Коло читання (2клас)
Прислів’я та приказки.
Д.Павличко «Школа».
Лічилки.
Загадки.
І.Костиря «Звідки беруться дурниці» (казка з циклу «Як звірята розуму набиралися»)
Н.Забіла «Про дівчинку Маринку».
В.Сухомлинський «Суниця для Наталі».
Українська народна казка «Рукавичка».
П.Осадчук «Осінь». В.Сухомлинський «Я хочу сказати своє слово».
Л.Косач-Квітка «Літо краснеє минуло». К.Михеїв «Дідусь Оксеник».
Б.Грінченко «Ластівка».
І.Франко «Лисичка та журавель».
В.Сухомлинський «Як їжачок готувався до зими». «Зайчик та горобина».
Білоруська народна казка «Легкий хліб».
Л.Косач-Квітка «Мамо, йде вже зима». Л.Глібов «Зимова пісенька». С.Жупанин «Щедрівка».
С.Жупанин «Мамині руки». О.Катрич «Казка».
Українська народна казка «Цап та баран». В.Сухомлинський «Покинуте кошеня».
В.Сухомлинський «Зламана яблунька».
А.Качан «Крихта хліба». Л.Костенко «Синички на снігу».
Г.Бойко «Секрет по секрету». «Ніс у сметані». «Не знала».
В.Сухомлинський «Горбатенька дівчинка». К.Ушинський «Умій почекати».
В.Гринько «Дуже гарно шиє бабуся».
Болгарська народна казка «Виноградар та змія».
К.Михеїв «Непорядки в лісі». «Сова».
Т.Шевченко «Світає», «Встала й весна», «Вранці», «Зоре моя вечірняя»
М. Трублаїні «Яшка і Машка» (уривок)
В.Сухомлинський «Як Наталочка у лисички хитринку купила».
Загадки. Скоромовки.
А. Костецький «Головна професія».По О.Губко «Професія рятівник».
В.Струтинський «Жива казка».
Г.Бойко «Чому Тимко подряпаний».
Колискові пісни. В.Сухомлинський «Тетянка усміхається».
В.Сухомлинський «Про що думала Марійка».
В. Паронова «Народження метелика. Гусінь».
Тексти для читання (за програмою мон днр 2017 р.)
Прислів’я та приказки
Що таке приказка?
При´казка – це особливий вираз, що характеризує будь-яке життєве явище, в ній використовуються загальновживані, простонародні слова. Приказка – стійкий вираз, яке можна виразити за допомогою інших слів. Смислове значення фрази при цьому залишиться незмінним, зміниться тільки забарвлення висловлювання.
На відміну від прислів'їв, приказки позбавлені прямого узагальненого повчального змісту і обмежуються образним виразом. Приказки лише підтверджують якийсь факт чи явище без повчань і висновків.
Або пан, або пропав.
Бачили очі що купували.
Береженого Бог береже.
Буває, що й корова літає.
З вогню та в полум’я.
Ласий на чужі ковбаси.
Любить, як вовк порося.
На двох стільцях не всидиш.
Павличко Дмитро Васильович
Біографічні відомості про письменника
Народився
Дмитро Васильович Павличко на
Івано-Франківщині. Сім’я жила бідно,
батьки були змушені працювати від
темноти до темноти, щоб прогодувати
багатодітну сімʼю . Батько, Василь
Миколайович, був освіченим на той час
чоловіком, працелюбним та енергійним.
Про маму, Параску Юріївну, поет писав:
«Мене мати навчила розмовляти, а книжка
думати».
Чудова природа
Карпат,
спогади дитинства знайшли відображення
у віршах поета. З любов’ю, а нерідко і
з гумором передає Дмитро Павличко свої
спостереження за джмелем, мурашкою,
так, наче розуміє їхню мову.
Невеликі
поезії Д. Павличко почав писати ще в
дитинстві, але перша книжка «Любов і
ненависть» була видана в рік закінчення
ним Львівського університету. Твори
для дітей друкував у дитячих журналах,
календарі «Дванадцять місяців», виходили
вони і окремими книжками.
Школа
Наче вулик, наша школа, Вся вона гуде, як рій. І здається, що довкола Розквітають квіти мрій. Бігають, сміються діти, Та — лиш дзвоник задзвенить — Стане тихо, ніби в квіти Поховались бджоли вмить.
Лічилки
Загадки
Він про осінь сповіщає, малюків у клас скликає: — Вже минулось тепле літо, то ж пора за парти, діти!
Настрибався зайчик вволю, білий слід лишав по полю. Ми за ним спостерігали, слово "мама" прочитали.
Чи в лінійку, чи в клітинку Чистим був, та за хвилинку Мерехтить від цифр і літер… Здогадались, що це, діти? Ручці він говорить: «Прошу». Це шкільний учнівський…
Дерев’яний та довгенький, хвостик в нього є маленький. Як у фарби хвіст мочає — все довкола розцвітає.
У портфелі є хатинка — ручки там живуть, резинка, клей, лінійка, кутники́ — школярів помічники.
Ніде не купиш, На вагах не зважиш, Сам здобуваєш, У комору складаєш.
У носатого Івана Одежина дерев’яна. Він у чистім полі ходить І по ньому носом водить. Не стрижений, не чесаний – Гострим ножем затесаний
Дуже я потрібна всім: І великим, і малим. Всіх я розуму учу, А сама завжди мовчу.
Хутко стрибне на папір, І, хоч вір, а хоч не вір, Враз напише нове слово. Ось і рішення готове. Вправно пише у руці, Бачать всі старання ці.
Гномик до школи Портфелик збирав - Щоденник, пенальчик І зошит поклав. Портфелик узяв, Чобіточки вже взув... А дещо важливе Узяти забув! Знає напевно кожний школяр: Найважливіший В портфелі - …
Головою обертає, Землю нашу добре знає, Нам показує держави Ріки, гори, океани.