17.5. Емоційний інтелект

Найменшу історію вивчення має емоційний інтелект (EQ). Перша наукова розробка моделі емоційного інтелекту належить П. Селовею і Дж. Мейеру. За їх визначенням емоційний інтелект – це здатність когнітивний переробляти інформацію, що міститься в емоціях: визначати значення емоцій, їх зв’язки одна з однією, використати емоційну інформацію в якості основи для мислення і ухвалення рішень.

Автори визначили модель емоційного інтелекту, як конструкт, який включає чотири компоненти, які були названі «гілками». Емоційний інтелект є комбінацією чотирьох здібностей:

1. Сприйняття, ідентифікація емоцій (власних та інших людей), вираження емоцій. Є здатністю визначити емоції за фізичним станом, почуттях і думках; визначити емоції інших людей через твори мистецтв, мову, звуки, зовнішній вигляд і поведінку, точно виражати емоції та потреби, пов’язані з цими почуттями; диференціювати істинні й неправдиві вирази почуттів.

2. Фасилітація мислення – здатність викликати певну емоцію і потім контролювати її, тобто як емоції входять у когнітивну систему і змінюють когніції. Емоції спрямовують увагу на важливу інформацію; допомагають у міркуваннях і в пам’яті на почуття, зміна настрою з оптимістичного на песимістичний дозволяє враховувати різні точки зору; емоційні стани по-різному допомагають у конкретних підходах до вирішення проблем.

3. Розуміння емоцій – здатність розуміти складні емоції та емоційні переходи з однієї стадії на іншу, аналіз емоцій, використання емоційних знань. Розуміння емоцій є здатністю класифікувати емоції та розпізнавати зв’язки між словами і емоціями; інтерпретувати значення емоцій, що стосуються взаємовідносин; розуміти складні (амбівалентні) почуття; усвідомлювати переходи від однієї емоції до іншої.

4. Управління своїми емоціями і почуттями інших людей. Це регуляція рефлексії емоцій, необхідна для емоційного та інтелектуального розвитку, яка допомагає залишатися відкритим до позитивних і негативних почуттів; викликати емоції або відсторонятися від них залежно від їх інформативності або користі; усвідомлювати емоції, визначати їх ясність, типовість, доцільність тощо; управляти своїми і чужими емоціями за допомогою стримування негативних почуттів і підвищення позитивних, без спотворення інформації, що міститься у них.

На думку П. Селовея і Дж. Мейера, емоційно інтелектуальна людина повинна постійно давати собі раду щодо станів емоційної нестабільності. Управління емоціями передбачає розуміння розвитку стосунків з іншими людьми, що вимагає врахування різних варіантів розвитку емоцій і їх вибору. Регулювання емоцій має бути пластичним.

Слід зазначити, що під ієрархією в концепції П. Селовея і Дж. Мейера розуміється те, що кожна подальша гілка емоційного інтелекту «спирається» на попередню (таблиця _).

Таблиця

Схема компонентів емоційного інтелекту (за П. Селовей і Дж. Мейеру)

