Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Приазовський державний технічний університет»

Кафедра обліку|урахування| і аудиту

Куровська О. А.

АУДИТ

Конспект лекцій

з курсу «Аудит»

для студентів напряму|направлення| підготовки 6.030509 «Облік|урахування| і аудит»

денної і заочної форм навчання|вчення|

Маріуполь

2014

ББК У052.8я73

Аудит [Електронний ресурс] : конспект лекцій з курсу «Аудит» для студентів напряму|направлення| підготовки 6.030509 «Облік|урахування| і аудит» денної і заочної форм навчання|вчення| / сост|. О. А. Куровська. – Маріуполь : ПДТУ, 2014. – 76 с. – Режим доступу: http://umm.pstu.edu/handle/123456789/2550

В конспекті лекцій розглянуті питання аудиту. Для закріплення отриманих|одержувати| знань в кінці|у кінці| кожного розділу рекомендовані питання для самоперевірки. Конспект лекцій призначений для самостійного вивчення курсу студентів напряму|направлення| підготовки «Облік|урахування| і аудит».

Составитель О. А. Куровська, ст. викл.

Рецензент Н. Г. Белопольський, докт|. екон. наук, професор|

Затверджено

на засіданні кафедри обліку та аудиту,

прото­кол| № 5 від 10 листопада 2014 р.

Затверджено

на засіданні методичної комісії

навч.-наук. інституту економіки і менеджменту,

протокол № 3 від 10 листопада 2014 р.

© ДВНЗ «ПДТУ», 2014

ПЛАН

ВСТУП 5

Лекция 1. СУТНІСТЬ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ОБ'ЄКТИ АУДИТУ 6

1.1 Сутність і визначення аудиту 6

1.2 Виникнення аудиту і його розвиток в Україні 7

1.3 Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності 8

1.4 Предмет, метод і об'єкти аудиторської діяльності 9

1.5 Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту 11

Лекция 2. ВИДИ АУДИТУ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 14

2.1 Види аудиту 14

2.2 Нормативно-правове регулювання аудиторської діяльності в Україні 15

2.3 Організація діяльності аудиторських фірм в Україні та їх звітність 18

Лекція 3. ПРЕДМЕТ І МЕТОД АУДИТУ 20

3.1 Предмет і об'єкти аудиту 20

3.2 Метод аудиту 21

3.3 Вибіркові прийоми аудиту 23

Лекція 4. ПЛАНУВАННЯ АУДИТУ 26

4.1 Планування аудиту 26

4.2 Документальне оформлення аудиторської перевірки 27

Лекція 5. АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК ТА ПОНЯТТЯ ПОМИЛОК 34

5.1 Поняття ризику і правила його оцінювання 34

5.2 Ризик аудиту або загальний ризик 35

5.3 Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства 36

5.4 Ризик не виявлення 37

5.5 Поняття помилок, їх різновиди та причини виникнення 38

5.6 Помилки та шахрайство 40

Лекція 6. АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ 42

6.1 Поняття аудиторських доказів та їх види 42

6.2 Джерела і процедури отримання аудиторських доказів та вимоги, що до них висуваються 43

Лекція 7. АУДИТ РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ ТА КРЕДИТОРАМИ 45

7.1 Аудит розрахунків із покупцями та замовниками 45

7.2 Аудит розрахунків за претензіями 46

7.3 Аудит розрахунків за відшкодуванням завданих збитків 47

7.4 Аудит довгострокових позик і векселів 47

 7.5 Аудит короткострокових кредитів і прострочених позик 48

7.6 Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками 49

7.7 Аудит розрахунків за податками і платежами 51

7.8 Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням 53

Лекція 8. АУДИТ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ ТА МАЛОЦІННИХ 57

І ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ (МШП) 57

8.1 Аудит обліку запасів 57

8.2 Аудит обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) 59

Лекція 9. АУДИТ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ 61

9.1 Аудит статутного капіталу 61

9.2 Аудит засновницьких|установчих| документів і розрахунків із|із| засновниками 62

Лекція 10. АУДИТ ОБЛІКУ ЗА РОЗРАХУНКАМИ З ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА ПІДЗВІТНИХ СУМ 64

10.1 Аудит обліку за розрахунками з оплати праці 64

10.2 Аудит обліку підзвітних сум 65

Лекція 11. АУДИТ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ, ВИКОНАННЯ РОБІТ ТА НАДАННЯ ПОСЛУГ 67

