- •Частина іv. Пізнання розділ 11. Відчуття. Сприйняття (в.О. Олефір, в.В. Плохіх)
- •11.1. Поняття про відчуття
- •11.2. Види відчуттів
- •11.3. Основні властивості і характеристики відчуттів
- •11.4. Адаптація і взаємодія відчуттів
- •11.5. Характеристика основних видів чутливості
- •11.5.1. Зорові відчуття
- •11.5.2. Слух (слухова чутливість)
- •11.5.3. Нюх (чутливість до запахів)
- •11.5.4. Смакові відчуття
- •11.5.5. Шкірна і больова чутливість
- •11.5.6. Кінестетична і вестибулярна чутливість
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Розділ 12. Увага (т.М. Єльчанінова)
- •12.1. Поняття про увагу
- •12.2. Психофізіологічні механізми уваги
- •12.3. Види уваги
- •12.4. Властивості уваги та їх взаємозв’язок
- •12.5. Відволікання, неуважність та порушення уваги
- •12.6. Вікові закономірності розвитку уваги
- •Питання до самоконтролю
- •Література
- •Розділ 13. Пам'ять (Кузнєцов м.А.)
- •13.1. Визначення й загальна характеристика пам'яті
- •13.2. Класифікація пам'яті
- •13.3. Психофізіологічні основи пам'яті
- •13.4. Процеси пам’яті
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Розділ 14. Мислення (є.В. Заїка, н.Г. Скрипнік)
- •14.1. Загальна характеристика мислення
- •14.2. Мислення як процес. Етапи розумового процесу
- •14.3. Логічні форми мислення
- •14.4. Види мислення і рівні його протікання
- •14.5. Розвиток мислення як засвоєння соціального досвіду
- •14.6. Співвідношення придбаного та вродженого у мисленні людини
- •14.7. Індивідуальні особливості мислення
- •14.8. Зв‘язок мислення з іншими психічними явищами
- •Література
- •Розділ 15. Уява (є.В. Заїка, м.А. Кузнєцов, в.В. Найчук)
- •15.1. Сутність і функції уяви
- •15.2. Психофізіологічні основи уяви
- •15.3. Процес уяви: його структура, способи й прийоми
- •15.4. Види уяви
- •15.5. Форми прояву уяви
- •15.6. Уява й творчість
- •15.7. Індивідуальні особливості уяви
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 16. Мова і мовлення (і.О. Філенко)
- •16.1. Загальна характеристика мовлення і мови
- •16.2. Історія становлення вивчення мовлення і мови в психології
- •16.3. Фізіологічні основи мовлення
- •16.4. Види і функції мовлення
- •16.5.Мовленевий онтогенез
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Розділ 17. Інтелект (Харченко с.В.)
- •17.1. Поняття інтелекту
- •17.2. Розвиток інтелекту в онтогенезі
- •17.3. Теорії інтелекту в західній та вітчизняній психології
- •17.4. Соціальний інтелект
- •17.5. Емоційний інтелект
- •Література
13.3. Психофізіологічні основи пам'яті
Існує три основні підходи (рівня) в трактуванні механізмів утворення мнемічних слідів: 1) психологічний (рівень цілісного організму, особистості), 2) фізіологічний (рівень окремого органу, тобто мозку і його частин – гіпокампу, ретикулярної формації, лобових доль та ін.) і 3) біохімічний (рівень окремої клітини і її молекулярного складу). Особливим є інформаційний підхід в трактуванні пам'яті. Він заснований на комп'ютерній метафорі, тобто припущенні про деяку схожість процесів переробки і зберігання інформації в психіці людини і в електронно-обчислювальних пристроях.