Свідоме управління емоціями	Здатність залишатися відкритим для почуттів, як приємних, так і неприємних
	Здатність свідомо притягати емоції або відволікатися від емоцій залежно від оцінки їх інформативності або корисності
	Здатність до свідомого контролю своїх і чужих емоцій (наприклад, розпізнаванні, наскільки ясними, типовими, впливовими або розумними вони виявляються)
	Здатність управляти своїми і чужими емоціями, знижуючи негативні емоції та збільшуючи позитивні без пригнічення або посилення інформації, які вони можуть передати
Розуміння і аналіз емоцій	Здатність до маркування емоцій та їх вербалізації. Розуміння різниці між відмінними за назвою, але близькими за змістом емоціями (наприклад, симпатія і любов)
	Здатність інтерпретувати значення зміни емоцій, розуміння причинно-наслідкових зв’язків (наприклад, печаль услід за втратою)
	Здатність розуміти комплекс почуттів: одночасній любові й ненависті; чи такій суміші як благоговійний страх скомбінованої із страху і здивування
	Здатність розпізнавати несподіване зміни емоцій (наприклад, від гніву до задоволення, або від гніву до зніяковіння)
Використання емоцій для підвищення ефективності мислення і діяльності	Використання емоцій для напряму уваги на пріоритетні для мислення речі, на важливу інформацію
	Емоції досить яскраві й доступні, тому вони можуть бути використані як допоміжні засоби мислення і пам’яті
	Емоційне коливання настрою, змінюючи перспективу індивідуумів від оптимістичний до песимістичної, сприяє розгляду множинних точок зору
	Викликання емоцій, що сприяють вирішенню певних завдань (наприклад, у гарному настрої краще вирішуються творчі завдання)
Сприйняття, оцінка і вираження емоцій	Здатність ідентифікувати емоцію у фізичних станах, відчуттях і думках
	Здатність ідентифікувати емоції інших людей, у картинах, художніх роботах тощо, через мову, звук, прояви і поведінку
	Здатність точно виражати емоції і виражати потреби, пов’язані з цими відчуттями
	Здатність розрізняти точні/неточні, справжні/несправжні вираження почуттів

Серед вітчизняних концепцій емоційоного інтелекту слід відзначити концепцію Е. Носенко. Носенко вважає, що емоційний інтелект – це абсолютно новий рівень функціонування індивідуальності. Емоційний інтелект відбиває міру свідомого ставлення людини до світу, до себе і до оточення. Конструкт «емоційний інтелект» розглядається як форма прояву позитивного ставлення до себе, інших людей і світу. Рушійною силою свідомого ставлення до світу, до себе і оточуючих виступає інтерес. Інтерес особи до себе, світу і оточення як складові емоційного інтелекту є основою цілісності «Я» і гармонії у стосунках з іншими людьми. Такий погляд визначає, що емоційному інтелекту властиві такі функції, як адаптивна і стресозахисна. Емоційний інтелект розуміється як інтегральна характеристика особи, яка базується на знаннях відносно того, що є добро і що є зло відносно світу, інших людей і себе. Автор відзначає, що ці знання є найвищим рівнем логічних висновків і визначають якісно інший рівень інтелектуальної саморегуляції. Емоційний інтелект іменується саме так з огляду на те, що механізм динамічної взаємодії емоційного та інтелектуального компонента забезпечує єдність внутрішнього і зовнішнього в емоційній саморегуляції. Автор визначає чинники, на яких базується емоційний інтелект: емоційна стійкість, сумлінність, доброзичливість, відкритість новому досвіду як диспозиційний компонент емоційного інтелекту. При цьому важливо відзначити, що підструктурним компонентом сумлінності є самомотивація. Чинник доброзичливості автор разшифровує як гнучкість у спілкуванні, що сприяє підтримці дружніх стосунків з іншими людьми. Інтегрованим відображенням внутрішніх детермінант емоційного інтелекту у свідомості людини можна вважати почуття психологічного благополуччя, в якому фіксується ставлення індивідуума до себе як до суб’єкта життєдіяльності.

Як вважає Г.Г. Горскова, емоції відбивають ставлення людини до різних сфер життя і до самої себе, а інтелект і служить для розуміння цих стосунків. Отже, емоції можуть бути об’єктом інтелектуальних операцій. Ці операції здійснюються у формі вербалізації емоцій, заснованій на їх усвідомленні та диференціюванні. Таким чином, за Г.Г. Горсковою, емоційний інтелект – це здатність розуміти стосунки особистості, що репрезентуються в емоціях, і управляти емоційною сферою на основі інтелектуального аналізу і синтезу.

Необхідною умовою емоційного інтелекту є розуміння емоцій суб’єктом. Кінцевим продуктом емоційного інтелекту є ухвалення рішень на основі відображення і осмислення емоцій, які є диференційованою оцінкою подій, що мають особистий сенс. Емоційний інтелект продукує неочевидні способи активності для досягнення цілей і задоволення потреб. На відміну від абстрактного інтелекту, який відбиває закономірності зовнішнього світу, емоційний інтелект відбиває внутрішній світ і його зв’язки з поведінкою особи і взаємодію з реальністю.