3. Фактори безпеки туристського походу.
Об'єктивні і суб'єктивні чинники ризику туристського походу- це джерела небезпек. Нещасний випадок у туристському поході - це реалізація несприятливого впливу одного або суми факторів ризику, що веде до несприятливих наслідків різного масштабу (від легкої застуди, до важкої травми або летального результату). Дії чинників ризику в туристському поході слід протиставити дію факторів, що підвищують її безпеку (нівелюють вплив факторів ризику).
В переважній кількості нещасні випадки на маршруті туристського походу відбуваються внаслідок неправильних рішень і дій самих учасників туристського походу, що свідчить про слабку передпохідну підготовку до діяльності з підвищеним ризиком, в об'єктивно небезпечній ситуації приймаються невірні управлінські рішення і виконуються помилкові дії.
Забезпечення безпеки туристського походу, передбачає ретельну і всебічну передпохідну підготовку учасників і керівників походу. Якщо на джерела об'єктивної небезпеки маршруту туристського походу учасники впливати не в змозі, то потрібно передбачити дану небезпеку і підготуватися до неї та успішно їй протистояти вони зобов'язані. Дане твердження розкрив вчений В.І. Ганопольский у вигляді графічної моделі надійності туристського походу (Рис. 3).
Рис. 3. Модель надійності туристськогопоходу (По В.І. Ганопольскому, 2002).
Умовні позначення
Fпн – фактор психічної напруженості маршруту.
Fпп – фактор психічної підготовленості учасників походу.
Fзс – фактор впливу зовнішнього середовища.
Fфт – фактор фізичної труднощі маршруту.
Fтс – фактор технічної складності маршруту.
Fка – фактор кліматичної адаптації учасників.
Fфп – фактор фізичної працездатності учасників.
Fтп – фактор технічної підготовленості учасників.
Fпп – фактор психічної підготовленості учасників.
Спорядження походу.
М – Засоби медичного забезпечення.
И – Засоби інформаційно-технічного забезпечення.
Е – Екіпірування групи.
Б – Бівачне спорядження.
Х – Організація харчування.
Т – засоби транспортування вантажу.
П – Засоби пересування.
С – Страхувальне спорядження
З представленої моделі слідує, що туристсько-спортивна підготовленість туристів до участі в туристському поході є найважливішою умовою забезпечення безпеки. Комплексу несприятливих факторів, що визначають психічну напруженість туристського походу приділяють фактори відповідної туристсько-спортивної підготовленості. Напрямки туристсько-спортивної підготовленості наступні:
• Теоретична підготовленість учасників походу.
• Фізична підготовленість учасників походу і їх кліматична адаптація.
• Техніко-тактична підготовленість учасників походу.
• Психологічна підготовленість учасників походу і групи в цілому.
• Організаційне та матеріальне забезпечення походу.
В сумі фактори туристсько-спортивної підготовленості (безпеки) визначають необхідний рівень для успішного проведення туристського походу, рівень психічної підготовленості учасників. Зміст туристсько-спортивної підготовки складає предмет«Безпека в активному туризмі», яка складається зі спеціальних лекцій, методичних і практичних занять. Туристсько-спортивна підготовка учасників туристського походу повинна відповідати виду спортивного туризму. Під час рекреаційних туристських походів (оздоровчих походів вихідного дня, екологічних походів) туристсько-спортивної підготовки учасників не проводиться, але проводиться інструктаж з безпеки в туристських походах.
Отже, безпека – основна і найважливіша вимога до всих видів туристських походів. Серйозні помилки малодосвідчених туристів можуть мати летальні наслідки.
Тому, щоб похід став джерелом зміцнення здоров я і розвитку фізичних сил, кожен турист в умовах походу повинен суворо дотримуватися правил поведінки і техніки безпеки.
Головне правило кожного туристського походу - дотримання розпорядку дня, режиму харчування та особистої гігієни всіма його учасниками.
Безпека залежить не стільки від складності маршруту туристського походу, скільки від туристсько-спортивної підготовленості й дисциплінованості учасників походу. Якщо групу складають туристи, які мають незначну різницю у віці та фізичній підготовленості, загальні інтереси, то у поході буде легше досягти дружньої взаємодії, створити психологічний клімат взаєморозуміння, взаємовиручки та взаємодопомоги.
Маршрути походів слід обирати за довжиною і складністю, враховуючи вік туристсько-спортивну підготовленість туристів.
До надзвичайних подій у туристському приводять: погане знання маршруту, темп руху, що не відповідає туристко-спортивної підготовленості туристів, слабка дисципліна в туристській групі, відсутність необхідного туристського спорядження, невиконання правил безпеки під час купання, самовільне спускання на (по) гірських схилах, неправильна поведінка при виявленні вибухонебезпечних предметів, несприятливі метеорологічні умови, низький рівень технічної і тактичної підготовленості туристів, невміння долати природні локальні перешкоди, зустріч з дикими тваринами і плазунами, отруйні рослини, недоброякісні продукти харчування тощо.
Зазвичай надзвичайні події відбуваються через недосвідченість членів групи або керівника, який погано організував туристсько-спортивну підготовку учасників походу, не ознайомився як слід з районом подорожі, складними ділянками маршруту та не намітив способи їх подолання.
Керівник туристської групи повинен знати правила організації і проведення туристських походів з різних видів спортивного туризму щодо безпечного проходження маршруту. Постійно стежити за суворим дотриманням дисципліни в туристській групі.