Тема 1: Вступ до теорії психології управління План

1. Предмет, мета та цілі психології управління як науки

2. Обєкти вивчення в психології управління та її зв'язок з різними напрямами психологічної науки

3. Методи дослідження в психології управління

4. Психологічні особливості соціального управління і керівництва

5. Принципи управління трудовими колективами

1. Предмет, мета та цілі психології управління як науки

Психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) — душа, дух; λόγος (logos) — вчення, наука) — наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення яких знаходимо в цих явищах.

Досьогодні значний вплив на філософське знання справляє розвиток суміжних наук (медицина, педагогіка) та людських практик (мистецтво, релігія, управління), які, в свою чергу, користуються досягненнями психології.

Уперше про управління як самостійну галузь наукового дослідження заговорили після появи книги Ф.У.Тейлора "Принципи наукового менеджменту" [1911], у якій були виділені первинні принципи управлінської праці. Трохи пізніше, в 1920-і рр., відомий французький інженер А. Файоль описав послідовну систему принципів менеджменту. Прийнято вважати, що саме завдяки Файолю управління стали вважати особливою, специфічною діяльністю. До цього часу вже сформувалася психологія як наука в її теоретичному і прикладному напрямах з відповідним психодіагностичним інструментарієм. В результаті злиття управління і психології, а також у відповідь на вимоги виробництва, що розвивалося, виникла прикладна міждисциплінарна наука - психологія управління.

Нині до організаційного управління відноситься уся сукупність системи скоординованих заходів, спрямованих на досягнення значущих цілей організації. Передусім ці заходи мають відношення до людей, що працюють в цій організації, до кожного з яких в процесі управлінської взаємодії необхідно знайти правильний підхід відповідно до його індивідуально-психологічних особливостей і професійно-ділових якостей.

Предметом психології управління є психологічні закономірності організації управлінського процесу, а також управлінські стосунки з точки зору ситуацій менеджменту. Традиційно в психології управління розглядаються управлінські стосунки між:

• суб'єктом і об'єктом управління;

• членами організації, що знаходяться на одному і тому ж ієрархічному рівні, спрямовані на взаємне узгодження дій виходячи з поставлених завдань;

• різними організаційними підрозділами в межах одного і того ж об'єкту управління.

Об'єктом управління може бути частина об'єктивної дійсності, на яку спрямована управлінська дія. Об'єктом управління можуть виступати як окремі індивіди, так і соціальні групи.

Суб'єктом управління є носій (джерело) управлінської активності, спрямованої на певний об'єкт управління. Суб'єктом управління може виступати як окремий індивід, так і соціальна група. При цьому суб'єкти і об'єкти управління можуть взаємодіяти, чинячи вплив один на одного.

У якійсь мірі предмет психології управління співпадає з менеджментом як системою способів управління персоналом, але проте він має свою специфіку. Умовно цю специфіку можна представити наступним чином: якщо менеджмент учить "що робити", то психологія управління в більшій мірі орієнтована на пояснення того, "як це робити".

Основна мета психології управління - аналіз і опис психологічних умов і особливостей управлінської діяльності, приведення їх в систему, розкриття закономірностей і визначення причинних зв'язків між ними для розробки практичних висновків і рекомендацій.

Основними завданнями психології управління є:

• організація управлінської діяльності з точки зору її психологічної ефективності;

• вивчення особистості керівника і співробітників для розкриття можливостей їх професійного самоудосконалення і розвитку;

• забезпечення раціонального узгодження процесів керівництва і лідерства;

• регулювання внутрішньоорганізаційних соціально-психологічних процесів і явищ з точки зору забезпечення організаційної результативності;

• забезпечення результативного управлінського спілкування і взаємодії керівника з підлеглими.