6.4. Валютні системи та валютна політика.

Валютна система являє собою організаційно-правову форму реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору.

Валютні системи поділяються на національні, регіональні (міжнародні) та світову.

Національні валютні системи базуються на національних грошах і є складовими грошових систем окремих країн. Національні валютні системи включають такі основні елементи:

— назву валюти, види купюр та характер емісії національної валюти;

— ступінь конвертованості національної валюти. Українська гривня є частково вільно конвертованою;

— режим курсу національної валюти;

— режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті. Цей режим зводиться до повної або часткової заборони (заборони з окремими винятками);

— режим формування і використання державних золотовалютних резервів. Він встановлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявитися у двох формах:

а) жорсткої прив'язки національної валюти до певної іноземної чи іншої валюти (національної, колективної) з установленням фіксованого її курсу до цієї валюти. За такого режиму іноземна валюта перетворюється в забезпечення національних грошей;

б) використання валютних запасів для підтримання рівноваги на національному валютному ринку з метою стабілізації зовнішньої і внутрішньої вартості грошей;

— режим валютних обмежень, які вводяться чи скорочуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Якщо економіка розбалансована, національні гроші не стабільні, то в країні вводяться певні обмеження, лімітування, заборони щодо операцій з іноземною валютою;

— регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів. В Україні за нормативними актами визначається порядок функціонування біржового ринку і міжбанківського валютного ринку. Крім того, НБУ здійснює ліцензування діяльності комерційних банків з валютною основою, видає дозволи юридичним особам на відкриття рахунків в іноземних банках, здійснює контроль за надходженням виручки від експортерів в країну, регламентує режим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті;

— регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. Нормативними актами України визначається порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків, порядок здійснення платежів за окремими видами комерційних операцій та формами розрахунків, а також порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичним особам;

— визначення національних органів, на які покладається порядок реалізації валютної політики, їх прав та обов'язків у сфері організації національної валютної системи. До таких органів в Україні відносяться:

а) Кабінет міністрів України;

б) Національний банк України;

в) Державна податкова адміністрація;

г) Державний митний комітет;

д) Міністерство зв'язку України.

Названі державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру валютної системи. Центральним органом є Національний банк України як орган державного валютного регулювання і контролю.

Контроль за валютними операціями, які проводяться на території України, здійснюють органи Державної податкової адміністрації. Контроль за дотриманням правил переміщення валюти через митний кордон України здійснюють органи Державного митного комітету. Контроль за дотриманням правил поштових переміщень та пересилки валютних цінностей через Державний кордон проводять органи Міністерства зв'язку України.

Організація валютної системи пов'язана з розробкою і реалізацією валютної політики. У її формуванні беруть участь Кабінет міністрів України, Адміністрація Президента та Верховна Рада України.

Валютна політика являє собою сукупність організаційно правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей. Кінцевою метою валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики. Вони пов'язані із забезпеченням збільшення зайнятості, виробництва ВВП та стабілізації цін.

Механізм валютної політики ув'язується з проміжними і тактичними цілями монетарної політики.

Крім загальномонетарних цілей валютна політика має свої специфічні цілі. Вони проявляються у валютній сфері, зокрема:

а) лібералізація валютних відносин у державі;

б) забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабілізація джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

в) забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

г) захист інвестицій (національних та іноземних) у країні;

д) забезпечення стабільності національної валюти.

Реалізація валютної політики забезпечується законодавчим регулюванням валютних відносин та контроль за їх виконанням.