1. Особи, які здійснюють правосуддя в цивільних справах:

а) суди, котрірозглядають і вирішують справи по першій інстанції;

б) суди, які перевіря­ють законність і обгрунтованість рішень у апеляційному і касаційному порядках та у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами;

2. Особи, які беруть участь у справі:

а) з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів сторонами, третіми особами у справах позовно­го провадження, заявниками та заінтересованими особами у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження;

б) з метою захис­ту прав інших осіб, державних і громадських інтересів: органи прокуратури, процесуальні представники, органи державної влади, органи місцевого са­моврядування, підприємства, установи, організації і окремі громадяни.

3. Особи, які не беруть участі в справі:

а) особи, котрі сприяють судові в розгляді справи, — свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають пись­мові і речові докази.

Першу групу суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин станов­лять державні органи, які наділені владними функціями. Суд є обов'язко­вим суб'єктом у всіх стадіях процесу, незважаючи на те, що правовідносини можуть виникати з одноособових дій судді, який виступає від імені суду. В теорії цивільного процесу самостійними суб'єктами процесуальних пра­вовідносин називаються суддя, секретар суду, секретар судового засідан­ня. Але посадові особи, які виступають як носії службових прав і обов'язків, наданих їм для участі у виконанні завдань державного органу, самостійними суб'єктами, які замінюють державний орган, не стають. Суд­дя, секретар судового засідання і секретар суду є посадовими особами суду, перебувають з ним в трудових правовідносинах, тому суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин буде суд. Одноособові дії судді, секретаря судового засідання призводять до виникнення, розвитку і припинення пра­вовідносин не з ними особисто, а із судом.

Процесуальними гарантіями, що забезпечують безсторонність і об'єк­тивність суддів і секретаря судового засідання, є відводи. Судді і секретар судового засідання не можуть брати участі в розгляді справи і виконанні рі­шення і підлягають відводу і самовідводу за наявності обставин.

Особи, які беруть участь у справі ,відрізняються від інших суб'єктів тим, що мають юридичну заінтересованість у результатах вирішен­ня судом справи і в реалізації постановленого по ній судом рішення, їх за­інтересованість зумовлюється тим, що вони мають відношення до справи як учасники матеріального спору (суб'єктивний матеріально-правовий харак­тер заінтересованості) або внаслідок виконання ними функцій в системі уп­равління суспільством (державний і громадський характер заінтересованос­ті). Виходячи з цього, вони мають рівні процесуальні права і в своїх судженнях та діях можуть висловлювати і визначати своє ставлення з приводу правової суті цивільної справи, а також з будь-яких питань, що ви­никають у процесі її розгляду і перевірки законності та обгрунтованості по­становленого по ній судового рішення. Але характер і ступінь їх юридичної заінтересованості не однаковий.

Самостійну підгрупу цивільних процесуальних правовідносин — осіб, які беруть участь у справі, становлять органи держави, державні і громадські організації, які захищають права інших осіб. Характерною їх рисою є наяв­ність у справі державного або громадського інтересу, який визначається виконуваними ними функціями в системі політичної організації суспільства.

Процесуальними гарантіями, що забезпечують безсторонність і об'єк­тивність суддів і секретаря судового засідання, є відводи. Судді не можуть брати участі в розгляді справи і виконанні рі­шення і підлягають відводу і самовідводу за наявності обставин, передбаче­них статтею 20 ЦПК.

Особи, які беруть участь у справі , відрізняються від інших суб'єктів тим, що мають юридичну заінтересованість у результатах вирішен­ня судом справи і в реалізації постановленого по ній судом рішення, їх за­інтересованість зумовлюється тим, що вони мають відношення до справи як учасники матеріального спору (суб'єктивний матеріально-правовий харак­тер заінтересованості) або внаслідок виконання ними функцій в системі уп­равління суспільством (державний і громадський характер заінтересованос­ті). Виходячи з цього, вони мають рівні процесуальні права і в своїх судженнях та діях можуть висловлювати і визначати своє ставлення з приводу правової суті цивільної справи, а також з будь-яких питань, що ви­никають у процесі її розгляду і перевірки законності та обгрунтованості по­становленого по ній судового рішення. Але характер і ступінь їх юридичної заінтересованості не однаковий.

Сторони в позовному провадженні , заявники і за­інтересовані особи у справах, які виникають з адміністративних правовід­носин, перебувають між собою в спірних матеріаль­них правовідносинах, що вимагають судового захисту. В зв'язку з цим їх заінтересованість у справі має суб'єктивний матеріально-правовий характер. Суб'єктивний правовий інтерес мають заявники і заінтересовані особи у справах окремого провадження. До даної підгрупи су­б'єктів цивільних процесуальних правовідносин належать треті особи, які мають правовий зв'язок з однією із сторін і заінтере­сованість, обумовлену тим, що наслідки розгляду судом такої справи мо­жуть вплинути на ці відносини.

Самостійну підгрупу цивільних процесуальних правовідносин — осіб, які беруть участь у справі, становлять органи держави, державні і громадські організації, які захищають права інших осіб. Характерною їх рисою є наяв­ність у справі державного або громадського інтересу, який визначається ви­конуваними ними функціями в системі політичної організації суспільства. Цивільні процесуальні правовідносини між судом, прокурором, органами державної влади, органами місцевого самовря­дування виникають тоді, коли останні, здійснюючи покладені на них обо­в'язки, покликані захищати права інших осіб та інтереси держави. В перед­бачених законом випадках підприємства і установи, виходячи з суспільних інтересів, беруть участь у справі в цивільному процесі для захисту інших осіб .

