- •1. Загальна характеристика системи кровообігу. Фактори, які забезпечують рух крові по судинах, його спрямованість та безперервність.
- •2. Автоматія серця. Градієнт автоматії. Дослід Станіуса.
- •Мініатюра: “Жабяче серце або дослід Станіуса”.
- •3. Потенціал дії атипових кардіоміоцитів сино-атріального вузла, механізми походження, фізіологічна роль.
- •4. Провідна система серця. Послідовність і швидкість проведення збудження по серцю.
- •5. Потенціал дії типових кардіоміоцитів шлуночків, механізми походження, фізіологічна роль. Співвідношення у часі пд одиночного скороченння міокарда.
- •6. Періоди рефрактерності під час розвитку пд типових кардіоміоцитів, їх значення.
- •7. Спряження збудження і скорочення в міокарді. Механізми скорочення і розслаблення міокарду.
- •8. Векторна теорія формування екг. Екг, відведення. Походження зубців, сегментів, інтервалів екг.
- •9. Серцевий цикл, його фази, їх фізіологічна роль. Показники насосної функції серця і методи їх дослідження.
- •1. Період напруження (0,08 с):
- •2. Період вигнання (0,25 с):
- •10. Роль клапанів серця у гемодинаміці. Тони серця, механізми їх походження фкг, її аналіз.
- •11. Артеріальний пульс, його походження сфг, її аналіз.
- •12. Регуляція діяльності серця. Міогенні та місцеві нервові механізми регуляції діяльності серця.
- •13. Характер і механізми впливів симпатичних нервів на діяльність серця. Роль симпатичних рефлексів в регуляції серцевої діяльності.
- •14. Характер і механізми впливів парасимпатичних нервів на діяльність серця. Роль парасимпатичних рефлексів в регуляції серцевої діяльності.
- •15. Гуморальна регуляція діяльності серця. Залежність діяльності серця від зміни йонного складу крові.
- •16. Особливості структури і функції різних відділів кровоносних судин у гемодинаміці. Основний закон гемодинаміки.
- •17. Значення в’язкості крові для гемодинаміки. Особливості структури та функції різних відділів судинної системи.
- •Особливості структури та функції різних відділів судинної системи.
- •18. Лінійна і об’ємна швидкості руху крові у різних ділянках судинного русла. Фактори, що впливають на їх величину.
- •19. Кров’яний тиск і його зміни у різних відділах судинного русла.
- •20. Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину. Методи реєстрації артеріального тиску.
- •21. Кровообіг у капілярах. Механізми обміну рідини між кров’ю і тканинами.
- •22. Кровоток у венах, вплив на нього гравітації. Фактори, що визначають величину венозного тиску.
- •23. Тонус артеріол і венул, його значення. Вплив судинно-рухових нервів на тонус судин.
- •24. Міогенна і гуморальна регуляція тонусу судин. Роль ендотелія судин в регуляції судинного тонусу.
- •25. Гемодинамічний центр. Рефлекторна регуляція тонусу судин. Пресорні і депресорні рефлекси.
- •26. Рефлекторна регуляція кровообігу при зміні положення тіла у просторі (ортостатична проба).
- •27. Регуляція кровообігу при м’язовій роботі.
- •28. Особливості кровообігу у судинах головного мозку і його регуляція.
- •29. Особливості кровообігу у судинах серця I його регуляція.
- •30. Особливості легеневого кровообігу його регуляція.
- •31. Механізми лімфоутворення. Рух лімфи посудинах.
16. Особливості структури і функції різних відділів кровоносних судин у гемодинаміці. Основний закон гемодинаміки.
Уфізіології користуються функціональною схемою кровообігу, де єдиниий орган – серце представлений у вигляді двох насосів – лівого та правого серця (такий підхід можливий, оскільки праве та ліве серце у здорової людини ізольовані). При такому підході видно, що кровоносна система є замкненою системою, в яку послідовно входять два насоси і судини легень, і паралельно – судини решти областей. Насоси включаються там, де тиск знижений до нуля; послідовне включення судин легень пов’язане із особливостями кровообігу в них; паралельне включення решти судин забезпечує:
- зниження загального периферичного тиску;
- можливість перерозподілу крові між регіонами;
- однакові умови кровопостачання всіх тканин.
Судини у системі крові виконують роль шляхів транспорту. Рух крові по судинам описує основний закон гемодинаміки:, де Р1 – тиск крові на початку судини, Р2 – в кінці судини, R - тиск, який здійснює судина току крові, Q – об’ємна швидкість кровотоку (об’єм, який проходить через поперечний переріз судини за одиницю часу).
Отже, рівняння можна прочитати так: об’єм крові, що проходить через поперечний переріз судини за одиницю часу прямо пропорційний градієнту тиску і обернено пропорційний опору, котрий ця судина чинить току крові. Опір окремої судини току крові розраховується за формулою Пуазейля: , де R – опір судини, l – його довжина, η – вязкість крові, r – радіус судини.
Основний закон гемодинаміки можна представити у наступному вигляді , далі – ΔР=Q•R–зменшення тиску при проходженні крові через судину залежить (прямо пропорційно) від об’ємної швидкості кровотоку.
Опір судини можна розрахувати за формулою .
Основний закон гемодиниміки можна застосовувати і для опису руху крові по судинним ділянкам. Тоді Р1 – тиск крові на початку ділянки, Р2 – на кінці ділянки, R – опір ділянки. Опір судинних ділянок розраховується по-різному, в залежності від того, як розташовані (паралельно чи послідовно суднин в ній). Опір послідовно сполучених судин розраховується як сума опорів окремих судин: R=R1+R2+R3+…+Rn.
R1 R2 R3
Опір паралельно з’єднаних судин (якщо їх опори рівніR) розраховуютьса за формулою: , деR – опір окремої судини; n - кількість таких судин в області.
Якщо записати основний закон гідродинаміки для руху крові на відрізку “аорта-порожнисті вени” (велике коло кровообігу), то він матиме вигляд: , де Ра – тиск в аорті (близько 100 мм рт. ст.); Рцвт – центральний венозний тиск, який вимірюється в місці впадіння порожнистих вен в праве передсердя (його показник коливається близько 0); R – загальний периферичний (системний) тиск – сумарний опір всіх судин великого кола кровообігу. Оскільки Рцвт = 0, то рівняння приймає такий вигляд: . Звідси: Ра = Q•R (САТ прямопропорційний ХОК і системному опору). Системний опір можна розрахувати за формулою: .
Закони гемодинаміки справедливі лише в певній мірі, оскільки вони вірні для:
- руху рідини по жорстких трубках, а кровоносні судини еластичні;
- непульсуючого руху, а кров пульсує;
-ламінарної течії, а кров в певних місцях системи кровообігу рухається турбулентно;
- ньютонівських рідин (їх в’язкість змінюється тільки під впливом зміни температури). Кров – неньютонівська рідина; її в’язкість змінюється.