165. Загальна анатомія артерій: класифікація.

До кровоносних судин (vasa sanguinea) належать артерії (arteriae), по яких кров відтікає від серця, вени (venae), по яких кров надходить до серця, і судин гемомікроциркуляторного русла, розташованих між артеріями і венами.

Гемомікроциркуляторне русло складається з артеріоли (arteriola), прекапілярної артеріоли (arteriola precapillaris), кровоносного капіляра, або гемокапіляра (vas hemocapillare), посткапілярної венули (venula postcappillaris), венули (venula). Між артеріолою і венулою існує артеріоло-венулярний анастомоз (anastomosis arteriolovenularis).

У залежності від розташування органів і тканин артерії поділяють на пристінкові (парієтальні), що кровопостачають стінки тіла, і нутрощеві (вісцеральні), які кровопостачають внутрішні органи. 

 Кровоносні судини відсутні лише в епітеліальному покриві шкіри і слизових оболонок, у волоссі, нігтях, рогівці ока і суглобових хрящах.

 кровоносна система складається з двох кіл кровообігу – великого і малого. Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка серця аортою і закінчується верхньою і нижньою порожнистими венами, що впадають у праве передсердя. Мале (легеневе) коло кровообігу бере початок від правого шлуночка серця легеневим стовбуром і закінчується чотирма легеневими венами, що впадають у ліве передсердя.

Стінка артерії складається з трьох оболонок: внутрішньої оболонки (tunica intima), середньої оболонки (tunica media) і зовнішньої оболонки (tunica externa).У залежності від особливостей будови стінок, артерії поділяють на три типи: артерії еластичного типу – великого калібру (аорта, легеневий і плечо-головний стовбури); артерії м’язового типу (більшість артерій) – артерії середнього і малого калібру; артерії змішаного типу, або артерії м’язово-еластичного типу (підключичні, загальні сонні і спільні клубові артерії), це артерії середнього калібру.4

Виділяють дві групи артеріоло-венулярних анастомозів:

– справжні артеріоло-венулярні анастомози, або шунти, через які чиста артеріальна кров потрапляє у венозне русло;

– атипові артеріоло-венулярні анастомози, або півшунти, по яких тече змішана кров.

166. Розвиток артеріальних судин в ембріогенезі: Поняття про органну специфічність кровоносного русла

У стінці жовткового мішка і хоріона в кінці 2-го і на початку 3-го тижня внутрішньоутробного розвитку з’являються кров’яні острівці.

Розвиток артерій. У тритижневого зародка від зачатка серця бере початок артеріальний стовбур, який поділяється на праву і ліву дорсальні аорти. Дорсальні аорти в середній частині тулуба зливаються в один стовбур черевної аорти. На головному кінці тіла в цей час (3-4-й тиждень) закладається 6 зябрових дуг, в мезензіме яких залягають артерії (дуги аорти), що з’єднують вентральні і дорсальний аорти.

Від правої і лівої дорсальних аорти і єдиної дорсальній аорти відходять між сомітами.

Для гемокапілляров характерна органна специфічність будови. У зв’язку з цим розрізняють три типи капілярів: 1) безперервні, або капіляри соматичного типу, – розташовуються в мозку, м’язах, шкірі, 2) фенестрірованного, або капіляри вісцерального типу, – розташовуються в ендокринних органах, нирках, шлунково-кишковому тракті, 3) переривчасті, або капіляри синусоїдного типу, – розташовуються в селезінці, печінці.

167. Гемомікроциркуляторне русло

Дистальна частина серцево-судинної системи називається гемомікроциркуляторним руслом, до складу якого входить система найдрібніших судин: артеріоли, передкапілярні (прекапілярні) артеріоли, капіляри, закапілярні (посткапілярні) венули, венули та артеріоло-венулярні анастомози. 

забезпечує такі найважливіші функції: регулює кровопостачання органів і тканин, транскапілярний обмін, дренаж, депонування крові.

Основна функція гемокапілярів:

–             забезпечення  мікроциркуляції;

–             забезпечення обміну речовин між кров’ю і тканинами;

–             роль гістогематичного бар’єра.

168. Аорта: частини, гілки дуги аорти

 аорта починається від лівого шлуночка серця, при виході з серця колбоподібно розширюється — в цьому місці аорта має клапани півмісячної форми, що перешкоджають поверненню виштовхнутої крові до серця. Від серця аорта піднімається вгору (висхідна аорти), після чого загинається дугоподібно назад (дуга аорти) і на рівні 4-го грудного хребця переходить у низхідну аорти (грудна, а нижче діафрагми — черевна аорти). На рівні 4—5-го поперекового хребця низхідна аорта розділяється на праву та ліву загальні клубові артерії, які переходять у стегнові. Від дуги аорти відходять плечо-головний стовбур, ліва загальна сонна та ліва підключична артерії; від грудної аорти — міжреберні та інні артерії; від черевної аорти — черевна, брижові, ниркові та інші артерії.