Цивільне процесуальне законодавство присвячує окремі норми права участі профспілок та інших громадських і кооперативних організацій у ци­вільному процесі. Вони взаємодіють із судом для здійснення своїх статутних завдань по захисту прав й інтересів окремих чле­нів організацій.

До складу осіб, які беруть участь у справі, включений процесуальний представник, котрий покликаний захищати права й інтере­си осіб, яких він представляє в цивільному процесі по справі.

Самостійну групу суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин становлять особи, які не беруть участі у справі. Назва цієї групи суб'єктів у чинному законодавстві не уніфікована. В цих же статтях до їх складу віднесені державні підприємства, установи, організації, кооперативні і громадські організації та громадяни. При цьому зазначені суб'єкти стають особами, які беруть участь у справі, коли виступають на захист прав інших осіб. У ЦПК відсутня також норма, яка встановлювала б перелік осіб, які не беруть участі в справі, їх призначення і процесуальне становище в процесі, хоч цього вимагають інтереси практики.

Особи, які не беруть участі у справі, характеризуються відсутністю в справі юридичної заінтересованості, але обійтися без їх участі в цивільному процесі неможливо. Вони сприяють особам, які беруть участь у справі, в до­казовій діяльності, судові — у встановленні фактичних обставин по справі. До них належать: свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові або речові докази, органи внутрішніх справ. Між такими особами і судом існують взаємні процесуальні права і обов'яз­ки, тому вони є суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що відносяться до справи. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Якщо виклика­ний свідок не з'явиться в судове засідання з причин, визнаних судом непо­важними, його може бути піддано примусовому приводу через органи внут­рішніх справ, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Громадяни і організації можуть бути суб'єктами цивільних процесуаль­них правовідносин, якщо вони визнані суб'єктом цивільного процесуально­го права, носіями процесуальних прав і обов'язків. Поняття суб'єкта права нерозривно пов'язано з категорією цивільної процесуальної правоздатності (здатність мати цивільні процесуальні права і обов'язки), яка виникає в ор­ганізацій одночасно з дієздатністю (здатністю особисто здійснювати свої права в суді та доручити ведення справи представникові) і наділяються ними тільки юридичні особи. Процесуальною правоздатністю наділені всі громадяни України, іноземні громадяни і юри­дичні особи, а також особи без. Дієздат­ністю — громадяни, які досягли повноліття. Неповнолітні віком від п'ятнад­цяти до вісімнадцяти років можуть виступати в суді особисто як сторона ли­ше у справах, що виникають з угод, які вони вправі згідно з законом укладати самостійно, та у справах про відшкодування заподіяної ними шкоди.

Притягнення до участі у таких справах законних представників (батьків, опікунів, піклувальників) неповнолітніх дітей для надання їм допомоги за­лежить від суду. Однак він зобов'язаний їх притягти до участі у справі, що виникла з угоди, на укладання якої неповнолітнім потрібна згода батьків, опікунів і піклувальників, для захисту прав й інтересів неповнолітніх.

Права та охоронювані інтереси неповнолітніх, які не досягли п'ятнадця­ти років, а також тих, що визнані судом обмежено дієздатними і недієздат­ними громадянами, захищають у суді їх законні представники.

Але бути суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин мають можливість також організації, які не є юридичними особами, на підставі на­дання їм законом прав і покладання обов'язків на участь у цивільному про­цесі. Не має статусу юридичної особи адміністративна комісія. Однак вона може бути в цивільному процесі осо­бою, яка бере участь у справі. Для неї становище юридичної особи не є характерним, оскільки воно не відображає її виконавчо-розпорядчої діяль­ності, а отже — і права на участь у цивільному процесі.

Недосконалість цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності для характеристики наявності в організації можливостей права набуття і права здіснення дали підставу деяким авторам ввести в термінологічний склад цивільного процесу таку юридичну категорію як правосуб'єктність. Щодо категорій правоздатності і дієздатності, то їх необхідно мати в цивіль­ному праві, де можливість мати права не завжди є можливістю реалізувати їх особистими діями. В цивільному процесі необхідна наявність правосуб'єктності — права і обов'язку стати конкретним суб'єктом правовідносин, персоніфікованим носієм цивільних процесуальних прав і обов'язків, вста­новлених процесуальним законом для даного суб'єкта правовідносин, і здійснювати їх. Але категорія правосуб'єктності в теорії цивільного проце­су визначається різним змістом — ототожнюється з правоздатністю або з правоздатністю і дієздатністю; сфера застосування обмежується тільки ор­ганізаціями. Використання для характеристики можливого правонабуття і правоздійснення різної юридичної термінології — правоздатності, дієздат­ності і правосуб'єктності — вносить неточність у зміст цих понять, викли­кає помилки і труднощі в практичному застосуванні.

Правоздатність і дієздатність мають, крім відмічених вище, ще й той недолік, що вони стосуються права мати права і обов'язки і здійснювати їх тоді, коли можливість бути суб'єктом процесу­альних правовідносин для органів держави, підприємства і організацій до­повнюється також їх обов'язком. Участь органів опіки і піклування, напри­клад, у справах про позбавлення батьківських прав є не тільки правом й обов'язком, який випливає з необхідності здійснювати по­кладені на них функції в державному управлінні і по захисту прав громадян та інтересів держави. Право державних організацій і підприємств брати участь у цивільному процесі суб'єктами захисту цивільних прав сторонами є для них обов'язком, який випливає з необхідності захисту державної власності. Обов'язком є участь громадян у цивільному процесі свідками, а також експертами .