2.5.Економічне середовище міжнародних економічних відносин.

Економічне середовище МЕВ – це єдиний економічний простір вільного пересування товарів і послуг, капіталів і робочої сили, інформації через кордони держав, а також вільний обмін національними валютами.

До показників економічного потенціалу країни відносять:

1. нерівномірне використання природних ресурсів;

2. стан наукових досліджень;

3. демографічну ситуацію;

4. фінансово-кредитну систему країни;

5. рівень доходів і рівень споживання;

6. стан інтегрованості країни у світове господарство.

В економічному середовищі виділяють чотири типи господарських структур.

Країни з економікою типу натурального господарства. У межах такого типу економіки переважна більшість населення займається найпростішим сільськогосподарським виробництвом. Більшу частину своєї продукції вони споживають самі, а решту обмінюють на прості товари і послуги. У таких умовах експортер має мало можливостей. Цей тип економіки характерний для найменш розвинутих країн, яких сьогодні налічується понад 40 (переважно розташовані в Африці).

Країни-експортери сировини. Такі країни багаті одним або кількома видами природних ресурсів, зате обділені в інших аспектах. Подібні країни є вигідними ринками для збуту видобувного устаткування, інструментів і допоміжних матеріалів, вантажно-розвантажувального устаткування, вантажних автомобілів. Залежно від чисельності іноземців, котрі постійно проживають у країні, та заможних місцевих правителів і землевласників, вона може бути також ринком збуту товарів широкого вжитку і предметів розкоші.

Країни, що промислово розвиваються. У таких країнах обробна промисловість дає уже від 10 до 20 % валового національного продукту( це сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств). У міру розвитку обробної промисловості ці країни все більше заінтересовані в імпорті текстильної сировини, сталі й виробів важкого машинобудування й усе менше в імпорті готових текстильних виробів, паперових товарів та автомобілів Індустріалізація зумовлює появу нового класу багачів і невеликого але постійно зростаючого середнього класу, яким необхідні товари нових типів, причому частину цих потреб можна задовольнити тільки за рахунок імпорту.

Промислова розвинуті країни. Ця категорія країн є основним експортером промислових товарів. Вони торгують цими товарами між собою, а також вивозять їх у країни з іншими типами господарської структури в обмін на сировину і напівфабрикати. Великий розмах і розмаїття виробничої діяльності роблять промислово розвинуті країни багатими на ринки збуту для будь-яких товарів

Тема 3. Міжнародний поділ праці і кооперація виробництва

1. Сутність міжнародного поділу праці та фактори, що впливають на його розвиток.

2. Теорії розвитку міжнародного поділу праці, його показники.

3. Міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва.

3.1. Сутність міжнародного поділу праці та фактори, що впливають на його розвиток.

В основі об'єднання національних господарств у єдине світове господарство лежить міжнародний поділ праці (МПП), що представляє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві окремих видів продукції, якої країни обмінюються між собою.

Міжнародний поділ праці - об'єктивна основа міжнародного обміну товарами, послугами та знаннями, розвитку виробничого, науково-технічного, торговельного та іншого співробітництва між усіма країнами світу незалежно від рівня їх економічного розвитку і характеру суспільного ладу. Саме МПП є найважливішою матеріальною передумовою налагодження плідної економічної взаємодії держав у масштабах всієї планети.

МПП - основа світового господарства, що дозволяє йому прогресувати у своєму розвитку, створювати передумови для більш повного прояву загальних економічних законів. Сутність МПП виявляється в динамічній єдності двох процесів виробництва - його розділу й об'єднання. Міжнародний поділ праці можна визначити як важливу ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, яке спирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними в певних кількісних і якісних співвідношеннях. Як і розподіл праці взагалі, МПП не існує без обміну, який займає особливе місце в інтернаціоналізації суспільного виробництва. Основним спонукальним мотивом МПП для всіх держав світу незалежно від їх соціальних та економічних відмінностей, є їх прагнення до отримання економічних вигод. Реалізація переваг МПП у ході міжнародного обміну товарами і послугами забезпечує будь-якій країні при сприятливих умовах одержання різниці між інтернаціональною і національною вартістю експортованих товарів і послуг, а також економію внутрішніх витрат шляхом відмови від національного виробництва товарів і послуг за рахунок більш дешевого імпорту. Під впливом МПП торговельні зв'язки між країнами ускладнюються, усе більш переростаючи в комплексну систему світогосподарських зв'язків

До числа факторів, що спонукають країни до участі в МПП відносяться: - Обсяг внутрішнього ринку країни. У великих країн з розвиненим ринком більше можливостей знайти на ньому необхідні фактори виробництва і споживчі товари. І отже, менша потреба брати участь у міжнародній спеціалізації та товарообміні. У той же час розвинений ринковий попит в країні спонукає розширювати імпортні закупівлі, відшкодовуючи їх розширенням експортної спеціалізації. - Рівень економічного розвитку країни. Необхідність участі країни в МПП тим більше, чим менше економічний потенціал країни. - Забезпеченість країни природними ресурсами. Високий ступінь забезпечення країни моноресурсом (наприклад, нафтою), а також низька ступінь забезпечення корисними копалинами викликає необхідність активної участі в МРТ. - Питома вага в структурі економіки країни базових галузей промисловості (енергетика, видобувні галузі, металургія тощо). Чим вище питома вага базових галузей, тим, як правило, менше її включення в систему МРТ.