Тема 3 Аналіз фінансового стану підприємства

1. Основні задачі аналізу фінансового стану підприємства.

2. Зарубіжний досвід з аналізу фінансового стану підприємства.

3. Попередня оцінка платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.

4. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства в умовах ринку.

В умовах переходу до ринкової економіки, підприємства набувають більшої самостійності. Вони самі обирають собі постачальників та споживачів своєї продукції, беруть участь своїми коштами в капіталі інших підприємств: купують акції інших підприємств, надають кредити іншим підприємствам, вносять свої активи в статутний фонд інших підприємств. В цих умовах різко збільшується значення аналізу фінансового стану підприємства. Особливо важливо проаналізувати фінансовий стан підприємства в період до складання бухгалтерського балансу, коли ще є можливість виявити та реалізувати можливості його покращення. Все частіше виникає необхідність в аналізі фінансового стану підприємств, з якими дане підприємство вступає в економічні відносини. Відомо, що при ринковій економіці між підприємствами існує конкуренція. В конкуренції може вистояти лише підприємство з хорошим фінансовим станом. А це означає, що фінансовий стан необхідно контролювати і своєчасно вживати певних заходів щодо його покращення. Крім того, проведення аналізу необхідне і для складання приміток до фінансової звітності. В більшості країн з розвинутою ринковою економікою такий аналіз є обов'язковим елементом публічної звітності.

Головна задача аналізу - допомогти керівнику підприємства прийняти правильне управлінське рішення на основі результатів аналізу поточного фінансового стану. При цьому враховується фінансовий стан підприємства в попередньому періоді, а також його потенційні можливості на ближню перспективу.

Для виконання аналізу необхідна відповідна інформація.

Головним джерелом аналізу фінансового стану підприємства є форми бухгалтерської звітності. Центральною формою фінансової звітності є баланс (форма 1). Основні вимоги до складання балансу викладені в бухгалтерському положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". В умовах ринкової економіки ця форма звітності стає однією з самих основних форм, що подаються в фінансових звітах підприємства. Промислові підприємства зобов'язані подавати державним статистичним та податковим органам баланс (форма 1) щоквартально з підсумком, що зростає. В бухгалтерському балансі міститься велика кількість інформації. Однак ця інформація, незважаючи на всю її значимість для прийняття управлінських рішень, не дозволяє оцінити динаміку основних показників діяльності підприємства, його місце серед аналогічних підприємств країни, а може й на світовому ринку. Виникає задача надати цю інформацію в динаміці. Для цього в аналізі можуть бути використані такі прийоми:

1) складання порівняльних таблиць за два останніх роки з виявленням абсолютного і відносного (в %) відхилень основних показників звітності;

2) обчислення відносних відхилень показників у відсотках по відношенню до базового року за декілька років (як правило, за 5 або 10 останніх);

3) обчислення показників за ряд років у відсотках до якого-небудь підсумкового показника (наприклад, до підсумку балансу, обсягу реалізованої продукції);

4) на кінець, прийомом аналізу звітності, що широко використовується, є вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких базується на існуванні певних співвідношень між окремими статтями звітності.

З наведених прийомів необхідно вибрати такий, що забезпечував би умову зіставленності даних за періоди, що аналізуються. У випадку, якщо порівняння здійснюється з якимсь вибраним періодом, прийнятим за базу, база повинна бути вибрана вдало.

При аналізі всіх наведених прийомів можна прийти до висновку, що найбільш вдалим, тобто таким, що відповідає усім наведеним вимогам, є прийом, наведений під номером 4: визначення і аналіз спеціальних коефіцієнтів. Їх називають фінансово-оперативними. Вони викликають до себе велику зацікавленість, оскільки забезпечують зіставленість показників не лише за різні періоди часу (вони елімінують спотворюючий вплив інфляції), а й таких, що відносяться до різних галузей. Крім того, вони дозволяють визначити коло відомостей важливих для спеціалістів, що вивчають фінансову звітність, для прийняття управлінських рішень. Суть прийому зводиться до того, що ці коефіцієнти спочатку обчислюються, а потім зіставляються з нормативними, середніми по галузі, або з загальноприйнятими стандартами. Разом з тим слід враховувати, що ці коефіцієнти не мають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтовні індикатори.

