5. Фінансова звітність підприємства

Фінансова звітність, згідно з Законом України “Про БО і фінансову звітність в Україні”,  це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність повинна задовільняти інтереси користувачів  юридичних і фізичних осіб, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття управлінських рішень.

Звітність підприємства склад. з балансу (форма №1), звіт про фін. результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, приміток до звіту.

Склад. фін. звітності необхідно для: прийняття рішень щодо придбання, продажу цінних паперів, оцінка якості управління під-вом; регул. Дія-ті під-ва та прийняття рішень; прийняття рішень щодо участі в капіталі під-ств.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Принципи формув.Ф.З.: автономність під-ва, безперервність дія-ті, періодичність, принцип фактичної собі варт., нарахув. Та відповідність доходів і витрат.

Нормативні джерела: ЗУ „Про БО та фінансову звітність У”, Постанова КМУ „Про затвердження порядку подання фін звітності”№419 від 28.02.00р.

Осн. вимоги:.інф повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення.2.повинна містити доречну інф.3.інф повинна бути достовірною.4.інф повинна надавати можливість порівнювати: а)фін звіти п-ва за різні періоди; б)фін звіти різних п-в.

6. Склад витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).

Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості.

При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватися вимогами П(с)БО 3, тобто врахувати, що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг необхідно співставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включені наступні позиції: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операціні витрати, фінансові витрати і інші витрати.

Згідно з П(с)БО 16 ”Витрати” собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• Прямі матеріальні витрати;

• Прямі витрати на оплату праці;

• Інші прямі витрати;

• Загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називають прямими.

Непрямі витрати це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. Прикладом таких витрат є загальновиробничі.

За ступенем залежності від обсягів діяльності, витрати поділяються на змінні та постійні. Змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу виробництва. Постійні це витрати, абсолютна величина яких залишається постійною або змінюється при зменшенні або збільшенні обсягу виробництва продукції, яка випускається в невеликій кількості.

Майже всі прямі витрати є змінними. Виключення складають амортизація спеціального обладнання, орендна плата та деякі інші прямі витрати.

Загальновиробничі (непрямі) витрати також поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу діяльності.

Підприємство може самостійно встановлювати перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат і обирати методику розподілу змінних загальновиробничих витрат, виходячи із специфіки своєї діяльності. Обрану базу розподілу накладних витрат зазначають в примітках до фінансової звітності та в наказі про облікову політику підприємства.