Висхідна частина аорти (pars ascendens aortae). Починається від лівого шлуночка серця і на рівні II правого реберного хряща переходить у дугу аорти. Висхідна частина аорти починається розширенням, що має назву цибулини аорти. Від цієї частини аорти відходять вінцеві артерії.

Права вінцева артерія (arteria coronaria dextra) спочатку лежить у вінцевій борозні між артеріальним конусом правого шлуночка та правим вушком. Далі вона огинає правий край серця по вінцевій борозні і переходить на його нижню поверхню. По ходу артерія віддає багато гілочок до міокарда правого передсердя.

Ліва вінцева артерія (arteria coronaria sinistra) іде між коренем легеневого стовбура та лівим вушком. Далі ділиться на передню міжшлуночкову та огинаючі гілки.

Дуга аорти (arcus aortae) опуклістю, оберненою догори, доходить до рівня III грудного хребця.

Від опуклої поверхні дуги аорти відходять три значні артерії (плечоголовний стовбур, ліва загальна сонна та ліва підключична артерії)

169. Грудна аорта. Пристінкові та нутрощеві гілки

Грудна аорта (aorta thoracica) розташовується в задньому середостінні, прилягає до хребетного стовпа і поділяється на два види гілок: нутрощеві і пристінкові.

Нутрощеві гілки:

1) бронхіальні гілки (rr. bronchiales), розгалужуються разом з бронхами і постачають кров'ю тканини легені,;

2) стравохідні гілки (rr. Esophagei);

3) середостінні гілки (rr. mediastinales), численні дрібні, живлять сполучну тканину, лімфатичні вузли та органи середостіння;

4) перикардіальні гілки (rr. pericardisci), що постачають кров до задньої поверхні навколосерцевої сумки.

пристінкових :

1) верхні діафрагмальні артерії (aa. phrenicae superiores), → верхню поверхню діафрагми;

2) задні міжреберні артерії (aa. interrcostales posteriores) Кожна з них поділяється на дорсальну гілку (r. dorsalis) і спинно-мозкову гілка (r. spinalis).

У головок ребер кожна міжреберна артерія поділяється на передню гілку, яка живить міжреберні м'язи, широкі і прямі м'язи живота, шкіру грудей і молочну залозу, і задню гілку, яка постачає кров'ю спинний мозок, шкіру і м'язи спини.

170, 171. ЧЕРЕВНА ЧАСТИНА АОРТИ 

Пристінкові гілки черевної частини аорти

• Нижні діафрагмові артерії (aa. phrenicae inferiores) є парними крупними судинами – правою і лівою. 

• Поперекові артерії (aa. lumbales)

• Серединна крижова артерія (a. sacralis mediana). V поперекового хребця дещо вище її роздвоєння на праву і ліву загальні клубові артерії.

Нутрощеві гілки черевної частини аорти

Непарні нутрощеві гілки черевної частини аорти

І. Черевний стовбур (truncus coeliacus). Цей стовбур іде вперед і над верхнім краєм підшлункової залози розгалужується на три крупні судини:

• ліву шлункову,

• загальну печінкову

• селезінкову артерії.

ІІ. Верхня брижова артерія (a. mesenterica superior) Від верхньої брижової артерії відходять судини, які живлять тонку кишку і значну частину товстої кишки:

• нижня підшлунково-дванадцятипалокишкова,

• порожньокишкові,

• клубовокишкові,

• клубовоободовокишкова,

• права і середня ободово-кишкові артерії.

ІІІ. Нижня брижова артерія (a. mesenterica inferior) 

До парних нутрощевих гілок черевної частини аорти належать:

• середня надниркова артерія,

• ниркова артерія,

• яєчкова артерія у чоловіків і яєчникова артерія у жінок.

172 Спільна клубова артерія. Загальна клубова артерія

Загальна клубова  артерія  (a. iliaca communis) є парною судиною – правою і лівою, має довжину 5–6 см, прямує вниз і вбік у порожнину таза. На рівні верхнього краю крижово-клубового суглоба загальна клубова артерія розгалужується на дві великі судини – внутрішню і зовнішню клубові артерії. Зовнішня клубова артерія продовжується на стегно, де вже називається стегновою артерією, а внутрішня клубова артерія галузиться на кінцеві гілки в ділянці малого таза.

