3. Вплив іонізуючого випромінювання на окремі органи і організм в цілому

У структурі організму можна виділити два класи систем: керуючі (нервова, ендокринна, імунна) і життєзабезпечуючі (дихальна, серцево-судинна, травна). Всі основні обмінні (метаболічні) процеси та каталітичні (ферментативні) реакції відбуваються на клітинному та молекулярному рівнях. Рівні організації організму функціонують у тісній взаємодії і взаємовпливі з боку керуючих систем. Більшість природних факторів впливають спочатку на вищерозташовані рівні, потім через певні органи і тканини – на клітинно-молекулярний рівень. Після цього починається відповідна фаза, що супроводжується корективами на всіх рівнях. Взаємодія радіації з організмом починається з молекулярного рівня. Тому прямий вплив іонізуючого випромінювання є більш специфічним. Підвищення рівня окислювачів характерно і для інших впливів. Відомо, що різні симптоми (температура, головний біль і інші) зустрічаються при багатьох хворобах і причини їх різні. Це ускладнює встановлення діагнозу. Тому, якщо в результаті шкідливого впливу на організм радіації не виникає певної хвороби, встановити причину більш віддалених наслідків важко, оскільки вони втрачають свою специфічність.

Радіочутливість різних тканин організму залежить від рівня біосинтетичних процесів і пов'язаної з ними ферментативної активності. Тому найбільш високою радіовразливістю відрізняються клітини кісткового мозку, лімфатичних вузлів, статеві клітини. Кровоносна система та червоний кістковий мозок найбільш уразливі при опроміненні та втрачають здатність нормально функціонувати вже при дозах 0,5-1 Гр. Однак, вони мають здатність швидне відновлюватися і якщо не всі клітини загинули – кровоносна система може відновити свої функції.

Репродуктивні органи, наприклад, сім’яники, так само відрізняються підвищеною радіочутливості. Опромінення понад 2 Гр призводить до довготривалої стерильності. Тільки через багато років вони можуть повноцінно функціонувати. Яєчники менш чутливі, принаймні, у дорослих жінок. Але одноразова доза більше 3 Гр все ж призводить до їх стерильності, хоча великі дози при неодноразовому опроміненні не позначаються на здатності до дітородіння.

Дуже чутливий до опромінення кришталик ока. Гинучи, клітини кришталика стають непрозорими, розростаючись, призводять до катаракти, а потім і до повної сліпоти. Це може статися при дозах близько 2 Гр.

Радіочутливість організму залежить від його віку. Невеликі дози при опроміненні дітей можуть сповільнити або зовсім зупинити у них зростання кісток. Чим менший вік дитини, тим сильніше пригнічується ріст скелета. Опромінення мозку дитини може викликати зміни в його характері, призвести до втрати пам'яті. Кістки та мозок дорослої людини здатні витримати набагато більші дози. Відносно великі дози здатні витримувати більшість органів. Нирки витримують дозу близько 20 Гр, отриману протягом місяця, печінка – близько 40 Гр, сечовий міхур – 50 Гр, а зріла хрящова тканина – до 70 Гр. Чим молодший організм, тим за інших рівних умов, він більш чутливий до впливу радіації.

Видова радіочутливість зростає в міру ускладнення організму. Це пояснюється тим, що в складних організмах більше слабких ланок, що викликають ланцюгові реакції виживання. Цьому сприяють і більш складні системи керування (нервова, імунна), які частково або повністю відсутні в більш примітивних особинах. Для мікроорганізмів дози, що викликають 50% смертності, становлять тисячі Гр, для птахів – десятки, а для високоорганізованих ссавців – одиниці.