10

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА СУСПІЛЬНИХ НАУК

Методичні вказівки

з практичного заняття для студентів

Навчальна дисципліна: «Українська мова за професійним спрямуванням»

Тема 6. Синтаксичний аспект професійної мови медиків.

Курс: І-ий

Факультет: медичний, стоматологічний, фармацевтичний

Спеціальність:

Затверджено на методичній нараді кафедри «___» _________2016 р.

Протокол № ____.

Зав.кафедри,

к.філол.н., доцент ________ Сікорська О.О.

Одеса – 2016 р.

1. Тема № 6. Синтаксичний аспект професійної мови медиків - 2 год.

2. Актуальність теми: Для майбутніх лікарів важливим є засвоєння основних правил пунктуації, що дозволить грамотно й оперативно оформлювати документи в медичних установах, писати наукові статті; необхідне володіння культурою усного професійного мовлення.

3. Мета заняття:

3.1. Загальна мета: Повторити й закріпити основні правила пунктуації. 3.2. Виховна мета: Ознайомитися з особливостями розстановки розділових знаків у наукових медичних текстах, усвідомити необхідність знання правил пунктуації та синтаксису української мови для оформлення медичних текстів і документів.

3.3. Конкретна мета: -знати: правила розстановки розділових знаків у медичних текстах і документах; 3.4.На основі теоретичних знань з теми: -вміти: 1. Правильно розставляти розділові знаки у медичних текстах і документах; 2. Робити пунктуаційну правку медичних текстів.

4. Матеріали доаудиторної самостійної підготовки (міждисциплінарна інтеграція)

№ пп	Дисципліни	Знати	Вміти
1	Попередні дисципліни 1.Українська мова 2.Культурологія 3.Історія України	Правила українського правопису, історію українського документування	Застосовувати правила правопису при укладанні наукового тексту
22	Наступні дисципліни 1.Терапія 2.Хірургія	Норми укладання документації	Правильно оформлювати медичні документи
33	Внутрішньопредметна інтеграція 1.Орфографія 2.Стилістика 3.Пунктуація	Орфографічні, стилістичні, морфологічні, пунктуаційні норми	Застосовувати правила правопису при укладанні документів

4. Зміст теми. Основні особливості синтаксису фахового тексту:

Нормативні речення, як правило, повні. Характерною є пов’язаність речень в абзацах і самих абзаців між собою. Традиціями закріплений у науковому й офіційно-діловому стилях прямий порядок слів, що передає загальний зміст речення. Він полягає в тому, що:

• підмет ставиться перед присудком;

• узгоджене означення – перед означуваним словом;

• неузгоджене – одразу ж після нього;

Перестановка слів викликає додаткові виразові відтінки. Непрямий порядок слів застосовується в розмовному й художньому стилях.

Вставні слова мають бути на початку речення, вказуючи на висловлене раніше. Вони систематизують виклад, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел, дуже рідко дають емоційну оцінку. Синонімія розвинена, але синоніми позбавлені емоційного відтінку. Немає експресивних фразеологізмів, застарілих слів.

Речення найчастіше розповідні, рідко застосовуються питальні й спонукальні. Майже всі речення поширені, наявні як двоскладні, так і односкладні. Серед односкладних речень у науковому стилі переважають безособові. Називні речення представлені в назвах. Російські дієприкметникові звороти найчастіше доводиться замінювати підрядними реченнями, оскільки в українській мові дуже обмежене функціонування активних дієприкметників.

У науковому стилі складні речення переважають над простими. Майже 80 % усіх речень – складнопідрядні, оскільки складнопідрядні речення виражають складні причинові, часові, умовні, наслідкові зв’язки, важливі в науковому тексті. Офіційно-ділове мовлення менше, ніж наукове вдається до складнопідрядних речень, тому що йому меншою мірою властиві розмірковування. В офіційно-діловому стилі переважають прості речення, але досить поширені. Висловлювання повинні бути точні й чіткі з юридичної точки зору, тому вони не завжди легко сприймаються. Для спрощення сприйняття використовується рубрикація тексту, пункти, підпункти.

Прагненням до об’єктивної узагальненості та абстрактності без зазначення суб’єкта пояснюється широке використання в науковому й офіційно діловому стилі пасивних конструкцій. Пасивні конструкції доречні в таких випадках: коли виконавець дії зрозумілий із контексту й немає потреби його повторювати; коли потрібно скерувати всю увагу сприймача інформації на дію, а не на виконавця; коли фактичний виконавець невідомий або невизначений; коли описується дія, незалежна від волі виконавця. Але всі ці аспекти мають одну основу – опис дії без зазначення того, хто її виконує. Поширеність таких конструкцій у науковому стилі пояснюється тим, що тут фіксуються наслідки пізнання навколишньої об’єктивної дійсності, які стають загальнолюдським надбанням.

Однорідні члени речення зустрічаються дуже часто. Якщо при однорідних членах є прийменники, їх треба повторювати перед кожним членом ряду. Якщо при однорідних членах є додаток, він повторюється один раз. Коли члени ряду вимагають різних відмінків додатка, то його слід повторювати при кожному однорідному членові речення. Помилкою було б написати: «на лікування та запобігання кишково-шлункових захворювань», бо перший компонент вимагає додатка в родовому відмінку, а другий – у давальному.

Відокремлення в науковому й офіційно-діловому стилях обов’язкове, воно несе значно менше відомостей, ніж основне речення. Основне завдання відокремлень – уточнити інформацію, подати додаткове повідомлення. Прикладка в науковому стилі часто виступає терміном, приєднується за допомогою слів або, чи, тобто. Дієприкметникові звороти використовуються значно рідше, ніж у російській мові. Звертання зустрічається переважно в листуванні. Імена, по батькові пишуться в кличному відмінку. Слово товариш замінено на пан, пані, панна.

У науковому стилі частотні цитування наукових праць, а в офіційно-діловому – законів, наказів інших документів.

Саме ці засоби дають змогу досягти чіткої і логічної синтаксичної будови фахового тексту.

Основні пунктуаційні правила

Розділові знаки при однорідних членах речення.

Розділові знаки при відокремлених означеннях, обставинах, додатках.

Розділові знаки при вставних словах і звертаннях.

Тире між підметом і присудком.

Розділові знаки в складносурядних, складнопідрядних, складних безсполучникових реченнях.