Професія рятівник

Собаки сенбернари прославилися тим, що врятували багатьох людей від замерзання. Назва породи походить від назви монастиря Сен-Бернар, який було збудовано на одному з пере­валів Альпійських гір. Ченці цього монастиря розводили собак і навчали їх рятувати замерз­лих подорожніх. Якщо сенбернар знаходив заметеного снігом мандрівника, то стрімголов мчав у монастир і приводив із собою монахів.

Один собака за кличкою Барі навіть увійшов в історію. Йому поставили пам’ятник. За два­надцять років служби в монастирі він урятував сорок чоловік. Якось Барі знайшов змерзлу дитину. Він від­чув, що вже пізно бігти до монахів. Собака почав лизати дитину гарячим язиком і зігрів настільки, що дитина очуняла. Ласкою цей величезний пес переконав дитинча сісти йому на спину й притьмом помчав до монастиря. За цей випадок і поставили пам’ятник відважному собаці (За Олексієм Губком).

30. Струтинський Василь Миколайович Біографічні відомості про письменника

Василь Струтинський - письменник, журналіст. Народився 12 квітня1946 року в с. Кремне на Житомирщині в сім’ї залізничника. Закінчив Ніжинський педагогічний інститут. Для дітей написав книжки «Голуба вулиця», «Таємниця квітчаного міста», «Як вітер застудився» та інші. Василь Струтинський — один з улюбле­них письменників українських дітей. Він створив для малечі чимало оповідань, казок, віршів, загадок. Його твори допо­магають зрозуміти, як тісно пов’язані між собою людина й природа.

Ж ива казка

31. Бойко Григорій (Грицько) Пилипович

Чому Тимко подряпаний

— Чому це ти подряпаний? Юрко Тимка пита. Тимко йому відказує: — Та я ж купав кота! — А я от не подряпаний, Хоч теж купав свого... — Еге, ти ж не викручував І не сушив його!

32. Колискові пісні

• Котику сіренький, Котику біленький, Котку волохатий, Не ходи по хаті, Не ходи по хаті, Не буди дитяти. Дитя буде спати, Котик — воркотати. Ой на кота воркота, На дитину дрімота. А-а-а-а! А-а-а-а!

• Повішу я колисочку в темнім лісі на липочку, в темнім лісі на липочку. Буде вітерець повівати, мале дитя колисати. Будуть пташки прилітати та будуть співати, дитиночку малесеньку будуть присипляти.

• Цілу нічку соловей Не заплющує очей - Все співає, все співає, Солов'ятко колихає. Жовта грушка у саду Шепче: - Ні, не упаду, Не впаду раненько - Хай поспить маленьке.

Сухомлинський Василь Олександрович

Тетянка усміхається

У Тимка велика радість: є у нього сестричка Тетянка. і Мама не відходить від колиски,  усміхається доТетянки, а вона все спить або ж плаче. Коли починає плакати, мама бере її на руки. Тимкові хочеться, щоб Тетянка подивилася на ньо­го. Він схиляється над сестричкою, показує їй ведме­дика, а та мовби й не бачить нічого. —   Чому вона не хоче дивитися на мене? — дивуєть­ся Тимко. —   Вона ще маленька, — відповідає мама, — ось як усміхнеться — тоді вже й на тебе подивиться, й на вед­медика. Тимко щоранку підходить до Тетянки, як вона про­кидається, Жде, чи не усміхнеться сьогодні сестричка. І ось одного ранку вона усміхнулася. Тимко радісно скрикнув: —   Мамо, Тетянка усміхається! Мама прибігла, схилилася над малою, а вона до неї усміхається. —   Біжи, Тимку, в поле до тата, скажи йому, що Тетянка усміхається.

     Побіг Тимко в поле до тата. А тато пшеницю сіє. Біжить Тимко, рукою махає. Зупинив тато сівалку, чекає Тимка. Занепокоївся. —   Тату, Тетянка усміхається! — кричить Тимко. Тої ж миті у тата звеселіли очі. Він усміхнувся, об­няв Тимка й поцілував. І всі люди, що працювали з татом у полі, теж усміх­нулись.