Ці спеціальні коефіцієнти отримали дуже широке розповсюдження на Заході. Західні економісти вважають, що вони є вказівниками найбільш хворобливих місць в діяльності компанії. Однак при аналізі слід враховувати конкретні умови, в яких функціонує дане підприємство. Нерідко та або інша величина коефіцієнта не відповідає загальноприйнятій стандартній нормі в зв'язку з специфікою конкретних умов і особливостей ділової політики кожного окремого підприємства.

Аналітична цінність таких коефіцієнтів підтверджується тим, що в капіталістичних країнах існують спеціальні видання, в яких публікуються статистичні зведення з цих показників. Так, наприклад, в США підрахунком відносних величин на базі фінансової звітності займаються такі організації, як компанія "Dan and Bredbery", фірма "Robert Morrіs assoshіats", податкове бюро міністерства торгівлі США, федеральна торгівельна комісія і комісія з цінних паперів, різні підприємницькі спілки, довідник за формами компанії Mudі "Mudіs іndastrіal manual". В Японії такі відомості публікуються в довіднику Міністерства торгівлі та промисловості (Аналіз діяльності підприємств країни), довіднику (Щорічник з компаній).

Однак при розрахунку окремих коефіцієнтів в капіталістичних країнах і (навіть в межах однієї країни) не дотримуються якої-небудь єдиної систем показників. Наприклад, в США публікується 10-15 показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, в Японії в Щорічнику з компаній наводиться 12 показників, а в довіднику міністерства торгівлі і промисловості біля 80. В наших статистичних довідниках зовсім не приводяться показники окремих підприємств, що характеризують їх фінансовий стан. В легкій промисловості за радянських часів видавалися збірники основних техніко-економічних показників, що характеризували в якійсь мірі результати діяльності підприємств за окремі роки. В таких збірниках показники, що характеризували результати фінансової діяльності окремих підприємств, не наводились, оскільки в ті часи існувало централізоване державне планування, а підприємств банкрутів не могло бути. В добре працюючих підприємств вільний залишок прибутку відбирався, погано працюючим надавалась відповідна допомога. А отже, необхідності в таких показниках не було. В теперішній час збірники з основними техніко-економічними показниками підприємств легкої промисловості вже не видаються. Підприємства перетворились в акціонерні товариства, набули самостійності і вийшли з підпорядкування своєї бувшої вищої організації, а отже, і перестали направляти їй відповідну інформацію.

Таким чином, в нашій державі нема досвіду з застосування показників, що характеризують фінансовий стан підприємств. Очевидно прийдеться вивчати досвід закордонний, причому тих країн, що мають більший досвід з питань ринкової економіки. Однак слід при виборі таких показників враховувати особливості та специфіку існуючого обліку в нашій державі, оскільки він ще не відповідає вимогам світових стандартів, хоча до цього й наближається про що свідчать прийняті та введені в дію 31 бухгалтерське положення (стандарти).

З доступної нам літератури відомо, що в Західній Європі (Германія, Швейцарія, Англія і т.і.) для оцінки фінансової діяльності підприємств застосовуються показники: платоспроможності (2 показники), ефективності використання активів (4 показники), використання позикових активів (3 показники), прибутковості (4 показники), продуктивності праці (2 показники). В США, Канаді та Японії таких показників ще більше: ліквідності (5 показників), ділової активності (40 показників), продуктивності праці (10 показників), рентабельності (20 показників), розподілення прибутку (5 показників), платоспроможності (8 показників).

Виникає питання, скільки і яких показників необхідно вибрати для аналізу фінансового стану підприємства в нашій країні, з врахуванням нашої специфіки і існуючого обліку? Все залежить від того, який вид аналізу вибирається і яку мету він переслідує.

Розрізняють попередній та комплексний аналіз.