173,174. Внутрішня клубова артерія (а.іліака інтерна)

Пристінкові гілки внутрішньої клубової артерії:

• клубово-поперекова,(а.іліолюмбалис)

• бічні крижові,

• затульна,(а. обтураторіа)→ лобковий симфіз

• верхня і нижня сідничні артерії.(а. глютеа суперіор ет інферіор)

Вони йдуть до стінок малого таза, у сідничну ділянку і до привідних м’язів стегна.

Нутрощеві гілки внутрішньої клубової артерії:

• пупкова, - а. умбиликалис

• нижня міхурова, - в.весікаліс інферіаор

• середня прямокишкова – а.ректаліс медіа

• внутрішня соромітна артерії, - а. пудента інтерна

• а у жінок ще є маткова (утеріна) і піхвова артерії.(вагіналіс)

Ці артерії живлять органи, розташовані в порожнині малого таза, а також м’язи і фасції промежини. Вони послідовно відходять від внутрішньої клубової артерії у наступному порядку.

Зовнішня клубова артерія

(a.  iliaca  externa) є крупною судиною, яка відходить від загальної клубової артерії на рівні верхнього краю крижово-клубового суглоба, і є її продовженням. Артерія йде заочеревинно вниз і вперед уздовж присереднього краю великого поперекового м’яза, проходить під пахвинною зв’язкою через судинну затоку у передній відділ стегна, розташовуючись збоку від однойменної вени. У передній стегновій ділянці ця артерія вже називається стегновою артерією.

Від нижньої надчеревної артерії відходять такі гілки:

–             лобкова гілка (r. pubicus),;

–             артерія м’яза-підіймача яєчка (a. cremasterica),

–             артерія круглої маткової зв’язки (a. ligamenti teretis utеri

Глибока огинальна артерія клубової кістки (a. circumflexa ilium profunda) починається від нижньої поверхні зовнішньої клубової артерії під пахвинною зв’язкою, йде разом з однойменною веною заочеревинно вбік і догори, між поперечною фасцією і клубовою частиною пристінкової фасції живота, вздовж пахвинної зв’язки до рівня верхньої передньої клубової ості. Гілки цієї артерії кровопостачають нижні ділянки передньобічної стінки черевної порожнини, зокрема такі м’язи: поперечний і косий м’язи живота, клубовий м’яз, м’яз-натягувач широкої фасції стегна, кравецький м’яз.

 

175. Закономірності розподілу вен в організмі людини, класифікація. Корені і притоки вен: визначення.

У великому колі кровообігу розрізняють поверхневі і глибокі вени. Поверхневі вени лежать в підшкірній клітковині і, якщо в ній мало жирової тканини, чітко просвічують крізь шкіру у вигляді голубуватих стовбурів або мережі. Вони особливо розвинені на шиї і кінцівках і у людей важкої фізичної праці помітні сильніше. Найбільші з них використовують для внутрішньовенних введень лікарських речовин, а також для взяття крові. Поверхневі вени пов’язані з глибокими за допомогою анастомозів, що забезпечує кращий відтік крові при порушенні його деякими незручними позами або патологічними змінами.

Глибокі вени розташовані головним чином по ходу артерій, внаслідок чого їм присвоєні однакові з цими артеріями назви. Відня разом з магістральними артеріями і нервовими стовбурами утворюють судинно-нервові пучки. Артерії середнього та малого калібру зазвичай супроводжуються двома венами-супутницями, багаторазово анастомозуючих між собою. В результаті загальна ємність вен може в 2-3 і більше разів перевершувати обсяг артерій. Вени порожнинних органів і всі великі вени поодинокі. Варіанти розгалуження у венозній системі зустрічаються набагато частіше, ніж в артеріальній.

176. 1. Непарна вена починається в поперековій ділянці правою висхідною поперековою веною, підіймається вздовж хребта спра­ва. Притоки непарної вени збирають венозну кров зі стінок і органів правої половини грудної порожнини (перикардні, брон­хіальні, стравохідні, середостінні, верхні діафрагмові, підреб­рові, задні міжреброві). Непарна вена впадає у верхню порожнисту вену.

2. Півнепарна вена починається в поперековій ділянці лі­вою висхідною поперековою веною, підіймається вздовж хребта зліва. Притоки півнепарної вени збирають венозну кров зі сті­нок і органів лівої половини грудної порожнини. Впадає півне­парна вена в непарну вену.

2.2. Додаткова лівнепарна вена збирає венозну кров з верх­ньої частини лівої половини грудної порожнини і впадає в пів­непарну вену. Вона йде згори донизу й утворюється з трьох-чо­тирьох лівих верхніх задніх міжребрових вен.

