1. Реалізація потенціалу особистості

При опитуванні на запитання, чому вони працюють, американці найчастіше відповідали: „Тому що мені подобається те, що я роблю”; Більшість людей шукають таку роботу, яка б розвивала їхні здібності і викликала задоволення.

Із спілкування з багатьма кваліфікованими робітниками неінтелектуальних професій робимо висновок, що їхній творчий потенціал, який” не реалізувався на роботі, знаходив „вихід” у домашніх справах! затишному і зручному обладнанні свого житла, дачі. Або ж у. переливанні нереалізованого потенціалу в хобі - рибалку, мисливство,” столярство, різьблення по дереву тощо.

Звідси зауваження: добре, коли основна праця людини є одночасно і хобі. Такий працівник повністю віддаватиметься роботі, його ані підганяти, ані тримати в „їжакових рукавицях” не треба, він викладеться сам. Але це не означає, що начальникові можна цим зловживати. Таку людину потрібно стимулювати і матеріально, і морально. Інакше прийде розчарування, і він собі знайде інше місце роботи.

2. Самоствердження

При спілкуванні, хоча це, може, і не зовсім тактовно, люди часто запитують один у одного, хто, де чи ким працює.

Коли людина досягає успіхів на роботі, вона відчуває себе повноцінною особистістю і за інших обставин. У неї змінюються поведінка, манери, спосіб спілкування. Тому кажуть, що краще бути першим в гальському селі, ніж останнім у Римі.

Якщо ж людина не самоствердилась на роботі, то відчуває свою неповноцінність, у неї виробляється ряд комплексів: нерішучість, і боягузливість, послаблюється воля, наполегливість. А це відбивається на ділових якостях чи компенсується в деспотичному ставленні до членів сім’ї або-до в чомусь залежних сторонніх людей і самоствердитись - це, іншими словами, зайняти своє місце в соціумі як у внутрішньому плані (ти сам відчуваєш, що на своєму місці), так і у зовнішньому (навколишні також визнають, що ти на СВОЄМУ МІСЦІ).

У психологічному розумінні процес самоствердження – це власне зростання свого образу, створеного рівнем домагань.

Звідси випливає висновок, що самоствердження - значний рушій (мотив) праці, якщо вона об’єктивно дає змогу самоствердитись.

Поштовхом для самого самоствердження, як усвідомленого і цілеспрямованого мотиву, може бути і менш усвідомлюваний мотив - бажання ображеної чи якимось іншим чином приниженої людини щось і комусь довести. Виникає свого роду почуття помсти, яке може вилитися в позитивно чи негативно скеровану діяльність особистості.

Це був приклад „нейтральної” помсти, від якої нікому ні холодно, ні жарко. Навпаки, тому, хто мститься, це, безперечно, піде на користь. Інколи помста може стати домінуючим мотивом, метою всього життя і тієї діяльності, яку особистість виконує упродовж життя.

Цей мотив-ціль став основою для формування більш-менш тривалих мотивів діяльності, праці, вчинків. Як ідеальне психічне утворення,” він став рушійною силою як для окремої особистості, так і опосередковано для цілої нації. Навіть змінив деякі уявлення в масштаб планети.

3. Захищеність і комфорт

Праця, особливо в стабільних в економічному відношенні і які мають високий соціальний статус, колективах, дає працівникам” відчуття матеріальної і соціальної захищеності. Таке саме відчуття дає і належність до певних соціальних інституцій - профспілки, впливової-політичної партії і т.д. Посудіть самі: одна справа, коли вам самомуV необхідно відстоювати соціальну справедливість, а інша - коли вас захищає організація через засоби масової інформації чи, наприклад, судові органи.

Тільки одна думка про те, що ви працюєте в доброзичливому колективі, здатному вас захистити, прийти на поміч, створює психофізіологічне почуття комфортності, що Ви с часткою великого сильного, гармонійного цілого.

І, звичайно, Ви не захочете втрачати таку роботу, постійно будете; підтримувати свій робочий тонус і свою репутацію.