Попередній аналіз забезпечує попередню оцінку результатів діяльності підприємства. Він може виконуватися самим підприємством для власної оцінки своєї діяльності з метою допомогти керівнику. Такий аналіз може виконуватися і банком-кредитодавачем за даними підприємства - клієнта (передбачуваного). Мета такого аналізу - оцінити ступінь ризику неповернення кредиту. Аналіз може проводитися і підприємством-суміжником. Мета аналізу - вибір партнера для економічної діяльності. Такий аналіз повинен виконуватися швидко, не займати багато часу та забезпечувати достатню інформацію про фінансовий стан господарського суб'єкта, що цікавить нас. В цьому випадку кількість показників не повинна бути великою. Крім того, для їх визначення бажано отримувати інформацію з якомога меншої кількості бухгалтерських документів.

С.Б.Барнгольц для цієї мети пропонує застосовувати дев'ять показників: неплатежі, коефіцієнти: незалежності (власності), фінансової стійкості, ділової активності, ефективності використання фінансових ресурсів (всього майна), ефективності використання власних активів, вигідність підприємства, загальний коефіцієнт покриття та коефіцієнт участі власних та довгострокових позикових активів в матеріальних затратах.

Для визначення цих показників достатньо інформації, що є у формі 1 (Баланс промислового підприємства) та формі 2 (Звіт про фінансові результати) табл.3.4, табл.3.5, табл.3.6.

Розглянемо ці показники та порядок їх визначення. Розрахуємо та проаналізуємо їх за даними наведеного балансу.

1. Неплатежі (прострочення позик, внесків до бюджету, затримка оплати рахунків постачальників, погашення зобов'язань банку, іншим кредиторам)		ряд. 620
За даними балансу (тис. грн.):
а) на початок періоду		б) на кінець періоду
ряд. 620	786,8 тис. грн.	ряд. 620	1015,92 тис. грн.

2.

Коефіцієнт (показник) незалежності (власності) показує, яка питома вага власного капіталу в валюті балансу. Чим більше питома вага власного капіталу в валюті балансу, тим більш незалежний стан у підприємства, від позикових джерел, тобто тим вище коефіцієнт власності. Вимірюється цей показник в долях одиниці. Можна його виразити і в %, якщо помножити результат на 100. Тоді даний показник буде означати, скільки % складає власний капітал в валюті балансу. Допустима величина показника 0,5. Це означає, що якщо коефіцієнт незалежності 0,5 та більше, власний капітал складає половину, або більше половини валюти балансу, тобто стан підприємства незалежний.

В протилежному випадку (якщо коефіцієнт незалежності менше 0,5) положення підприємства залежне.

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

3.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує стійкість фінансового стану. Відрізняється він від попереднього тим, що в чисельнику до власного капіталу додаються довгострокові зобов’язання. Довгострокові зобов’язання (позикові активи) прийнято на час позики вважати рівнозначними власним. Вимірюється він в долях одиниці, можна виражати також і в %. Середній його рівень 0,7, тобто якщо власний капітал разом з довгостроковими зобов’язання складають 0,7 і більше (70% і більше), тоді фінансове становище підприємства стійке. В протилежному випадку (якщо коефіцієнт фінансової стійкості менше 0,7) - воно не стійке.

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

4.

Коефіцієнт ділової активності характеризує обіговість усього майна підприємства, вимірюється в оборотах, розраховується за період, що аналізується.

обор.

5.

Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів (всього майна) характеризує кількість прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та надзвичайного прибутку, на 1 грн. майна (капіталу).

6.

Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу показує скільки чистого прибутку (збитку) припадає на 1 грн. власного капіталу.

7.

Показник вигідності підприємства визначає співвідношення коефіцієнта ефективності власного капіталу в % з середнім процентом прибутковості цінних паперів, що визначається на основі біржових котировок.

Ро - вартість акцій; Кs - % дохідності; Д - дивіденди.

Даний показник за даними підприємства, що аналізується, розрахувати не можливо через відсутність величини середнього % прибутковості цінних паперів.

8.

Загальний коефіцієнт покриття по балансу показує скільки раз наявними обіговими коштами можна покрити поточні зобов'язання. Виражається він в разах. Середня допустима його величина 2,0-2,5 раз. Однак при високій обіговості обігових активів даний показник може бути і менше ніж 2,0-2,5, але не менше 1.

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

9.

Коефіцієнт (показник) участі власного капіталу та довгострокових зобов’язань в запасах характеризується питомою вагою власного капіталу і довгострокових зобов’язань в запасах. Виражається він в долях одиниці, можна його виразити і в %. Тоді він показує скільки процентів в запасах складає власний капітал з довгостроковими зобов’язаннями.