179. Ворітна печінкова вена

Притоки ворітної вени:

• верхня брижова вена — збирає венозну кров від тонкої кишки, сліпої, вихідної та поперечної ободових кишок, черво­подібного відростка, підшлункової залози;

• нижня брижова вена — з низхідної та сигмоподібної обо­дових кишок, з верхньої третини прямої кишки (часто нижня брижова вена впадає в селезінкову вену);

• селезінкова вена — зі шлунка, селезінки, великого саль­ника, підшлункової залози;

• шлункові вени — зі шлунка, черевної частини стравоходу;

• припупкові вени — з передньої черевної стінки, мають чис­ленні анастомози з гілками верхніх та нижніх надчеревних вен.

181. Венозні сплетення малого тазу

міхурне, маткове, прямокишкове, яєчникове, піхвове), які широко анастомозують між собою, а також з венами тазових кісток. Важливі особливості вен таза: широке анастомозування, відсутність клапанів у багатьох венах, фіксація пристенкових вен до стінок таза, внаслідок чого вони зяють при ушкодженнях. Венозний відтік від органів малого таза в основному здійснюється через клубові вени в систему нижньої порожнистої вени.

182. Внутрішньосистемні і міжсистемні венозні анастомози

Окольний потік крові здійснюється по венах (колатеральним), за якими венозна кров

відтікає в обхід основного шляху. Притоки однієї великої вени з'єднуються між собою

внутрісистемними венозними анастомозами.  Між притоками різних великих вен (верхня і нижня порожнисті вени, воротная вена) є

міжсистемні венозні анастомози (Каво-кавальние, каво-портальні, каво-кавопортальние),

є колатеральними шляхами струму венозної крові в обхід основних вен. існує три кава-кавальних анастомозу: 1. Через верхню надчревную вену (v.epigastrica superior) (Система внутрішньої грудної вени)

і нижню надчревную вену (v.epigastrica inferior) (Система внутрішньої клубової вени).

Передня стінка живота. 2. Через непарну (v.azygos) і полунепарную (v.hemiazygos) вену (Система верхньої порожнистої вени)

і поперекові вени (vv. lumbales) (система нижньої порожнистої вени). Задня стінка живота

3. Через спинні гілки задніх міжреберних вен (Система верхньої порожнистої вени) І притоки поперекових

вен (Система нижньої порожнистої вени). Всередині хребетного каналу і навколо хребетного стовпа. існують 4 порто-кавальних анастомозу - два за участю верхньої порожнистої вени і два за участю

нижній. 1. Через верхню надчревную вену (V.epigastrica) (система верхньої порожнистої вени) і околопупочние вени

(Vv. Paraumbilicales) (Система ворітної вени). У товщі передньої стінки живота. 2. Через стравоходу гілки (Rr.oesophageales) (притоки непарної вени з системи верхньої порожнистої вени)

і ліву шлункову вену (Система ворітної вени). В області кардії шлунка. 3. Через нижню надчревную вену (v.epigastrica inferior) (Притока внутрішньої клубової вени з

системи нижньої порожнистої вени) і околопупочние вени (vv. paraumbilicales) (система ворітної вени).

В товщині передньої стінки живота.  4. Через середню прямокишечную вену (Vv.rectales mediae) (притока внутрішньої клубової вени

з системи нижньої порожнистої вени) разом з нижньої ректальної веною (Притока внутрішньої статевої

вени з системи нижньої порожнистої вени) і верхню ректальну вену (Притока нижньої брижової

вени (v.mesenterica superior) з системи ворітної вени). В стінці прямої кишки.

183. Лімфатична система: загальна характеристика, функції

Лімфа – це злегка жовтувата рідина, що протікає у лімфатичних капілярах і судинах. Вона складається із лімфоплазми і форменних елементів

В лімфу надходять: продукти обміну речовин, гормони, ферменти, дрібні чужорідні тіла, мікроорганізми.

В різних органах лімфа має неоднаковий склад.

Лімфатична система  тісно пов’язана із кровоносною системою за розвитком, будовою і у функціональному відношенні, але, в той же час, вона має ряд істотних особливостей.

