4. Підмості і риштування для кам’яної кладки

Для зміни рівня робочого місця муляра застосовують спеціальні інвентарні помості й риштування. За допомогою цих пристроїв ведуть кладку стін заввишки 6 м. Риштування встановлюють ззовні будівлі. Трубчасті безболтові риштування мають вигляд просторової конструкції заввишки до 40 метрів, яка складається з двох рядів стояків, що встановлені в башмаки і нарощені трубами-стояками завдовжки 2 м, діаметром 60 мм, іригелів завдовжки 2 м такого самого діаметра, дерев'яного щитового настилу завтовшки 50 мм, секцій огорож. Підвісні струнні риштування складаються з верхніх підтримувальних конструкцій і підвісок (струн) зі сталі, прогонів, щитів настилу, огороджень. Під час зведення цегляних стін і перегородок багатоповерхових будівель широко застосовують блокові й шарнірно-панельні помости з відкидними опорами, які дають можливість змінити їхню висоту від 1 до 2 метрів, а також переносні площадки для кладки зовнішніх стін сходово-ліфтової клітини.

5. Одностадійне і двостадійне проектування.

Стадії проектування. Для технічно нескладних об’єктів (І та ІІ категорії складності згідно з ДБН А.2.2-3-2004 [8]), а також об’єктів з використанням проектів масового й повторного застосування проектування здійснюється: в одну стадію – робочий проект (РП); у дві стадії – для об’єктів цивільного призначення – ескізний проект (ЕП), а для об’єктів виробничого призначення – техніко-економічний розрахунок (ТЕР) і для обох – робоча документація (Р). Для об’єктів III категорії складності проектування здійснюється в дві стадії: проект (П) та робоча документація (Р). Для об’єктів IV і V категорій складності технічно складних відносно містобудівних, архітектурних, художніх й екологічних вимог, інженерного забезпечення, впровадження нових будівельних технологій, конструкцій та матеріалів проектування виконується в три стадії: 1 – для об’єктів цивільного призначення – ЕП, а для об’єктів виробничого призначення – техніко-економічне обґрунтування (ТЕО); 2 – проект (П); 3 – робоча документація (Р). 

Одностадійний робочий проект має менший обсяг, ніж двостадійний, що

значно скорочує строки його розроблення й зменшує вартість

проектно-дослідницьких робіт.

На кожній стадії проектування розраховуються показники (вартісні й

натуральні), які всебічно характеризують проект. Система цих

техніко-економічних показників містить загальні (характеризують проект

загалом) і окремі (характеризують певні частини проекту — економічну,

будівельну, технологічну).

• Одностадійне проектування — Робочий проект. Застосовується для простих об’єктів та об'єктів з використанням проектів масового застосування.

• Двостадійне проектування: Ескізний проект та Робоча документація; Проект та Робоча документація; Ескізний проект та Робочий проект. Застосовується для складних об’єктів.

6. Розрахунок балок монолітних ребристих перекриттів.

Розрахункове навантаження, що діє на перекриття, сприймається плитою, яка передає його у вигляді розподіленого погонного навантаження на другорядні балки

Щоб визначити розміри перерізу кожного елемента перекриття, а також площі поперечного перерізу арматури, необхідно спочатку визначити зусилля в перерізі елемента. У елементах, що згинаються, цими зусиллями є згинальні моменти М і поперечні сили Q, які залежать від прийнятої розрахункової схеми.

Кожен окремий елемент розраховують як нерозрізну статично-невизначену конструкцію за методами будівельної механіки пружних систем або за методом граничної рівноваги з урахуванням перерозподілу зусиль.

Розрахунок головних балок. Головні балки ребристих перекриттів розраховують на зосереджені постійні і тимчасові навантаження, що передаються на них другорядними балками, і на вагу найголовнішої балки. Вагу балки, зазвичай, додають до постійного навантаження від другорядних балок у вигляді зосереджених вантажів, що дорівнюють вазі ребра головної балки на ділянці між осями другорядних балок.

Статичний розрахунок головних балок виконують методами будівельної механіки або за готовими таблицями нерозрізних балок із зосередженими навантаженнями, і перерозподіляють у них зусил унаслідок пластичних деформацій.

За розрахункові прольоти головних балок приймають їх осьові розміри. За розрахункові згинальні моменти на опорах приймають моменти по гранях колони: , (26.14)де b – ширина колони; Q – поперечна сила у опорному перерізі головної балки ( на грані колони ), яка визначається наближено: у першому прольоті по грані крайньої опори; ; (26.15)також, по грані опори В ;(26.15)

у середніх прольотах по гранях опор = , (26.15)

де – розрахункова поперечна сила по грані опори вільно опертої балки з прольотом і навантаженням, що дорівнюють прольотом і навантаженню балки, яку розглядаємо.

Другорядні і головні балки. Економічно вигідну висоту таврових балок ребристих перекриттів можна бути визначити за емпіричною формулою , (26.16) де – h висота балки, см; М – розрахунковий додатний момент.