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

За результатами виконаного аналізу видно, що неплатежі у підприємства є і на початок і на кінець періоду, але на кінець періоду вони трохи збільшилися (з 786,08 тис.грн. до 1015,92 тис.грн.). Фінансовий стан у підприємства незалежний, оскільки коефіцієнт незалежності вище ніж 0,5 і фінансово стійкий (коефіцієнт фінансової стійкості вище 0,7). Помічена тенденція до покращення цих показників на кінець періоду.

Всі активи підприємства (капітал) протягом періоду, що аналізується (року) зробили 0,1075 оборотів, що свідчить про дуже низьку обіговість активів.

На кожну 1 грн. всього майна (капіталу) в середньому за період припадало 0,0201 грн. прибутку.

Ефективність використання власних активів нижче ніж всього майна 0,0165 грн.

Наявні короткострокові зобов'язання підприємство може покрити обіговими коштами на початок року 4,311 раз, а на кінець року 3,640 раз. Тенденція до зменшення показника на кінець періоду. Величина показника вище допустимого значення 2,0-2,5.

Останній показник участі власного капіталу та довгострокових зобов’язань в запасах показує, що на початок періоду, що аналізується, запаси на 99,17% створювались за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань, решта - 0,83% - за рахунок кредиторської заборгованості. На кінець періоду ситуація дещо змінилася: 97,18% запасів створено за рахунок власного капіталу та довгострокових зобов’язань, 2,82% - за рахунок кредиторської заборгованості. Показник погіршився, але це не створює загрози банкрутства підприємству через те, що підприємство легко справиться з такою ситуацією.

Комплексний аналіз може проводитися самим підприємством для власних потреб (з метою виявити недоліки у виробничо-господарській та фінансовій діяльності і усунути їх, проаналізувати та виявити тенденції, потенційні можливості); аудиторською службою для встановлення рейтингу підприємства.

Таким аналізом охоплюються результати роботи підприємства за декілька останніх років (2-3 роки).

Починається аналіз з читання балансу, тобто ознайомлення з ним.

1. Спочатку розраховується питома вага розділів і окремих їх складових в загальній сумі (валюті) активу та пасиву і аналізується їх динаміка. Встановлюються зміни величини валюти балансу на початок та на кінець періоду (рядки 280 і 640). Збільшення суми на кінець періоду оцінюється позитивно.

2. Встановлюється відповідність зміни балансу динаміці обсягу виробництва та реалізації продукції, а також прибутку підприємства, Більш швидкі темпи зростання обсягу виробництва, реалізації продукції та прибутку в порівнянні з темпами зростання суми балансу свідчать про покращення використання активів на даному підприємстві. Відставання темпів зростання обсягу виробництва, реалізації продукції та прибутку від темпів зростання валюти балансу вказує на погіршення використання активів.

3. Показники: прибутку, товарної та реалізованої продукції в розрахунку на 1 грн. середньорічної (квартальної) вартості майна [(ряд.280 на початок періоду + ряд.280 на кінець періоду)/2]. Доцільно такі показники зіставити з даними інших підприємств, середньо галузевими, або загальноприйнятими стандартами. В країнах з розвинутою ринковою економікою ці показники використовуються для характеристики ділової активності керівника підприємства. В країнах СНД такі показники поки що не визначаються.

4. Окрім загальної направленості зміни балансу слід визначити характер зміни його окремих статей та розділів. Позитивної оцінки заслуговує збільшення в активі балансу: залишків грошових активів, цінних паперів (ряд.230, 240, 250, 310), короткострокових та довгострокових фінансових вкладень (ряд.40, 220) та, як правило, основних засобів (ряд.30), нематеріальних активів та виробничих запасів (ряд.10, ряд.100); в пасиві: підсумку І розділу (ряд.380) і особливо суми прибутку, що не розподілений (ряд.350), прибутків майбутніх періодів (ряд.630), цільового фінансування (ряд.420).

