Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику мови.

2. Розкажіть про основні історичні етапи розвитку людської мови і мовлення.

3. Дайте характеристику мовлення як засобу спілкування.

4. Охарактеризуйте основні положення концепції Л. С. Виготського щодо мовних (мовленевих) процесів.

5. Розкрийте зміст моделі процесу породження мовленевого висловлювання за О. О. Леонтьєвим

6. Що ви знаєте про фізіологічні основи мовлення?

7. Які ви знаєте порушення мовлення?

8. Охарактеризуйте основні види усного мовлення.

9. Надайте характеристику письмового мовлення.

10. Що таке кінетичне мовлення?

11. Охарактеризуйте особливості внутрішнього мовлення та його види.

12. Надайте характеристику основних функцій мовлення.

13. Розкрийте основні закономірності розвитку мови у дитини.

Література

Основна

1. Белянин В.П. Психолингвистика: Учебник. - М.: Флинта, 2004. – 232 с.

2. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6-и томах. Т.2. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1982. – 504 с.

3. Глухов В.П. Основы психолингвистики. – М.: АСТ: Астрель, 2005. – 351 с.

4. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики. - М.: Лабиринт, 1997. – 224 с.

5. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. - М.: РГГУ, 2007. - 560 с.

6. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. - М.: Смысл, 2005. – 288 с.

7. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. - М.: Наука, 1969. – 307 с.

8. Ушакова Т.Н. Речь // Психология: Учебник/Под общ. ред. В.Н. Дружинина. – СПб. Питер, 2006. – С.237-269.

9. Ушакова Т.Н. Рождение слова: Проблемы психологии речи и психолингвистики. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2011. – 524 с.

Додаткова

1. Горошко Е. И. Языковое сознание: гендерная парадигма – М.: ИД ИНЖЭК, 2003. – 440 с.

2. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. – М.: Прогресс, 1985. – 451 с.

3. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. – М.: Наука, 1982. – 157 с.

4. Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Психолінгвістична діагностика: Навч. посіб. - Луцьк: РВВ «Вежа», 2008. – 188 с.

5. Леонтьев А.А. Язык и речевая деятельность в общей и педагогической психологии. – М.: МПСИ, 2003. – 536 с.

6. Лурия А. Р. Язык и мышление. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 320 с.

7. Ушакова Т.Н. Детская речь – ее истоки и первые шаги в развитии // Психологический журнал. – 1999. – Т. 20. – №3. – С. 59-69.

8. Ушакова Т.Н. Психология речи и психолингвистика // Психологический журнал. – 1991. – Т. 12. – №6. – С. 12-25.

Розділ 17. Інтелект (Харченко с.В.)

Ключові поняття: інтелектуальні здібності, теорії інтелекту, соціальний інтелект, емоційний інтелект.

17.1. Поняття інтелекту

Інтелект – це багатогранне психологічне явище, яке на сьогодні у психологічній науці має багато трактувань. Основним критерієм виділення інтелекту як окремого поняття є його функція в регуляції поведінки.

Перші дослідження інтелектуальних здібностей були здійснені Ф. Гальтоном, Дж. Кеттеллом, А. Біне наприкинці ХІХ – на початку ХХ ст. У 1904 р. було розроблено першу шкалу виміру інтелекту (інтелектуальна шкала Біне-Сімона) для обчислення загального коефіцієнта індивідуального рівня інтелектуального розвитку, при цьому його оцінка відбувалася шляхом співвідносення розумового та хронологічного віку людини (так званий «коефецієнт інтелекту» або IQ). Потім протягом тривалого часу поняття «інтелект» використовувалося саме тестологією, але в її межах дослідники так і не змогли надати цьому поняттю коректного визначення (розповсюджений жарт: «інтелект – це те, що вимірюють тести інтелекту»).

Інтелект (з латин. «розуміння», «осягнення») – це система психологічних механізмів, які обумовлюють можливість створення людиною субєктивної картини того, що відбувається, тобто здатність здобувати, відтворювати й використовувати знання для розуміння конкретних і абстрактних понять і відносин між об’єктами та ідеями й використовувати знання свідомо.