарчо-питний – виробничий;

в) виробничий – протипожежний

2. за способом використаання води внутрішні водогони бувають:

а) проточні;

б) зворотні;

в) з послідуючим використанням води.

3. за встановленим обладнанням:

а) прості, які забезпечуються напором води від зовнішньої мережі без спеціальних улаштувань, коли

б) з водонапірними баками, які подають воду у внутрішню мережу, коли недостатньо напору води в зовнішній мережі, тобто, коли

в) з місцевими, або періодично працюючими насосними установками (з водонапірними баками і без них) і т.д.

Внутрішні водогони є:

1. Тупикові – використовують тоді, коли дозволяється перерва в подачі води при улаштуванні одного вводу і коли кількість пожежних кранів менше 12.

2. Кільцеві – коли необхідна безперервна подача води , а також, коли число пожежних кранів більше 12.

Кільцеві мережі повинні мати не менше 2 уводів та запірну арматуру, щоб мати змогу відключати окремих водоспоживачів без відключення інших. Основну кільцеву магістраль виконують того ж діаметру, що і розподільчу та підводки до споживачів.

Кільцеву магістраль проектують, також, коли треба установити багато водопровідних кранів (душ, умивальник).

3. Комбіновані мережі – які складаються з тупикових та кільцевих магістральних водогонів.

4. Зонні мережі – в одному будинку розташовані декілька мереж, які поєднані між собою, або розташовані окремо одна від одної. Зонні мережі мають окремі уводи та окремі підвищувальні установки (насоси).

5. Подвійні мережі – влаштовують у виробничих цехах, де не допускається перерва в подачі води.

6. Циркуляційні мережі – застосовують на підприємствах, наприклад в технологічному процесі для охолодження обладнання.

В залежності від місця улаштування магістральних водогонів розрізняють мережі з верхньою розводкою та з нижньою розводкою.

З верхньою розводкою – улаштовують в комунальних та виробничих спорудах (лазні, пральні) – на горищах.

З нижньою розводкою – магістральні розподільчі водогони розміщені в підвалах. Водогони прокладають відкритим та закритим способом.

2. Обладнання внутрішніх водогонів

Основним елементом водопровщної мepeжi є труби. Вони повиннні пропускати задані витрати води, витримувати максимальний робочий тиск, забезпечувати тривалу експлуатацію до капітального ремонту, мати невеликий пдравлічний onip, незначну масу i вартість, не впливати на якість води.Для внутршшх водопровідних систем застосовують сталеві, пластмacoвi, металопластикові, чавунні, мідні, азбестоцементні та скляні тру­би. Bи6ip типу та матеріалу труб для кожної мережі здійснюється залежно від вимог до якості води, температури, тиску та інших показників.

Паралельный (традиційний) спосіб покладання труб

Паралельный (з використанням колектора) спосіб покладання труб

Послідовний (з використанням установочних трійників) спосіб покладання труб

Схема розводки холодної або гарячої води

Сталеві труби отримали найбільше поширення для влаштування ме­реж завдяки великій міцності, невеликій вартості, npocтоті монтажу, можливості згинання та зварювання. Для прокладання мереж всередині будинку, як правило, використовують водогазопровідні труби звичайні та легкі d_y=10-150 мм, розраховані на умовний тиск Р_у=1 МПа.

Господарсько-питний водопровід необхідно проектувати з оцинкованих сталевих водогазопровідних труб, оскільки вони менше піддаються корозії та мають багатотривалий строк служби. Але навітъ i такі труби забруднюють воду цинком і залізом. Концентрацію залiзa у сталевих оцинкованих водопровідних системах добре видно при відкриванні краів у помешканнях після тривалої перерви у користуванні або водопостачанні.

Для виробничих водопроводів, де санітарні вимоги дещо нижчі, ніж в господарсько-питних, використовують чорні (неоцинковані) труби.

Пластмасові (пластикові, полімерні) труби (d =10-250 мм) у порівнянні зi сталевими мають ряд переваг: меншу вагу, їx простіше транспортувати, легко i швидко монтувати. Полімери визначаються високою електро-, гідро-, звуко- i теплоізоляційністю. При транспортуванні гарячої води пластиковими трубами тепловтрати є зовсім незначними, а при транспортуванні холодної - труби не "запотівають". Електроізоляційність виключає гальванічну i електрохімічну корозію, що надзвичайно важливо при прокладанні трубопроводів у грунті. Завдяки особливій структурі матеріалів трубами не передаються коливання, глушаться вібрації та шуми.

Внутршня поверхня пластмасових труб та ix фасонних частин є надзвичайно гладкою, системи з них відзначаються мінімальним гідравлічним опором. Пластмасові водопровідні труби фізично й бактеріологічно iнepтнi, тому якість, смак, запах води не змінюються. Труби стійкі до корозії, в них не накопичуються й не затримуються жодні відкладення: aнi вапняні, aні кpeмнiєвi, ані будь-які інші сполуки. Порівняно з металевими пластмасові труби мають значно меншу механічну міцність, особливо при коливаннях температури, та значно вищий коефіцієнт лінійного розширення, що вимагає пристроїв для компенсації термічних видовжень. Kpiм того, полімери руйнуються або втрачають частину своїх унікальних властивостей від ультрафіолетового опромінення. Ці недоліки обмежують використання пластмасових труб i тому ix не використовують для відповідальних мереж, наприклад, протипожежних. Різновидом пластмасових труб е металопластикові (багатошарові) труби, в яких поєднані переваги металевих та пластмасових труб. Такі труби витримують значно більший тиск (до 4 МПа), більш стійкі до перепаду температур (робоча температура від 0°С до 95°С), жорсткі до згинання i мають низький коефіцієнт лінійного розширення (лише вдвічі більший, ніж у сталі).