5. Негативної оцінки заслуговує різке зростання дебіторської та кредиторської заборгованості в активі та пасиві балансу. Негативно оцінюється наявність та збільшення залишків по так званих "хворих" статтях балансу: в пасиві - "збитки" (ряд.350), "позики не погашені в строк" (ряд.510). Читання "хворих" статей балансу дозволяє зробити деякі висновки про фінансовий стан. Так, наявність збитків свідчить про нерентабельність даного підприємства. Залишки за статтею "позики не погашені в строк" характеризують поточну (на дату складання звіту) платоспроможність підприємства.

Виконаємо читання балансу за даними підприємства що аналізується.

В активі балансу питома вага "Необоротних активів" на кінець періоду зросла до 64,61% (6926,48*100/10719,52) з 45,6% (2896,8*100/6353,92), однак зменшилися питома вага "Оборотних активів" з 53,33% (3389,12*100/6353,92) до 34,5% (3697,84*100/10719,52), питома вага "Витрат майбутніх періодів" теж дещо знизилась з 1,07% (68,0*100/6353,92) до 0,89% (95,2*100/10719,52).

В пасиві балансу відповідно: "Власний капітал" питома вага зросла з 81,38% (5170,72*100/6353,92) до 85,24 (9137,84*100/10719,52), питома вага "Забезпечення наступних витрат і платежів" значно скоротилася з 0,47% (29,92*100/6353,92) до 0,08 (8,16*100/10719,52). Питома вага "Довгострокових зобов’язань" та "Поточних зобов’язань" теж зменшилась відповідно з 4,7% (299,2*100/6353,92) до 3,81% (408,0*100/10719,52) та з 12,38% (786,0*100/6353,92) до 9,48% (1015,92*100/10719,52). Питома вага "Доходів майбутніх періодів" дещо зросла з 1,39% (149,6*100/10719,52) проти 1,07% (68,0*100/6353,92). Таким чином помітна позитивна тенденція до зростання питомої ваги необоротних активів та власного капіталу на підприємстві.

Проаналізуємо динаміку валюти балансу, обсягів прибутку та реалізації.

За балансом маємо зростання на 68,71%, за рештою показників теж маємо зростання темпів: відповідно до прибутку - 2223,89%, за обсягом реалізації - 40,91%, що говорить про те, що фінансові ресурси на підприємстві використовуються недостатньо: темпи зростання балансу перевищують темпи зростання обсягу реалізації.

Високі темпи зростання прибутку говорять про те, що прибуток одержаний не лише за рахунок основної діяльності, а й за рахунок інших видів діяльності.

Динаміка показників: прибутку, товарної та реалізованої продукції на 1 грн. вартості майна:

Р

Для аналізу динаміки розглянутих показників слід розрахувати їх за попередній період та порівняти з наведеними.

Позитивної оцінки заслуговує збільшення залишків грошових активів в національній валюті (ряд.240) (відповідно 95,2 тис. грн. і 273,36 тис. грн.). Збільшення основних засобів (ряд. 30) (680 тис. грн. і 3495,2 тис. грн.), збільшення виробничих запасів (ряд.100) (544 тис. грн. і 612,0 тис. грн.), збільшення суми І розділу пасиву (5170,72 тис. грн. і 9137,84 тис. грн.) та суми прибутку (ряд.350) (нерозподіленого) (2,72 тис. грн. і 13,6 тис. грн.).

Кредиторська заборгованість на кінець періоду (ряд.520ряд.610) збільшилася з 595,68 тис. грн. до 730,32 тис. грн., а дебіторська заборгованість (ряд.150ряд.210) дещо зменшилася (з 696,32 тис. грн., 686,8 тис. грн.). Збільшення кредиторської заборгованості - це негативне явище.

В процесі подальшого аналізу балансу вивчається структура активів та пасивів підприємства (аналіз по вертикалі). З цією метою за даними балансу складемо табл.3.1.

