Частина іv. Пізнання розділ 11. Відчуття. Сприйняття (в.О. Олефір, в.В. Плохіх)
Ключові слова: відчуття; аналізатор; інтероцептивні, пропріорецептивні і екстероцептивні відчуття; контактні і дистанційні відчуття; абсолютна чутливість і чутливість до відмінності; пороги відчуттів; психофізичні закони; сенсорна адаптація; взаємодія відчуттів; сенсибілізація; синестезія.
11.1. Поняття про відчуття
Джерелом наших знань про зовнішній світ і власний тіло є відчуття. Вони складають основні канали, по яких інформація про явища зовнішнього світу і про стани організму доходить до мозку, даючи людині можливість орієнтуватися в довкіллі і у своєму тілі.
Відчуття – це усвідомлене психічне відображення окремих ізольованих властивостей предметів або стимулів шляхом їх безпосереднього впливу на органи чуття.
Фізіологічною основою відчуттів є діяльність складних комплексів анатомічних структур, названих І.П. Павловим аналізаторами. Аналізатор – функціональна одиниця, відповідальна за прийом і аналіз сенсорної інформації у якій-небудь одній модальності (наприклад, зоровій, слуховій, тактильній).
На мал. 11.1 схематично представлено процес виникнення відчуття.
Мал. 11.1. Схема процесу виникнення відчуттів
Кожен аналізатор складається із складається з трьох відділів:
периферичного відділу – органу чуття або рецептора, що здійснює прийом і перетворення енергії впливаючих подразників в процес нервового збудження (око, вухо, шкіра та ін.);
центрального відділу – підкіркових і кіркових структур, які здійснюють переробку нервових імпульсів, що приходять з периферичних відділів, в сенсорну інформацію (провідну роль в цьому процесі грають проекційні зони кори великих півкуль головного мозку).
сполучної ланки – шляхів, що проводять, сполучають периферичний відділ аналізатора з центральним:
а) аферентних (доцентрових) нервів – висхідних нервових волокон, по яких збудження передається від рецепторів до вищерозміщених структур – центрів нервової системи;
б) еферентних (відцентрових) нервів – низхідних нервових волокон, по яких імпульси з вищерозміщених центрів, особливо з кори великих півкуль головного мозку, передаються до рівнів аналізатора, що пролягають нижче, регулюючи їх активність.
Аналізатор – це активний орган, що рефлекторно перебудовується під впливом подразників, тому відчуття не є пасивним процесом, воно завжди включає рухові компоненти. В численних дослідженнях було встановлено, що відчуття тісно пов’язане з рухом, який іноді проявляється у вигляді вегетативної реакції (звуження посудин, шкірно-гальванічний рефлекс), іноді – у вигляді м’язових реакцій (поворот очей, напруга м’язів шиї, рухові реакції руки і т. д.).
Численні досліди, проведені методами штучної стимуляції, дозволили встановити локалізацію специфічних видів чутливості в корі головного мозку. Так, представництво зорової чутливості зосереджене головним чином в потиличних долях кори. Слухова чутливість локалізується в середній частині верхньої скроневої звивини, дотиково-рухова – в задній центральній звивині і т. д.