Органічні теплоізоляційні матеріали та вироби: деревоволокнисті, деревостружкові, фібролітові, арболітові, очеретяні плити, торф'яні вироби, будівельна повсть.

Ці матеріали виробляють здебільшого з відходів деревопереробки та іншої рослинної сировини волокнистої будови. Використання відходів економічно вигідне й сприяє розв'язанню екологічних завдань.

Деревноволокнисті плити виготовляють із волокон, утворених дрібненням неділової деревини, відходів деревообробки, • паперової макулатури, стебла соломи, кукурудзи, бавовника. До волокнистої маси крім води вводять різні добавки: емульсії синтетичних смол, парафіну,|каніфолі, бітуму, а також азбест, глинозем, гіпс, антисептики, антипірени. Після обезводнювання масу розрізують на плити завдовжки до 3 м, завширшки до 1,6 м і піддають гарячому

пресуванню. .

Середня густина ізоляційних та опоряджувально-ізоляцшних деревноволокнистих плит становить 150...350 кг/м³, коефіцієнт теплопровідності 0,046...0,093 Вт/(м • К), міцність при вигині 0,4... 2,0 МПа.

Плити застосовують для тепло- та звукоізоляції частин будівель.

Деревностружкові плити виготовляють гарячим пресуванням суміші спеціально приготованих деревних стрижок (майже 90 %) та рідких термореактивних полімерів (фенолформальде- гідних, сечовиноформальдегідних, карбамідних) кількістю 8...12 %. Стружку одержують на верстатах із відходів фанерного та меблевого виробництва, неділової деревини. Плити випускають одно- і багато­шаровими, а також різної густини. Для теплоізоляції застосовують плити густиною 250...500 кг/м³ з коефіцієнтом теплопровідності 0,046... • 0,09 Вт/(м • К).

Фібролітові плити виготовляють із суміші деревної шерсті, неорганічного в'яжучого та води. Деревну шерсть у вигляді стружки завдовжки 200...500 мм, завширшки 2...5 мм і завтовшки 0,3...0,5 мм одержують на спеціальних верстатах з коротких колод ялини, ялиці, сосни. Шерсть обробляють мінералізатором (хлори­дом кальцію), перемішують із в’яжучим та водою, формують вироби під тиском 0,5 МПа і подають у камери термообробки. В'яжучим є портландцемент чи магнезіальний цемент. Вологість готових плит не повинна перевищувати 20 % за масою.

Розміри плит довжина 240 і 300 см, ширина 60 і 120 см, товщина 3...15 см. За середньою густиною фіброліт поділяють на марки Ф-300 (теплоізоляційний) та Ф-400, Ф-500 (конструкційно-теплоізоля­ційний) з коефіцієнтом теплопровідності 0,08...0,10 Вт/(м - К). Фіброліт належить до біостійких важкоспалимих матеріалів, але при вологості понад 35 % за масою може вражатися домовим грибом. Тому його слід охороняти від зволоження, наприклад ошту­катурюванням.

Арболітові теплоізоляційні вироби виготов­ляють із суміші коротковолокнистої рослинної сировини (тирси, дрібненої верстатної стружки або щепи, солом'яної чи очеретяної січки, костриці, соняшникового лушпиння), обробленої мінераліза­тором, води та портландцементу. Як хімічні добавки використовують хлорид кальцію, розчинів скло, сірчанокислий глинозем. Середня густина теплоізоляційного арболіту 500 кг/м³, міцність при стиску 0,5...3,5 МПа, коефіцієнт теплопровідності 0,100...0,126 Вт/(м • К).

Комишитові плити виготовляють з тростини, очерету осінньо-зимового рубання. Плити виробляють на пересувних установ­ках, обладнаних пресами, з наступним прошиванням дротом.

Залежно від тиску пресування середня густина комишиту становить 150...250 кг/м², коефіцієнт теплопровідності 0,046...0,093 Вт/(м • К). Комишит загниває при зволоженні, не тримає цвяхів, псується гри­зунами, займистий. Ці недоліки можна знизити антисептуванням та оштукатурюванням плит.

Основні компоненти лакофарбових матеріалів: зв'язувальні речовини та пігменти.

Лакофарбовими називають природні чи штучні матеріали, які наносять у в'язко-рідкому стані тонким шаром на будівельні конструкції та деталі з метою утворення плівки для захисту їх від шкідливих впливів навколишнього середовища, архітектурно-художнього оформлення та поліпшення санітарно-гігієнічних умов.

Такі матеріали поділяють на основні та допоміжні. Основні — це фарби, лаки та емалі, допоміжні — ґрунтувальні, шпаклювальні суміші, використовувані при підготовці поверхонь під зафарбовування, розчинники, розбавлювачі тощо.

Лакофарбові матеріали розрізняють також за типом плівкоутворювальних речовин (олійні, полімерні, вапняні, цементні, силікатні, клейові тощо).

Основними компонентами лакофарбових матеріалів є зв'язуючі речовини та пігменти.