11.1 Аудит обліку витрат на виробництво 67

11.2 Аудиторські перевірки фінансового стану підприємств, що приватизуються 69

Лекція 12. АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК 70

12.1 Оформлення результатів аудиторської перевірки 70

12.2 Вимоги до стилю формулювання аудиторського висновку 72

ВИСНОВОК 74

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ 75

ВСТУП

У конспекті лекцій розглянуті основні питання аудиту в Україні. Конспект лекцій призначений для самостійного вивчення курсу «Аудит» студентами спеціальності облік та денної та заочної форм навчання.

Метою курсу «Аудит» є вивчення теоретичних та практичних основ аудиту, здійснення аудиторських процедур, виявлення можливих порушень господарсько-фінансової діяльності.

Для того, щоб отримати|одержувати| необхідні знання студент повинен дізнатися|упізнавати| і освоїти: формування юридичного підґрунтя здійснення процесу аудиту в міжнародній практиці та в Україні; сучасний стан організації аудиторської діяльності в Україні; основи правового забезпечення взаємин підприємств із аудиторськими фірмами (аудиторами); процес укладання договору на надання послуг з аудита, як одному з найважливіших його елементів; основні методи, принципи і процедури проведення аудиту або надання аудиторських послуг; як узагальнювати факти, явища, події, які досліджуються в процесі аудиту.

Для успішного вивчення дисципліни потрібно добре знати бухгалтерський облік|урахування|, мікроекономіку, статистику.

Для вирішення цих завдань|задач| необхідно, опираючись|обпиратися| на представлений|уявляти| конспект лекцій самостійно вивчити учбову літературу і публікації в періодичних виданнях.

При роботі з|із| літературою необхідно насамперед|передусім| ознайомиться з|із| понятійним апаратом, зрозуміти загальні|спільні| правила здійснення аудиту.

Представлений|уявляти| конспект лекцій розкриває всі теми курсу «Аудит» і є|з'являється| основою для його вивчення. При самостійному вивченні курсу конспект допоможе звернути увагу на основний матеріал, системно освоїти програму курсу.

Лекция 1. Сутність, предмет, метод і об'єкти аудиту

План

1.1 Сутність і визначення аудиту

1.2 Виникнення аудиту і його розвиток в Україні

1.3 Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності

1.4 Предмет, метод і об'єкти аудиторської діяльності

1.5 Міжнародні стандарти та національні нормативи аудиту

1.1 Сутність і визначення аудиту

Економічна наука дає багато визначень аудиту. Наве­демо деякі з них: аудит – це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інфор­мацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з ме­тою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям.

Існує і таке визначення: аудит – це незалежна експертиза фі­нансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висно­вків про його реальний фінансовий стан.

Це визначення суттєво відрізняється від визначення аудиту згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність». За за­коном, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансо­во-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим норма­тивам.

У західних країнах публічною є не бухгалтерська, а фінансова звітність. Якби бухгалтерська звітність була опублікована, то ви­явилась би дуже складною для користувачів. Крім того, у бага­тьох країнах світу не існує єдиного Плану рахунків бухгалтерсь­кого обліку. Користувач дістає легку для сприйняття і розуміння інформацію у вигляді фінансових звітів, ця інформація є повною, оскільки подається розшифрування окремих статей фінансової звітності.

Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповід­ність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Аудит – це вид підприємницької діяльності аудиторів або аудиторських фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави.

Відомий автор книги «Основи аудиту» Р.Адамс дав класичне визначення суті аудиту, за яким аудит (auditing) – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагрома­джує й оцінює свідчення про інформацію, яка піддається кількіс­ній оцінці і стосується специфічної господарської системи, з тим щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації установленим стандартам.

1.2 Виникнення аудиту і його розвиток в Україні

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р. у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться у документах, датованих 1299 р. Термін «аудитор» – латинського походження, що в перекладі на українську мову означає «він вислуховує». Контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у древній Греції та Римі, на державному – у Вавилоні, Єгипті та Китаї. Тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному рівнях зберігається в багатьох європейських державах.

