^{Лекція 9}

Психологічний імідж організації. Фірмовий стиль як провідна ідея організації

1. Зовнішній вигляд об 'єкта чи людини і психологічна установка щодо успіху діяльності

2. Гештальтпсихологія для практики іміджології.

3. Процес сприйняття об єкта чи людини і вироблення ставлення до неї і стратегії поведінки.

4. Зовнішні та внутрішні складові іміджу.

5. Структура іміджу організації та обґрунтування її

складових.

6. Сприйняття продукції фірми через цілісний образ товару.

7. Як створити собі імідж.

9.1. ЗАМІСТЬ ВСТУПУ В ПРОБЛЕМУ

"Аеровокзал із виблискуючого скла і хрому був побудований і справляв надзвичайне враження. Розгалужені коридори вели в елегантні зали чекання. Цілий ряд службових приміщень оточував простір, відведений для пасажирів. В аеровокзалі було шість спеціалізованих ресторанів - починаючи від зали, де подавались витончені страви на порцелянових тарілках із золотим ободом, і закінчуючи стійками, де можна було похапцем з'їсти сосиски.

Багато було барів із затемненим затишним освітленням та інших, освітлених неоном, де п'ють стоячи; багато було туалетів.

Очікуючи свій рейс, пасажир міг, не полишаючи аеровокзалу, купити все необхідне, зняти кімнату в готелі або ліжко, піти в турецьку лазню з масажистом, постригтися, випрасувати вбрання, почистити черевики і навіть померти і бути похованим фірмою "Бюро святого духу", яка має своє відділення на нижньому поверсі".

Це портрет, або образ, аеровокзалу із відомого роману американського письменника Артура Хейлі "Аеропорт". Додамо опис ще кількох рис до образу з цього ж роману: "Обидва мовчали, коли "мерседес" повернув до широкого і вражаючого головного під'їзду аеропорту. Високо над входом, залитим яскравим світлом прожекторів, скеровувались у небо футуристичні параболи творіння загальновизнаного переможця міжнародного конкурсу скульпторів, яке символізувало, як тоді було сказано, благородне майбутнє авіації".

Як ми сприйняли аеровокзал, яке враження склалося у нас від перегляду "картинки", намальованої письменником з натури? Напевно, це враження можна передати словами: ВЕЛИЧ, БАГАТСТВО, УСПІХ, БЕЗПЕКА. КОМФОРТ, ТАЄМНИЧІСТЬ, УСТРЕМЛІННЯ В МАЙБУТНЄ.

Яка основна ідея образу аеропорту? Що, іншими словами, він "промовляє" до пасажирів? - МИ МОГУТНІ/МИ ВАС ЛЮБИМО, МИ ПРО ВАС ПІКЛУЄМОСЬ, З НАМИ ВАМ БУДЕ БЕЗПЕЧНО І НАДІЙНО.

Ми довіримо життя такому аеропорту? - Звичайно. Але процитуємо далі.

"Тільки небагато із восьмидесята тисяч пасажирів, які щоденно прилітали і відлітали з цього аеродрому, уявляли собі, наскільки все тут недосконале - і, відповідно, небезпечне для життя".

А тепер скажіть, якщо б вигляд аеропорту говорив нам про ту небезпеку, яка може нас очікувати, чи користувалися б пасажири таким аеропортом?

Скажемо інакше: аеропорт виглядає обшарпано, неблагополучно. Хоча насправді забезпечує високу надійність і безпеку польотів. І Вас у цьому довго і нудно переконують на словах. Ви повірите в правдивість цих правдивих слів, маючи перед собою картину обшарпаного аеропорту? - Звичайно, ні. Такі закони людського ЯК СПРИЙМАЄТЬСЯ КОНКРЕТНА ЛЮДИНА, ЯК її УСПІХ ЧИ НЕУСПІХ ПРОЕКТУЄТЬСЯ В СВІДОМОСТІ ІНШИХ ЛЮДЕЙ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ?

Наведемо образи двох протилежних людей із цього роману.

"Слухаючи ці стереотипні фрази, Елліот Фрімантл їздив на стільці. Він легенько провів по своєму охайно підстриженому сивіючому волоссю, помацав, чи ретельно виголені підборіддя і щоки, — а він голився за годину до зібрання, - і його гострий нюх підтвердив, що запах дорогого одеколону, який він завжди вживав після гоління і опромінення кварцом, все ще відчувається.

Закинувши ногу на ногу, він помилувався двохсотдоларовими туфлями із крокодилячої шкіри і провів рукою по складці брюк свого твідового костюму, пошитого на замовлення.

Елліот Фрімантл давно відкрив, що клієнти віддають перевагу процвітаючим юристам - і непроцвітаючим лікарям. Якщо юрист виглядає процвітаючим, це означає, що він уміє домагатися успіху в суді, а якраз успіху і чекають ті, хто затіває тяжбу".

І справді, цей юрист в той день уклав багато вигідних контрактів.

А ось як виглядала людина, сім'я якої залишилась без засобів для існування. Цей чоловік змайстрував вибухівку, аби підірвати літак, на якому він летів, щоб сім'я отримала велику страховку від факту його загибелі і, звичайно ж, загибелі пасажирів та екіпажу, які летіли з ним.

"Д.О. Герреро був худий, довготелесий, сутулуватий. На довгому, вузькому обличчі з гострим підборіддям тьмяно виблискували глибоко запалі очі, тонкі губи були безкровні, над ними тоненькою смужкою виділялись рудуваті вуса. На рудій шиї виступав гострий кадик. Лоб через великі залисини здавався дуже високим. Руки весь час щось крутили, пальці ніколи не знали спокою. Він палив безперестану, припалюючи одну сигарету від іншої. Йому було близько п'ятдесяти, але виглядав він старшим. Неголений, у несвіжій сорочці, він сидів весь спітнілий, хоча в кімнаті було прохолодно".