12.5. Відволікання, неуважність та порушення уваги

Відволікання уваги – це мимовільне переміщення уваги з одного об'єкта на іншій. Воно виникає при дії сторонніх подразників на людину, що зайнята в цей момент якою-небудь діяльністю. Відволікання може бути зовнішнім й внутрішнім. Зовнішнє відволікання виникає під впливом зовнішніх подразників. Найбільше відволікають предмети або явища, які з'являються раптово й діють із перемінливою силою й частотою. У відповідь на ці подразники у людини з'являється важкозгасимий орієнтувальний рефлекс.

Внутрішнє відволікання уваги виникає під впливом сильних переживань, сторонніх емоцій, через відсутність інтересу й почуття відповідальності за справу, якою в цей момент зайнята людина.

Виховання в школярів стійкого й глибокого інтересу до знань також є важливою умовою боротьби з відволіканням уваги.

Фізіологічною основою зовнішнього відволікання уваги є негативна індукція процесів збудження й гальмування, викликана дією зовнішніх подразників, що не має відношення до виконуваної діяльності. При внутрішньому відволіканні уваги, яке обумовлене сильними почуттями або бажаннями, у корі мозку з'являється потужний осередок збудження; з ним не може конкурувати відповідний об'єкту уваги більш слабкий осередок, у якому за законом негативної індукції виникає гальмування. Внутрішнє відволікання, обумовлене відсутністю інтересу, пояснюється позамежним гальмуванням, що розвивається під впливом стомлення нервових клітин.

Велике значення для вивчення характеристик уваги має питання про неуважність. Неуважністю звичайно називають два різних явища. По-перше, часто неуважністю називають результат надмірного поглиблення в роботу, коли людина нічого не помічає навколо себе – ні оточуючих людей і предметів, ні різноманітних явищ і подій. Цей вид неуважності прийнято називати мнимою неуважністю (“професорською”), оскільки це явище виникає в результаті великої зосередженості на якій-небудь діяльності. Фізіологічною основою неуважності є потужний осередок збудження в корі головного мозку, що викликає гальмування в навколишніх ділянках кори за законом негативної індукції.

Зовсім інший вид неуважності спостерігається в тих випадках, коли людина не в змозі ні на чому довго зосередитися, коли вона постійно переходить від одного об'єкта або явища до іншого, ні на чому не затримуючись. Цей вид неуважності називається справжньою неуважністю. Довільна увага людини, що страждає справжньою неуважністю, відрізняється крайньою нестійкістю й відволіканням. Фізіологічно справжня неуважність пояснюється недостатньою силою внутрішнього гальмування. Збудження, що виникає під дією зовнішніх сигналів, легко поширюється, але важко концентрується. У результаті в корі мозку неуважної людини створюються нестійкі осередки збудження.

Причини справжньої неуважності різноманітні. Ними можуть бути загальний розлад нервової системи, захворювання крові, нестача кисню, фізичне або розумове стомлення, важкі емоційні переживання. Крім того, однією із причин справжньої неуважності може бути значна кількість отриманих вражень, а також невпорядкованість захоплень і інтересів.

Негативні риси уваги часто об’єднуються під загальною назвою неуважності, під якою розуміють нестійкість уваги, поверхову її зосередженість, нездатність людини тривало затримуватись на виконуваному нею завданні, легке відволікання, розсіяність. Це є виявом слабкої уваги людини, невміння володіти своєю увагою. Іноді вона є ознакою слабкості нервової системи, яка потребує зміцнення, оздоровлення. Тут необхідно зупинитися на такій проблемі як синдром дефіциту уваги дітей із гіперактивністю (СДУГ). Діти із СДУГ нездатні довго зосереджуватися, імпульсивні, їм характерна рухова незграбність. Найчастіше причиною СДУГ називають мінімальні мозкові дисфункції.

Виснаження уваги - прогресуюче ослаблення її інтенсивності в процесі роботи, хоча відпочатку спостерігався досить високий ступінь зосередження. У силу цього різко падає продуктивність роботи, стає неможливим захоплення і поглиблення у діяльність.

Звуження обсягу уваги - патологічне зосередження, обумовлене слабкістю її розподілу. Звідси змістом свідомості стають найбільш особистісно близькі хворому враження. У них обсяг уваги обмежений об'єктами, що мають ситуаційну або індивідуально-особистісну значимість.

Ослаблення уваги відзначається при різних астенічних станах, особливо якщо вони супроводжуються нестійкістю ступеня пильнування. Швидке виснаження уваги властива хворим із травмами черепа й інших органічних захворювань мозку. Підвищене відволікання із мимовільною увагою до випадкових і нейтральних подразників характерне для маніакальних станів і при розгубленості.

При деяких розладах свідомості виникає іноді явище, близьке до підвищеного відволікання уваги, - симптом гіперметаморфози. Хворі при цьому з особливою гостротою постійно помічають зміни форми й просторової локалізації навколишніх предметів, вони увесь час намагаються впевнитися в цьому дотиком руки або перестановкою речей, що перебувають у полі зору.

При гіперпрозексіях увага посилена, причому часто за рахунок однобічної її спрямованості. Наприклад, хворі з іпохондричними станами проявляють патологічно підвищену увагу до своїх хворобливих відчуттів і до всього, що має відношення до здоров'я.

Як би повною протилежністю симптому відволікання є патологічне застрягання, тугорухливість уваги, що властива хворим на епілепсією, депресії. У цих випадках спостерігаються й порушення механізму перемикання уваги з одного об'єкта на іншій, що залежить від малої рухливості основних нервових процесів у корі головного мозку. У деяких випадках посилення уваги виникає у вигляді явища "прилипання" уваги до певної думки або уявлення. Та або інша думка, що з'явилася у хворого, затримується у свідомості, що часто виражається в мові повторенням одних і тих самих слів (персеверація). Домінуючі ідеї (у патологічних випадках) також часто знаходять пояснення феноменами своєрідного "прилипання" уваги до певних думок, і хворий при цьому усвідомлює, що вони займають у його свідомості незаслужено велике місце.

Парапрозексія - порушення уваги, що частіше розуміється як її зосередження на об'єктах патологічного характеру (марення, галюцинації). Парапрозексії варто розглядати як невідповідності, неадекватність початкової установки довільної уваги й результату. Найчастіше це виникає при надмірно сильній напрузі уваги, що саме по собі стає нестерпним для нервової системи і спричиняє парадоксальні, перекручені реакції з боку уваги. Парапрозексії можуть виникати й у здорових людей. Наприклад, спортсмен на старті не чує пострілу стартового пістолета, хоча активно зосереджувався і готувався до цього моменту.

Розлади уваги при осередковій патології мозку підрозділяють на модально-неспецифічні й модально-специфічні порушення.

Модально-неспецифічні порушення уваги поширюються на всі види й рівні уваги.

Модально-специфічні порушення уваги проявляються тільки в одній сфері – зоровій, слуховій, тактильній або руховій. У клініці вони часто описуються як явища ігнорування тих або інших стимулів. Їх не можна розглядати як порушення сприйняття або як нерозуміння інструкції. Вони проявляються в специфічних труднощах усвідомлення при одночасному пред'явленні "подвійних" стимулів однієї модальності (двох зорових, двох слухових або двох тактильних).