Функція лімфатичної системи:

- дренажна функція – відводить від тканин надлишок води із розчиненими в ній кристалоїдами;

- транспортна (провідникова) функція – здійснює всмоктування і транспортування колоїдних речовин, білків, краплинок жиру та інше;

- метастазування. Особливою властивістю лімфатичних судин є їхня проникність для клітин і різних чужерідних частинок. Бактерії і клітини пухлин, що попадають у лімфатичні судини, переноситься током лімфи (метастазування);

- захисна функція. В органах лімфатичної системи утворюються лімфоцити і антитіла, бере участь в знешкодженні продуктів розпаду клітин, в лімфатичних вузлах затримуються чужерідні речовини (наприклад пил);

- кровотворна функція, виробляє форменні елементи крові (лімфоцити);

- імунна функція, забезпечує недоторканість генетичного фонду клітин організму;

- підтримка гомеостазу організму.

184. Лімфатичні судини та вузли грудної порожнини

- передхребтові вузли;                               

- міжреброві вузли;

- пригруднинні вузли;

- пригрудні вузли;

- верхні діафрагмові вузли;

- передосердні та бічні осердні вузли;

- білястравохідні вузли;

- внутрішньолегеневі вузли;

- притрахейні вузли;

- верхні та нижні трахеобронхові вузли;

- плечо-головні вузли;

185. Лімфатичні судини та вузли черевної порожнини.

Лімфатичні вузли живота, до них належать:

- ліві, праві та проміжні поперекові вузли;

- нижні діафрагмові вузли;

- нижні надчеревні вузли;

- черевні вузли;

- праві та ліві шлункові вузли;

- праві та ліві шлунково-чепцеві вузли;

- воротарні вузли;

- підшлункові вузли;

- підшлунково-дванадцятипалі вузли;

- печінкові вузли;

- верхні брижові вузли;

- нижні брижові вузли;

- брижово-ободові вузли.

186. Лімфатичні судини та вузли порожнини тазу.

Лімфатичні вузли таза, до них належать:

- спільні клубові вузли;

- зовнішні клубові вузли;

- внутрішні клубові вузли;

- присечовоміхурові вузли;

- засечовоміхурові вузли;

- бічні сечовоміхурові вузли;

- припрямокишкові вузли;

- приматкові вузли;

- при піхвові вузли.

187, 188. Автономна частина периферійної нервової системи. Морфологічні відмінності між симпатичною і парасимпатичною частинами автономної частини периферійної нервової системи (вегетативної нервової системи)

1 и 2 Єдина нервова система умовно ділиться на дві частини: соматичну (анімальну) та вегетативну. Вегетативна (автономна) нервова система складається з двох частин: симпатичної і парасимпатичної, вона іннервує всі органи і тканини: залози, гладкі м’язи судин та внутрішніх органів, серцевий м’яз, органи відчуття, а також головний і спинний мозок.

Більшість органів іннервується як симпатичним, так і парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи. Парасимпатичний відділ не іннервує посмуговані м’язи, гладкі м’язи матки, більшість кровоносних судин, сечоводи, потові залози, волосяні фолікули шкіри, селезінку, надниркові залози та гіпофіз.

2.Соматичні рухові волокна виходять із спинного мозку сегментарно, а вегетативні волокна виходять лише з певних центрів: мезенцефалічного, бульбарного (парасимпатичні ядра черепних нервів у ромбоподібній ямці), які об’єд­нані в краніальний відділ; тораколюмбального (бічні роги протягом сегментів від C_VIII до L_II–III), сакрального (бічні роги протягом сегментів S_II–IV). Тіла клітин соматичних нейронів знаходяться у передніх рогах спинного мозку, а їхні відростки (аксони), не перериваючись, досягають скелетних м’язів. Нервові відростки вегетативних нейронів перериваються у вегетативних вузлах. Отже, тут є передвузлові (прегангліонарні) і післявузлові (постгангліонарні) волокна.

Найпростіша рефлекторна дуга соматичної нервової системи складається з двох нейронів, а вегетативної – з трьох (є вставний нейрон); її еферентна ланка складається не з одного, а з двох нейронів.

189, 190. ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА

У вегетативної нервової системи розрізняють центральні і периферичні відділи.

Центральні відділи симпатичної нервової системи представлені ядрами бічних рогів тораколюмбальной відділу спинного мозку. В парасимпатичної нервової системи центральні відділи включають ядра середнього і довгастого мозку, а також ядра бічних рогів сакрального відділу спинного мозку. Парасимпатичні волокна краніобульбарного відділу виходять в складі III-й, VII-й, IX-й і Х-й пар черепних нервів. Периферичні відділи вегетативної нервової системи утворені нервовими стовбурами, гангліями і сплетеннями.

Вегетативні рефлекторні дуги починаються чутливим нейроном, тіло якого лежить в спинномозковому вузлі (ганглії), як і в соматичної рефлекторної дуг. Асоціативні нейрони знаходяться в бічних рогах спинного мозку.