Відповідно до біохімічних теорій пам'яті під час дії подразника в клітинах мозку відбувається короткочасна (в межах декількох хвилин) електрохімічна реакція, що викликає оборотні фізіологічні зміни. Вони стають субстратом короткочасних форм пам'яті. При повторній або довгій дії подразника в клітинах відбуваються безповоротні зміни хімічної природи, пов'язані з утворенням нових білкових речовин. Синтезуються зміни в рибонуклеїновій кислоті (РНК), міняється контур її компонентів, їх послідовність і розташування в просторі. РНК перебудовується відповідно до структури подразників Ці зміни – субстрат довгочасної пам'яті.
У фізіологічних теоріях утворення слідів пам'яті розуміється як утворення нейронних ансамблів у відповідь на дію подразників. Сприйманий об'єкт як би зашифровується у вигляді комплексу просторових, тимчасових і енергетичних показників цієї групи нейронів. Нервовий імпульс, проходячи через групу нейронів, залишає після себе "слід" у вигляді електричних і механічних змін синапсів (місця зіткнення нервових клітин між собою). Ці зміни полегшують вторинне проходження імпульсу знайомим шляхом. При цьому в синапсах відбуваються додаткові структурно-функціональні зміни (синаптична консолідація), які сприяють міцнішому закріпленню інформації. Закріплення інформації пов'язане навіть з анатомічними змінами – розвитком колатеральних гілок, спрямованих від одного збудженого нейрона до іншого з утворенням синапсу. Кожен нейрон здатний утворити близько 1000 синапсів. Між клітинами складаються стійкі синаптичні з'єднання, які придбавають статус матеріальних носіїв пам'яті. – енграми.
Утворення мнемічного сліду на психологічному рівні – це закріплення асоціацій. Відповідно до принципу асоціації присутність у свідомості двох або більше образів (думок, емоцій та ін.) призводить до утворення зв'язку між ними. Надалі, при появі у свідомості одного із членів асоціативної пари приводить до актуалізації іншого члена пари. Встановлення асоціацій забезпечується або просторово-часовою суміжністю сприйманих об'єктів, або їх схожістю, або їх протилежністю, або їх смисловим зв'язком. Відповідно до цих видів стосунків між об'єктами світу виділені і типи асоціацій: 1) за суміжністю; 2) за подібністю; 3) за контрастом; 4) смислових асоціації. Асоціювання – це лише передумова для пояснення психологічного механізму утворення енграми пам'яті. Утворення слідів якого-небудь матеріалу в пам'яті визначається тим, яке місце в діяльності людини він займає.
У рамках інформаційного підходу до пам'яті людина розглядається як система прийому, кодування і декодування, переробці, зберігання, уявлення інформації. Використовуючи "комп'ютерну метафору", когнітивні психологи створили різні моделі пам'яті, які є деякими блок-схемами з зазначенням трактів руху інформації. Автором однієї з перших таких моделей був В. Джемс, який виділив первинний і вторинний блоки пам'яті. Надалі його схема була деталізована, а блоки первинної і вторинній пам'яті названі, відповідно, короткочасною і довгочасною пам'яттю людини.
Пізніше двохкомпонентні моделі були перетворені в трикомпонентні (додався блок сенсорних регістрів, що імітує миттєву пам'ять людини) і навіть чотирьохкомпонентні (між короткочасною і довготривалою пам'яттю стали розміщувати проміжну, тобто буферну пам'ять).
Отже, механізм пам'яті в цілому може бути представлений наступним чином. Людина, здійснюючи яку-небудь діяльність, збирає інформацію про об'єкт, діє з ним. У її нервовій системі будується нейронна модель цього об'єкту. Формування нейронної моделі викликає хімічні зміни в нервових клітинах. "Слід" об'єкту фіксується на молекулярному та клітинному рівнях. На психологічному рівні цьому процесу відповідає закріплення асоціацій, міцного знання про об'єкт і його властивості. При цьому діяльність людини детермінує роботу механізмів пам'яті на нижче розташованих рівнях. Одночасно з цим, продукти хімічних і фізіологічних змін в клітинах мозку і в нейронних ансамблях виступають в ролі матеріального субстрату формування образів пам'яті і асоціацій, тобто роботи механізмів пам'яті вище розташованого психологічного рівня.
