Керамзит, перліт, вермикуліт, шунгизіт, піноскло.
Керамічні теплоізоляційні вироби виготовляють шляхом формування, сушки і випалення. У порівнянні з іншими теплоізоляційними матеріалами вони мають високу міцність і температуростійкість.
Теплоізоляційні легкі бетони (литої будови і крупнопористі) виготовляють з пористого заповнювача - спученого перліту, легкого керамзиту або вермикуліту і мінерального (органічного) в'яжучого.
Вулканічні вироби виготовляються з суміші меленого діатоміту або трепелу (близько 60%), повітряного вапна (20%) і азбесту (20%). Відформовані вироби піддають автоклавному твердінню, яке прискорює хімічну взаємодію між кремнеземистим компонентом та повітряним вапном, що призводить до утворення гідросилікатів кальцію.
Совеліт є у нас найбільш поширеним азбесто-магнезіальним матеріалом. Сировиною для виробництва совеліта служать доломіт (CaCО3MgCO3) і азбест (у кількості 15%). Доломіт піддають складній переробці, яка включає випал, гасіння випаленого доломіту, карбонізації отриманого доломітового молока з використанням газів, що містять СО2. Кінцевим продуктом хімічної переробки доломіту є чотирьохводний основний карбонат магнію MgCО3·Mg(OH)2·4H2О, який разом з обпаленим СаСО3 становить основу совеліта.
Теплова обробка совелітових виробів складається з двох стадій: сушіння та прожарювання, що має на меті декарбонізацію магнезіальної складової. Завдяки цьому знижується маса і теплопровідність, а температуростійкість підвищується. Совеліт застосовують для ізоляції промислового обладнання при температурах до 500°С.
Теплоізоляційні цементні ніздрюваті бетони (газо- і піно-бетони) мають об'ємну масу не більше 500 кг/м3. Комірчасті бетони застосовують для ізоляції трубопроводів, а також для утеплення будівельних конструкцій.
Ніздрюваті склоблоки (піноскло) виробляють із скляного бою, або використовують ті ж сировинні матеріали, що і для виробництва інших видів скла: кварцовий пісок, вапняк, соду та сульфат натрію. Можуть використовуватися гірські породи: трахіти, сієніти, нефеліни, обсидіани. При спіканні порошку скляного бою з коксом і вапняком - виділяється вуглекислий газ, який утворює пори. Газотворними добавками можуть служити також антрацит і крейда або карбіди кальцію і кремнію. Є автоматичні установки для безперервного виробництва пористого скла. При виході з печі від бруса відрізаються блоки певної довжини і направляються в піч відпалу. Це запобігає виникненню внутрішніх напружень, що викликають розтріскування.
Ніздрювате скло має специфічну будову. У матеріалі стінок великих пор містяться дрібні мікропори. Двоякий характер пористості обумовлює малу теплопровідність при досить високій міцності, водостійкості і морозостійкості. Ніздрювате скло - вогнетривкий матеріал з високою температуростійкістю - 400°С, для безлужного скла - до 600°С. Ніздрювате скло добре зчіплюється з цементними матеріалами, його можна обробляти, шліфувати, свердлити. Ніздрювате скло застосовують для теплоізоляції теплових мереж при їх підземній безканальній прокладці. Воно знаходить застосування для теплоізоляції стін, перекриттів, покрівель, в конструкціях холодильників.
Великопористий керамзитобетон у вигляді плит використовують для утеплення огороджуючих конструкцій. Його об'ємна маса 400 - 500 кг/м3, марки за міцністю при стисканні М4-М10. Теплопровідність 0,14-0,17 Вт/(м·К).
Склопор отримують шляхом грануляції і спучування рідкого скла з мінеральними добавками (крейдою, меленим піском, золою ТЕС та ін.) Технологічний процес включає виробництво гранулята - «склобісера» і його низькотемпературне (при 320 - 360°С) спучування.
Література:
1. Горчаков Г.И. Строительные материалы. – М., 2001. – 412с.
2. Комар А.Г. Строительные материалы и изделия: Учебник - К.:Высш. школа, 2003.
3. Кривенко П.В. Будівельні матеріали. – К.: Вища школа, 2006. – 389с.