3. Українська мова — національна мова українського народу

Українська мова належить до слов’янських мов. Вона є єдиною національною мовою українського народу. Національна мова входить до поняття національної культури, бо природні умови, географічне положення, рівень і спеціалізація народного господарства, розвиток суспільної думки, науки, мистецтва знаходять відбиття у мові. Саме це засвідчує історія українського народу, його багата культура.

Національна мова - це загальнонародна українська мова — як літературна, так і діалекти, професійні та соціальні жаргонізми, суто розмовна лексика.

Українська мова проголошена в Україні державною як мова корінного населення на її території. Це записано в ст. 10 Основного Закону — Конституції України.

4. Поняття «літературна мова» і «діалекти»

Літературна мова — це вища форма національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властива багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів.

Літературна мова обслуговує всі сфери діяльності суспільства (матеріально-виробничу, державну, культуру, радіо та телебачення, пресу, освіту, науку, художню літературу, побут людей); є засобом вираження національної культури та національної самосвідомості українців.

Українська літературна мова сформувалася на основі південно-східних (середньонаддніпрянських ) говорів, які раніше й ширше за інших закріпилася в художніх творах та науковій літературі.

Початком нової української літературної мови умовно вважається 1798 рік, коли вийшли друком три перші частини „Енеїди” І.П.Котляревського.

І.П.Котляревський — зачинатель нової української літературної мови. Він увів до літератури багату, колоритну, мелодійну, співучу українську народну мову.

Основоположником сучасної української літературної мови є Тарас Шевченко, який відібрав з народної мовної скарбниці багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував орфоепічні й граматичні норми, поєднав її різнотипні стильові засоби в єдину чітку мовностилістичну систему.

Територіальний діалект —різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільністю території, а також елементів матеріальної і духовної культури, історично-культурних традицій, самосвідомості.

Сукупність структурно близьких діалектів утворює наріччя, сукупність усіх наріч — діалектну мову, що є однією з двох основних форм існування національної мови.

6. Матеріали методичного забезпечення заняття

6.1 Завдання для самоперевірки якості підготовки, тестові завдання:

Закінчіть речення.

а) Вищою формою вияву національної мови є...

б) Національна мова — це...

в) Стилістичні норми регулюють ...

г) Кодифіковану та некодифіковану форми має...

д) Основні ознаки наукового стилю:...

е) Естетична функція мови полягає в тому, що...

Тести

1.Яке твердження помилковим?

а) Літературна мова має дві форми вживання: писемну та усну.

б) Норми літературної мови — це вища форма вияву національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови.

в) Національна мова — це загальнонародна українська мова, що охоплює літературну мову і діалекти.

г) Зачинателем нової української літературної мови був І.П.Котляревський.

2. Позначте правильний варіант відповіді:

Функція мови, яка полягає в тому, що мова використовується для пізнання світу через мову — це:

а) пізнавальна функція; б) експресивна; в) комунікативна.

3. Позначте помилкове визначення:

а) Поняття національна мова охоплює загальнонародну українську мову — як літературну, так і діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику;

б) І.П. Котляревський є основоположником сучасної української літературної мови;

в) Літературна мова — це вища форма вияву національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови.

Відповіді: 1 — б; 2 — а; 3 — б.