- •Частина іv. Пізнання розділ 11. Відчуття. Сприйняття (в.О. Олефір, в.В. Плохіх)
- •11.1. Поняття про відчуття
- •11.2. Види відчуттів
- •11.3. Основні властивості і характеристики відчуттів
- •11.4. Адаптація і взаємодія відчуттів
- •11.5. Характеристика основних видів чутливості
- •11.5.1. Зорові відчуття
- •11.5.2. Слух (слухова чутливість)
- •11.5.4. Смакові відчуття
- •11.5.5. Шкірна і больова чутливість
- •11.5.6. Кінестетична і вестибулярна чутливість
- •11.5.3. Нюх (чутливість до запахів)
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Розділ 12. Увага (т.М. Єльчанінова)
- •12.1. Поняття про увагу
- •12.2. Психофізіологічні механізми уваги
- •12.3. Види уваги
- •12.4. Властивості уваги та їх взаємозв’язок
- •12.5. Відволікання, неуважність та порушення уваги
- •12.6. Вікові закономірності розвитку уваги
- •Питання до самоконтролю
- •Література
- •Розділ 13. Пам'ять (Кузнєцов м.А.)
- •13.1. Визначення й загальна характеристика пам'яті
- •13.2. Класифікація пам'яті
- •13.3. Психофізіологічні основи пам'яті
- •13.4. Процеси пам’яті
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Розділ 14. Мислення (є.В. Заїка, н.Г. Скрипнік)
- •14.1. Загальна характеристика мислення
- •14.2. Мислення як процес. Етапи розумового процесу
- •14.3. Логічні форми мислення
- •14.4. Види мислення і рівні його протікання
- •14.5. Розвиток мислення як засвоєння соціального досвіду
- •14.6. Співвідношення придбаного та вродженого у мисленні людини
- •14.7. Індивідуальні особливості мислення
- •14.8. Зв‘язок мислення з іншими психічними явищами
- •Література
- •Розділ 15. Уява (є.В. Заїка, м.А. Кузнєцов, в.В. Найчук)
- •15.1. Сутність і функції уяви
- •15.2. Психофізіологічні основи уяви
- •15.3. Процес уяви: його структура, способи й прийоми
- •15.4. Види уяви
- •15.5. Форми прояву уяви
- •15.6. Уява й творчість
- •15.7. Індивідуальні особливості уяви
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 16. Мова і мовлення (і.О. Філенко)
- •16.1. Загальна характеристика мовлення і мови
- •16.2. Історія становлення вивчення мовлення і мови в психології
- •16.3. Фізіологічні основи мовлення
- •16.4. Види і функції мовлення
- •16.5.Мовленевий онтогенез
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Розділ 17. Інтелект (Харченко с.В.)
- •17.1. Поняття інтелекту
- •17.2. Розвиток інтелекту в онтогенезі
- •17.3. Теорії інтелекту в західній та вітчизняній психології
- •17.4. Соціальний інтелект
- •17.5. Емоційний інтелект
- •Література
11.2. Види відчуттів
Існують різні підходи до класифікації відчуттів. Широко поширеною є класифікація за модальністю відчуттів (специфічності органів чуття) – це розподіл відчуттів на зорові, слухові, вестибулярні, дотикові, нюхові, смакові, рухові, вісцелярні. Існують інтермодальні відчуття – синестезії.
Відомою є класифікація запропонована англійським фізіологом Ч. Шеррінгтоном, яка виділяє наступні види відчуттів: екстероцептивні; пропріоцептивні; інтероцептивні.
Розглянемо основні типи відчуттів окремо. Інтероцептивні відчуття, що сигналізують про стан внутрішніх процесів організму, виникають завдяки рецепторам, що знаходяться на стінках шлунку і кишечника, серця і кровоносної системи і інших внутрішніх органів. Це найбільш древня і найбільш елементарна група відчуттів. Рецептори, що сприймають інформацію про стан внутрішніх органів, м’язів і т. д., називаються внутрішніми рецепторами. Інтероцептивні відчуття належать до найменш усвідомлюваних і найбільш дифузних форм відчуттів і завжди зберігають свою близькість до емоційних станів. Слід також відмітити, що інтероцептивні відчуття дуже часто називають органічними.
Пропріоцептивні відчуття передають сигнали про положення тіла в просторі і складають аферентну основу рухів людини, граючи вирішальну роль в їх регуляції. Описувана група відчуттів включає відчуття рівноваги, або статичне відчуття, а також рухове, або кінестетичне відчуття.
Периферичні рецептори пропріорецептивної чутливості знаходяться в м’язах і суглобах (сухожиллях, зв’язках).
Периферичні рецептори відчуття рівноваги розташовані в півкруглих каналах внутрішнього вуха.
Екстероцептивні відчуття доводять до людини інформацію із зовнішнього світу і є основною групою відчуттів, що зв’язує людину із зовнішнім середовищем. Усю групу екстероцептивних відчуттів прийнято умовно розділяти на дві підгрупи: контактні і дистанційні відчуття.
Контактні відчуття викликаються безпосередньою дією об’єкту на органи чуття. Прикладами контактного відчуття є смак і дотик. Дистанційні відчуття відбивають якості об’єктів, що знаходяться на деякій відстані від органів чуття, До таких відчуттів відносяться слух і зір. Слід зазначити, що нюх, на думку багатьох авторів, займає проміжне положення між контактними і дистанційними відчуттями, оскільки формально нюхові відчуття виникають на відстані від предмета, але в той же час молекули, що характеризують запах предмета, з якими відбувається контакт нюхового рецептора, поза сумнівом належать цьому предмету. У цьому і полягає двоїстість положення, займаного нюхом в класифікації відчуттів.
Існують відчуття, які не можуть бути пов’язані з якою-небудь певною модальністю. Такі відчуття називають інтермодальними. До них відноситься, наприклад, вібраційна чутливість, яка зв’язує тактильно-моторну сферу із слуховою.
Відчуття вібрації – це чутливість до коливань, що викликається рухомим тілом. Вібраційне відчуття є перехідною формою між тактильною і слуховою чутливістю.
Особливого практичного значення вібраційна чутливість набуває при враженні зору і слуху. У житті глухих і сліпоглухонімих вона грає велику роль. Сліпоглухонімі, завдяки високому розвитку вібраційної чутливості, дізнаються про наближення вантажівки і інших видів транспорту на великій відстані. Так само за допомогою вібраційного почуття сліпоглухонімі дізнаються, коли до них в кімнату хто-небудь входить.
Отже, відчуття, будучи найпростішим видом психічних процесів, насправді дуже складні і повною мірою не вивчені.