Miдні трубопроводи (d= 10-64 мм) знаходять широке застосування для внутрішніх систем водопостачання i опалення. Мідь характеризується експлуатаційною довговічністю, має високу антикорозійну стійкість та не піддається кисневій дифузії, витримує високу та особливо низьку тем­ператури, протистоїтъ впливу ультрафіолетового випромінювання, не стapiє i не кришиться, має мінімальний коефіцієнт лінійного розширен­ня, є екологічно чистою, має антибактерицидні властивості i тому реко­мендована для використання у водопроводах. Мідні системи трубопроводів дають неперевершену надійність при порівняно невеликих витратах; розраховані на тиск у систем! до 40 бар. Тиск на розрив - 240 бар.

Чавунні (d_y=65-500 мм) та азбестоцементні нanipнi труби (d_y=l()() - 500 мм) в основному використовують для мереж, що прокладаються в землі Труби випускають у вигляді прямих відрізків довжиною 2 — 12 м.

Основні види з'єднань:зварне, механічне ( затискне, розтрубне (трійники, косинці, хрестовини,тощо), фітингове, фланцеве, різьбове), клейове

Правильне виконання з'єднань є надзвичайно важливим елементом монтажу. Місця з'єднань труб та стики повинні бути такими ж міцними, герметичними i довговічними, як i caмi труби. З'єднання труб виконують переважно нерозбірними, але для демонтажу труб під час ремонту, а також у місцях встановлення арматури передбачаються poзбipнi з'єднання.

Залежно від призначення водопровідна арматура поділяеться на запірну, регулюючу та запобіжну.

3anipнa арматура (засувка, вентиль) перекриває потік рідини i відключає окремі ділянки трубопроводу для огляду та ремонту. На системах водопостачання в основному використовуються запірна арматура з ciporo ковкого чавуну, сталі, бронзи та латуні. Ущільнюючі елементи (сідла, клапани) виготовляють з латуні, бронзи, гуми, що забезпечує їх корозійну стійкість та довговічність

.Регулююча арматура підтримує на мереж! витрати або тиск на piвнi, що забезпечує роботу мережі в оптимальному режим. До регулюючої арматури належать регулятори тиску та витрат. Регулятори тиску знижують тиск i підтримують його "після себе", тому ix встановлюють на вводах в будинки, квартири, на окремих поверхах. В якості регулюючої арма­тури у внутрішніх водо­проводах використовують також зanipнi вентилі та діафрагми, що встановлені перед водорозбірною арматурою, на розгалуженнях i стояках. Регулююча арматура виготовляється з тих же матеріалів, що i запірна.

Запобіжна арматура захищає систему від пошкоджень при випадковому перевищенні пара-метрів рідини, що транспортується, над гранично допустимими. До запобіжної арматури належать запобіжні та зворотні клапани. Запобіжні клапани автоматично випускають воду з труб та резервуарів при появі тиску зверх допустимого. При зниженні тиску вони закриваються. Зворотні кла­пани зano6iгaють руху води в зворотному напрямку при зупинці нacociв чи при зниженні тиску в зовнішній мережі нижче, ніж у внутрішній системі з баками.

Водорозбірна арматура призначена для відбору води із системи. Вона повинна бути зручною i надійною в користуванні, довговічною, не допускати втрат води, забезпечувати плавне перекриття потоку води без гідравлічних ударів, мати привабливий зовнішній вигляд, необхідні гідравлічніі та акустичні характеристики.

До водорозбірної арматури належать: крани, що подають воду однієї температури (холодну або гарячу); змішувачі, які мають два підведення води (холодну i гарячу) i дозволяють змінювати витрати i температуру води, що подається; поплавкові клапани, які призначені для наповнення ємностей до певного рівня.

Уводи Трубопровід, який з”єднує зовнішній водогін з внутрішнім (до водомірного вузла) називається уводом.

Уводи виконують з чавунних водопровідних труб d 50-500мм і сталевих оцинкованих труб від 50мм і з антикорозійною бітумною ізоляцією.

Труби уводів прокладають з ухилом 0,003-0,005 в сторону приєднання до зовнішньої мережі. В місці приєднання до зовнішньої мережі встановлюють вентиль чи засувку.

Один увід виконують для будинків чи споруд, де установлений тупиковий водогін і кількість пожежних кранів не перевищує 12, а також де можлива перерва в подачі води. Коли ж подача води повинна бути перебійна і кількість пожежних кранів більше 12, тоді виконують не менше 2 самостійних уводів.

У місцях перетину трубопроводів водопровідні труби прокладають мінімум на 0,4 м вище за каналізаційні труби

Перетин зі стінами підвалу слід виконувати в сухих грунтах із зазором 0,2 м між трубами і будівельними конструкціями. Через отвір у фундаменті увід прокладають у металевій гільзі.