Визнання необхідності оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю як невід'ємної частини аудиторської перевірки у ХVIII–XVI ст., й особливо у перші десятиріччя XX ст., стало підставою зародження внутрішнього аудиту. У міру розвитку аудиту поступово змінювались його цілі і методи. В еволюції аудиту з певною часткою умовності можна виділити такі етапи:

• у 1600 р. аудит був державним та незалежним, його основним завданням було викриття шахрайства; масштаби перевірки були де­тальні і глибинні;

• у 1600–1850 рр. цей вид аудиту також мав на меті викриття шахрайства та виявлення помилок в облікових запи­сах; перевірки проводились глибокі, проте оцінка ефективності внутрішнього контролю на достатньому рівні не здійснювалась;

• у 1850–1905 рр. аудиторські перевірки проводились з метою визначення правдивості та якості фінансової звітності й викриття шахрайства, застосовувались окремі тести з тих чи інших важли­вих питань;

• у 1905–1940 рр. існував державний, незалежний та внутрішній аудит, основним завданням їх також було визначення достовірності фінансової звітності, розроблялися тести і вже да­валася оцінка внутрішньому контролю на об'єктах, де надавались аудиторські послуги;

• достовірність та правдивість фінансової звітності перевірялись аудиторами у 1940–1960 рр.;

• з 1960 р. і донині основна мета аудиту – це визначення достовірності фі­нансової звітності, при цьому особлива увага приділяється ефек­тивності внутрішнього контролю.

У Великобританії існує серія законодавчих актів про компа­нії, які повинні один раз протягом року запрошувати незалежно­го аудитора для перевірки і підтвердження звітності та звіту пе­ред акціонерами. Аналогічні законодавчі акти щодо проведення обов'язкового незалежного аудиту в компаніях були прийняті у Франції (1867 р.), США (1887 р.), Швеції (1895 р.), Німеччині (1931 р.), Канаді та інших державах. Підтверджуючи інформацію фінансової звітності, аудитор виступає певним гарантом поряд­ності відносин між акціонерами та іншими учасниками господарської діяльності, у цьому і полягає його суспільне значення.

У країнах з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту зі своїм правовим статусом, проте відносини державних структур з аудиторськими організаціями в європейських країнах і США різні. Якщо в США і Великобританії аудиторські організа­ції самостійні, вони самі ведуть підготовку аудиторів, дають їм відповідну кваліфікацію та стежать за тим, як вони виконують свої обов'язки, то в багатьох країнах Європи аудиторська діяль­ність організовується урядовими установами. Розвиток аудиту сприяв утворенню великих транснаціональних компаній і фірм, які мають свої філії в багатьох країнах світу. Насамперед це «Велика четвірка» – «Ернст і Янг», «КПМГ», «Ділойт і Туш», «Прайбіотсрхаус Куперс».

Аудиторська діяльність почала розвиватись в Україні з переходом до ринкових відносин. Аудиторські послуги особливо були потрібні спільним підприємствам, іноземний інвестор вимагав підтвердження звітності аудитором. В Україні аудиторська діяльність включає такі основні рівні.

Перший – це ухвалення Закону України «Про аудиторську діяльність» у 1993 р., який визначив у правовому полі місце ау­диту, що дуже важливо.

Другий рівень – розроблення системи нормативно-правового регулювання аудиту, яка включає національні нормативи і кодекс професійної етики аудиторів України.

Третій рівень – розроблення документів, які потрібні для ре­алізації нормативів і використання їх.

З прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. становлення і розвиток аудиту здійснювали­ся прискореними темпами. Йдеться насамперед про сертифікацію аудиторів, створення аудиторських фірм та надання ліцензії (до­зволу) на цей вид діяльності. У 1994–1995 рр. критерієм високої якості роботи аудитора й аудиторської фірми була гарантія своє­часності і правильності сплати податків та інших платежів у бю­джет і позабюджетні фонди підприємствами після аудиторської перевірки. Відносний спад в аудиті відбувся у 1997 р. у зв'язку Іч законодавчим звуженням кола об'єктів обов'язкового аудиту. Й останні роки спостерігається ускладнення ділових господар­ських операцій, що вимагає підвищення надійності та досто­вірності фінансової інформації в економіці. Тому саме на неза­лежний аудит покладаються функції отримання та висловлення достовірної думки про фінансову звітність окремих підприємств, доведення своїх висновків до заінтересованих користувачів та­кої інформації.