Рис.26.5. Армування нерозрізних балкових плит зварними сітками: a,b – неперервне армування; c – окреме армування

Рис.26.6. Розташування арматури в поперечному перетині і над опорне армування балкових плит великого прольоту: a – над опорне армування балкових плит великого діаметру двома сітками; b – розташування нижньої (пролітної) арматури балок; c – розташування верхньої (надопорної) арматури балок

Ширину ребра таврових балок приймають такою, що дорівнює b=(0,4.0,5)h. Розміри h і b приймають кратними 5 cм. Ширину полиці таврового перерізу при , що вводиться в розрахунок для другорядних балок, приймають такою, що дорівнює відстані між балками , а для головних балок ; при розрахункова ширина полиці таврового перетину .

У разі дії додатного моменту і ξ у перерізі повздовжньої арматури визначають за табл. 3. 1 при за формулою. ξ .

При ξ > перетині розраховують як таврове з урахуванням стиснення ребра балки.

Площу перерізу повздовжньої арматури на від′ємні моменти визначають як для прямокутного перерізу завширшки b при ξ ξ .

За знайденою площею арматури підбирають кількість стрижнів і їхні діаметри. Арматура балок ребристого перекриття складається з робочих і монтажних стрижнів, хомутів або поперечних стрижнів у зварних каркасах.Товщина захисного шару бетону до хомутів або до поперечних стрижнів 15мм, а до стрижнів робочої арматури залежить від діаметрів цієї арматури.При d 20мм 20мм при 20мм d 32мм 25мм

при d 32мм 30мм

Відстань між стрижнями робочої арматури в світлі у разі її розташування у нижньої грані балок приймають з двох більше значення: 25 мм або (рис.26.6, c).У разі розташування робочої арматури у верхньої грані балок відстань в світлі приймають з двох більше значення: 30 мм або (рис.26.6, c).Другорядні балки монолітних перекриттів утворюють з плитами єдине ціле, тому перерізи балок, зазвичай, бувають тавровими. Такі балки армують переважно зварними каркасами, рідше – окремими стрижнями.Основною конструктивною умовою під час армування балок окремими стрижнями є обов'язкове розташування прямих стрижнів з боків перерізу, а відігнутих, нахилених, зазвичай, під кутом 45° – ближче до центра перерізу.Прямі стрижні, що встановлюються по низу і по верху перерізу по його кутах, становлять основу просторового в'язаного каркасу (рис.26.7). Нижніми прямими стрижнями слугують стрижні робочої арматури балок, що проходять від опори до опори і опори, що з′єднуються на осі, з перепуском.Верхні прямі стрижні, зазвичай, складені, оскільки над опорами нерозрізних балок є робоча арматура, а в прольоті ставлять конструктивно монтажні стрижні. У середніх прольотах нерозрізних балок за значних корисних тимчасових навантажень замість верхніх монтажних стержнів може бути потрібна по розрахунку робоча арматура, яку протягують через опори і вводять у склад надопорної арматури не менше двох стрижнів.Якщо під час конструювання виявляється недостатньо відігненої арматури, на опорах можлива постановка спеціальних відігнених стрижнів, які зазвичай встановлюють у другому ряду (рис.26.7).

Робочу арматуру балок приймають діаметром, не меншим 10мм.

На крайніх опорах, коли поперечна арматура потрібна за розрахунком, для надійного анкерування нижніх робочих стрижнів необхідно, щоб гладкі стержні заходили за грань опори на довжину 15 і закінчувалися гаками, а у стрижнів періодичного профілю, що залишаються без гаків, це закладення повинно становити 15 у разі бетону класу В15 і можна зменшувати до 10 у разі бетону класу В 20 і вище.

тому, що у прольотах балок розташовують зварні каркаси з нижніми робочими стрижнями, а над опорами розкочують зварні сітки (рис.26.10).Другий найпоширеніший спосіб армування балок каркасами годиться і для другорядних, і для головних балок ребристих перекриттів. У цьому разі прольоти армують плоскими зварними каркасами з нижньою робочою арматурою, а опори – зварними каркасами з верхньою робочою арматурою (рис.26.11, 26.12).

Згідно з чинними нормами поперечні стрижні зварних каркасів у балках мають у своєму розпорядженні приопорні ділянки протяжністю (від кожної опори) з прискореним кроком , а в середній частині балки крок збільшується до розміру s.

Розміри і s обмежуються такими межами: за висоти перерізу h< 45см, h/2 і 15см, за висоти перерізу; см, і см; у середній половині прольоту балок s і s 50см.

У місцях перетину головних балок, армованих зварними каркасами з другорядними балками встановлюють спеціальні додаткові поперечні сітки, перпендикулярні напряму другорядних балок (див. рис. 26.11). Це підвищує опірність головних балок зосередженим навантаженням і запобігає появі у них тріщин.

11