Таблиця 3.1

Структура активів підприємства

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення
			За абсолютною величиною	В % або пунктах
1. Активи підприємства всього (ряд.280)	6353,92	10719,52	+4365,6	+68,7
2. Необоротні активи (ряд.080)	2896,80	6926,48	+4029,68	+139,1
в % до всіх активів ((ряд.080/ряд.280)*100)	45,59	64,61	-	+18,82
3. Обігові активи (ряд.260)	3389,12	3697,84	+308,72	+9,11
в % до всіх активів ((ряд.260/ряд.280)*100)	53,34	34,50	-	-18,84
3.1 Матеріальні обігові активи (ряд.100 ряд.140)	2352,8	2703,68	+350,88	+14,91
в % до обігових активів ((ряд.100 ряд.140)/ряд.260)*100	69,43	73,12	-	+3,69
3.2 Грошові кошти та короткострокові вкладення (ряд.220ряд.250)	340,0	307,36	-32,64	-9,6
в % до обігових активів ((ряд.220 ряд.250)/ряд.260)*100	10,03	8,31	-	-1,72
3.3 Дебіторська заборгованість (ряд.150ряд.210)-ряд.161-ряд.162	696,32	686,8	-9,52	-1,37
в % до обігових активів (((ряд.150 ряд.210) -ряд.161-ряд.162)/ряд.260)*100	20,54	18,57	-	-1,97
4. Витрати майбутніх періодів (ряд.270)	68,0	95,2	+27,2	+40,0
в % до всіх активів (ряд.270/ряд.280*100)	1,07	0,89	-	-0,18

Питома вага обігових активів у всіх активах підприємства називається коефіцієнтом мобільності активів підприємства. Річ в тім, що обігові активи підприємства швидше здійснюють оборот в порівнянні з іншими коштами, а значить вони більш мобільні. Тому за їх питомою вагою в загальних активах підприємства й роблять висновок про ступінь мобільності останніх.

Питому вагу грошових активів та короткострокових вкладень в обігових активах називають коефіцієнтом мобільності обігових активів з тієї ж причини.

З таблиці 3.1 видно, що необоротні активи на підприємстві складали на початок періоду 45,59%, а оборотні активи - 53,34% в загальній сумі всіх активів підприємства. На кінець періоду співвідношення трохи змінилося (64,419% - необоротні та 34,50% - оборотні), тобто питома вага оборотних активів зросла та зменшилася оборотних. Можна припуститися, що підприємство обновило необоротні активи.

При дослідженні структури оборотних активів бачимо, що в оборотних активах основна питома вага припадає на матеріальні обігові активи (69,432% на початок і 73,12% на кінець), грошові активи займають порівняно невелику питому вагу (10,03% та 8,31%) і на кінець дебіторська заборгованість (потенційні грошові активи) відповідно 20,54% та 18,57%. Таким чином, мобільність обігових активів невисока.

Далі цікаво проаналізувати структуру пасивів підприємства (табл.3.2). За даними табл.3.2 бачимо, що питома вага власного капіталу на кінець періоду зросла з 81,85% до 85,32% та відповідно знизилася позикових активів з 17,08% до 13,28%.

Таблиця 3.2

Структура пасивів підприємства

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення
			За абсолютною величиною	В % або пунктах
1. Пасиви всього (ряд.640)	6353,92	10719,52	+4365,6	+68,7
2. Власний капітал (ряд.380+ряд.430)	5200,64	9146,00	+3945,36	+75,86
в % до всіх пасивів ((ряд.380+ ряд.430)/ ряд.640*100)	81,85	85,32	-	+3,47
2.1 Власні обігові кошти (ряд.380+ ряд.430-ряд.080)	2303,84	2219,52	-84,32	-3,66
в % до власного капіталу ((ряд.380+ряд.430- ряд.080) *100/(ряд.380+ряд.430))	44,30	24,27	-	-20,03
3. Довгострокові та поточні зобов’язання (ряд.480+ряд.620)	1085,28	1423,92	+338,64	+31,2
в % до всіх пасивів (ряд.480+ряд.620)*100/ ряд.640	17,08	13,28	-	-3,8
3.1 Кредити та інші позикові активи (ряд.480+ряд.500+ряд.510)	489,6	693,6	+204,0	+41,67
в % до довгострокових та поточних зобов’язань ((ряд.480+ ряд.500+ряд.510)* 100/(ряд.480 +ряд.620))	45,11	48,71	-	+3,6
3.2 Кредиторська заборгованість (ряд.520ряд.610)	595,68	730,32	+134,64	+22,60
в % до довгострокових та поточних зобов’язань ((ряд.520ряд.610)*100/(ряд.480 +ряд.620))	54,89	51,29	-	-3,6
4. Доходи майбутніх періодів (ряд.630)	68,0	149,6	+81,6	+120
в % до всіх пасивів (ряд.630*100/ ряд.640	1,07	1,40	-	+0,33

