11.2. Види відчуттів

Існують різні підходи до класифікації відчуттів. Широко поширеною є класифікація за модальністю відчуттів (специфічності органів чуття) – це розподіл відчуттів на зорові, слухові, вестибулярні, дотикові, нюхові, смакові, рухові, вісцелярні. Існують інтермодальні відчуття – синестезії.

Відомою є класифікація запропонована англійським фізіологом Ч. Шеррінгтоном, яка виділяє наступні види відчуттів: екстероцептивні; пропріоцептивні; інтероцептивні.

Розглянемо основні типи відчуттів окремо. Інтероцептивні відчуття, що сигналізують про стан внутрішніх процесів організму, виникають завдяки рецепторам, що знаходяться на стінках шлунку і кишечника, серця і кровоносної системи і інших внутрішніх органів. Це найбільш древня і найбільш елементарна група відчуттів. Рецептори, що сприймають інформацію про стан внутрішніх органів, м’язів і т. д., називаються внутрішніми рецепторами. Інтероцептивні відчуття належать до найменш усвідомлюваних і найбільш дифузних форм відчуттів і завжди зберігають свою близькість до емоційних станів. Слід також відмітити, що інтероцептивні відчуття дуже часто називають органічними.

Пропріоцептивні відчуття передають сигнали про положення тіла в просторі і складають аферентну основу рухів людини, граючи вирішальну роль в їх регуляції. Описувана група відчуттів включає відчуття рівноваги, або статичне відчуття, а також рухове, або кінестетичне відчуття.

Периферичні рецептори пропріорецептивної чутливості знаходяться в м’язах і суглобах (сухожиллях, зв’язках).

Периферичні рецептори відчуття рівноваги розташовані в півкруглих каналах внутрішнього вуха.

Екстероцептивні відчуття доводять до людини інформацію із зовнішнього світу і є основною групою відчуттів, що зв’язує людину із зовнішнім середовищем. Усю групу екстероцептивних відчуттів прийнято умовно розділяти на дві підгрупи: контактні і дистанційні відчуття.

Контактні відчуття викликаються безпосередньою дією об’єкту на органи чуття. Прикладами контактного відчуття є смак і дотик. Дистанційні відчуття відбивають якості об’єктів, що знаходяться на деякій відстані від органів чуття, До таких відчуттів відносяться слух і зір. Слід зазначити, що нюх, на думку багатьох авторів, займає проміжне положення між контактними і дистанційними відчуттями, оскільки формально нюхові відчуття виникають на відстані від предмета, але в той же час молекули, що характеризують запах предмета, з якими відбувається контакт нюхового рецептора, поза сумнівом належать цьому предмету. У цьому і полягає двоїстість положення, займаного нюхом в класифікації відчуттів.

Існують відчуття, які не можуть бути пов’язані з якою-небудь певною модальністю. Такі відчуття називають інтермодальними. До них відноситься, наприклад, вібраційна чутливість, яка зв’язує тактильно-моторну сферу із слуховою.

Відчуття вібрації – це чутливість до коливань, що викликається рухомим тілом. Вібраційне відчуття є перехідною формою між тактильною і слуховою чутливістю.

Особливого практичного значення вібраційна чутливість набуває при враженні зору і слуху. У житті глухих і сліпоглухонімих вона грає велику роль. Сліпоглухонімі, завдяки високому розвитку вібраційної чутливості, дізнаються про наближення вантажівки і інших видів транспорту на великій відстані. Так само за допомогою вібраційного почуття сліпоглухонімі дізнаються, коли до них в кімнату хто-небудь входить.

Отже, відчуття, будучи найпростішим видом психічних процесів, насправді дуже складні і повною мірою не вивчені.