Лекція 4. Планування аудиту

План

4.1 Процес планування аудиторської перевірки

4.2 Документальне оформлення аудиторської перевірки

4.1 Планування аудиту

Аудитору слід планувати свою роботу з метою ефективного проведення аудиторської перевірки, належної організації і значення послідовності аудиторських процедур, створення передумов для наступного контролю за процесом аудиту. Як слушно зауважує Р.Адамс, «планування в аудиті – це визначення засобів для досягнення цілей в аудиті» [55, с. 112].

Після укладення договору на проведення аудиторської перевірки та надсилання листа-зобов'язання аудитор повинен розпо­чати процес планування майбутньої перевірки.

Основні вимоги до планування аудиторської перевірки та його етапи визначено міжнародним нормативом аудиту 300 «Планування» та національним нормативом №  9 «Планування аудиту». Проводячи підготовку планування процесу аудиту, аудитор повинен:

• сформувати розуміння про бізнес клієнта, загальні напрями та специфіку його діяльності;

• отримати уявлення про системи обліку і внутрішнього контролю і ступінь їх надійності;

• оцінити загальний аудиторський ризик і визначити межу суттєвості помилок, які можуть бути виявлені в процесі аудиту;

• визначити кількість необхідних аудиторських проце­дур, період їх виконання та виконавців, можливість залучення експертів;

• забезпечити координацію виконання планів, їх кон­троль, узгодженість із підприємством, передбачити можливість внесення змін.

Процес комплексного планування аудиту включає в себе такі елементи:

• визначення головних напрямів аудиторського контролю, видів робіт та основних аудиторських процедур;

• призначення виконавців;

• узгодження із підприємством строків виконання аудиту та розроблення відповідних графіків;

• визначення вартості робіт, затрат робочого часу;

• організація взаємодії аудитора і персоналу підприємства клієнта;

• співпраця зовнішнього та внутрішнього аудиторів;

• визначення матеріально-технічного забезпечення аудиту.

Виділяють шість основних етапів аудиту:

1) попереднє планування;

2) збір загальної інформації;

3) збір інформації про правові зобов'язання клієнта;

4) оцінка суттєвості аудиторського ризику для бізнесу та внутрішньогосподарського ризику;

5) ознайомлення із системою внутрішньогосподарського контролю й оцінка ризику контролю;

6) розроблення загального плану аудиту та програми аудиту.

Отже, отримавши пропозицію від підприємства провести аудиторську перевірку фінансової звітності, аудитор повинен здійс­нити загальне ознайомлення із підприємством, оцінити свої професійні здібності якісного проведення аудиту, отримати необхідну інформацію про зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на діяльність підприємства; оцінити стан справ у цілому; за необхідності отримати консультацію у попереднього аудитора та прийняти рішення про можливість згоди на проведення ауди­ту. У разі позитивного рішення укладається договір на аудит та надсилається підприємству лист-зобов'язання.

Після цього аудитор повинен розпочати підготовку аудиторської перевірки, тобто попереднє планування аудиту, основними складовими якого є:

• вивчення аудитором бізнесу клієнта;

• ознайомлення із системами обліку і внутрішнього контролю та їх попередня оцінка;

• визначення ризиків і суттєвості;

• визначення виду, часу й обсягу процедур, що мають плану­ватись;

• забезпечення координації, керівництва, супроводження і на­гляду за проведенням перевірки;

• підбір групи аудиторів;

• визначення загального бюджету часу на перевірку;

• узгодження інших питань щодо здійснення аудиту (надання додаткових послуг, залучення експертів, особливі умови тощо).

До процедур, які використовуються аудито­ром для планування аудиту, зазвичай відносять: перегляд наяв­них відомостей про підприємство-клієнта та обговорення їх з ін­шими аудиторами своєї фірми; бесіди зі службовцями компанії; ознайомлення зі звітом та робочими документами попереднього аудитора; перегляд поточної фінансової звітності; переговори з керівництвом підприємства стосовно обсягів та строків аудиту; визначення потреби залучення до перевірки консультантів та екс­пертів; вивчення стану справ у галузі з різних джерел та інші процедури планування.

Особливу увагу аудитору слід приділяти проблемі вивчення бізнесу підприємства-клієнта.