При аналізі структури позикових активів виявлено, що у кредитів та інших позикових коштів менша питома вага ніж у кредиторської заборгованості (45,11% проти 54,89% на початок та 48,71% проти 51,29% на кінець). Крім того, до кінця періоду зростає питома вага кредитів та інших позикових коштів і відповідно зменшується кредиторської заборгованості (48,71% > 45,11% і відповідно 51,29% < 54,89%).

За даними таблиці можна розрахувати такі показники:

1. Коефіцієнт позикових коштів:

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів:

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

Критична величина коефіцієнта співвідношення позикових та власних активів дорівнює 1, тобто, якщо величина позикових активів дорівнює величині власних активів, або менше, то підприємству притаманна фінансова стійкість. Якщо ж співвідношення більше 1, тоді фінансова стійкість викликає сумнів. В даному випадку і на початок і на кінець періоду співвідношення менше 1, що підтверджує фінансову стійкість, хоча вона дещо погіршується на кінець періоду.

3. Коефіцієнт співвідношення основних засобів з нематеріальними активами і власними коштами:

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

4. Коефіцієнт співвідношення основних засобів з нематеріальними активами і власних з довгостроковими позиковими коштами:

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

Окрім наведених показників доцільно ще розрахувати і проаналізувати такі показники:

1. Коефіцієнт окупності процентів за кредити:

а) за попередній період

б) за звітний період

Коефіцієнт окупності процента за кредити показує скільки раз за станом на конкретну дату коштами, заробленими підприємством, можна сплатити проценти за кредити і характеризує ступінь захищеності кредиторів.

За даними підприємства на кінець періоду значно покращився ступінь захищеності кредиторів, оскільки коштами, заробленими підприємством, можна 13,89 разів заплатити проценти, в той час як на початок лише - 1,17 разів.

2. Коефіцієт співвідношення витрат з виплати процентів і позик:

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

Коефіцієнт співвідношення витрат виплати процентів і довгострокових з поточними зобов’язанями характеризує долю процентів в останніх і показує чого коштує підприємству їх залучення.

За результатами аналізу бачимо, що на кінець періоду доля процентів в довгострокових з поточними зобов’язаннями зменшилась (0,0164 > 0,0093).

Після ознайомлення з балансом і аналізу структури активів та пасивів підприємства необхідно проаналізувати показники, що характеризують фінансову діяльність підприємства більш детально. Вся сукупність таких показників може бути наведена у вигляді чотирьох укрупнених груп, що характеризують:

- платоспроможність;

- ефективність використання фінансових ресурсів;

- обіговість активів;

- потенційні можливості підприємства.

Розглянемо послідовно всі чотири групи показників.

І Група показників, що характеризують платоспроможність підприємства, складається з чотирьох показників: коефіцієнта абсолютної ліквідності, проміжкового коефіцієнта покриття (коефіцієнт швидкої ліквідності), загального коефіцієнта покриття і коефіцієнта чистої виручки.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує на скільки в даний момент можуть бути ліквідовані короткострокові зобов'язання за рахунок грошових активів та поточних фінансових інвестицій.

За даними аналізу на кінець періоду платоспроможність підприємства трохи знизилася (0,303 короткострокових зобов'язань можуть бути ліквідовані за рахунок грошових активів та поточних фінансових інвестицій на кінець періоду проти 0,415 - на початок). Цей показник має особливо важливе значення для постачальників матеріальних ресурсів і банку, що кредитує дане підприємство. Теоретичне значення його 0,2 - 0,25.

2. Проміжковий коефіцієнт покриття:

а) на початок періоду

б) на кінець періоду

Проміжковий коефіцієнт покриття називають ще коефіцієнтом швидкої ліквідності. Він показує на скільки в даний момент можуть бути покриті короткострокові зобов'язання не лише за рахунок грошових активів та поточних фінансових інвестицій, але й дебіторської заборгованості (потенційних грошових активів). Теоретичне значення цього показника признається достатнім на рівні 0,7 - 0,8. Дуже зацікавлені в даному показнику тримачі акцій. Для даного підприємства цей показник на кінець періоду трохи знизився. Величина його далека від нормативної.

3. Загальний коефіцієнт покриття був розглянутий раніше (див. попередню оцінку фінансової діяльності підприємства, показник 8).

4. Коефіцієнт чистої виручки:

а) за попередній період

б) за звітний період

Коефіцієнт чистої виручки показує скільки чистого прибутку разом з амортизаційними відрахуваннями припадає на 1 грн. виручки від реалізації. Він розраховується за попередній та період, що аналізується.

Коефіцієнт чистої виручки на кінець періоду на підприємстві зріс, що слід розцінювати як позитивний результат.

ІІ Група показників, що характеризують ефективність використання фінансових ресурсів (рентабельність).

В дану групу включені п'ять показників рентабельності. Вони характеризують ефективність вкладень в активи підприємства і його окремі види:

- всіх активів;

- власного капіталу;

- виробничих фондів;

- фінансових інвестицій;

- продукції.

Перших три показники розраховуються як відношення фінансового результату від звичайної діяльності та від надзвичайних ситуацій до середньої валюти балансу за звітний період. При цьому вартість виробничих фондів визначається додаванням вартості основних засобів і матеріальних обігових активів.

1. Рентабельність всіх активів:

2. Рентабельність власного капіталу:

3. Рентабельність виробничих фондів:

4. Рентабельність фінансових інвестицій:

5. Рентабельність продукції:

Найбільшу рентабельність має продукція (21,09%), дещо меншу - фінансові інвестиції - 6,57%. Найменшу рентабельність мають всі активи - 2,01%.

ІІІ Група показників, що характеризують обіговість активів підприємства, включає в себе чотири показники обіговості:

- всіх активів;

- обігових активів;

- матеріальних обігових активів;

- нематеріальних обігових коштів.

Всі наведені показники визначаються відношенням чистого доходу (виручки) від реалізації до середніх залишків відповідних активів і називаються коефіцієнтами обіговості.

1. Коефіцієнт обіговості всіх активів:

2. Коефіцієнт обіговості обігових коштів:

3. Коефіцієнт обіговості матеріальних обігових активів:

4. Коефіцієнт обіговості нематеріальних обігових коштів:

Обіговість активів характеризується не лише кількістю оборотів, що здійснюються за період, що аналізується, але й тривалістю одного обороту в днях (Од).

Д - кількість днів в періоді, що аналізується,

Коб - кількість оборотів.

1.

2.

3.

4.

За результатами аналізу найвищу обіговість мають нематеріальні обігові активи (грошові активи). За період, що аналізується вони здійснили майже 0,848 оборотів з тривалістю ~ 428,57 днів кожен. Найнижчу обіговість мають всі активи підприємства (0,107 обороту) з тривалістю ~ 3364,48 днів кожен. При аналізі обіговості активів необхідно отримані показники порівняти з середнім по галузі, або з аналогічним за попередній період.

Прискорення (уповільнення) обіговості активів може вплинути на суму активів, що необхідна для здійснення успішної виробничо-господарської діяльності. На прискорення (уповільнення) обіговості активів можуть впливати фактори: обсяг реалізованої продукції (Р) середня вартість залишків активів (Окошт).

; ;

Вплив фактора Окошт на тривалість обороту в днях можна визначити за такою залежністю:

Зміна тривалості обороту під впливом обсягу реалізації визначається:

індексом 2 і 1 позначені показники відповідно за звітний і попередній період.

Од = Од(кошт) - Од(р); Од = Од2 - Од1

Загальне відхилення тривалості обігу повинно дорівнювати алгебраїчній сумі відхилень за рахунок зміни залишків і обсягу реалізації. Зміна самої величини активів в сторону збільшення (зменшення) в зв'язку з уповільненням (прискоренням) обіговості активів визначається по формулі:

Р2/Д - одноденний оборот.

Проаналізуємо вплив факторів на обіговість обігових активів. Для цього визначимо, яку кількість оборотів здійснюють обігові активи в звітному і попередньому періоді, а також тривалість одного обороту в днях.