- •Конспекти лекцій з кредитного модуля «Історія української культури» (ііі курс)
- •Тематика лекцій з кредитного модуля «історія української культури»
- •2. Полісемантична природа поняття «культура». Багатоаспектність спроб визначення культури
- •3. Культура та природа. Культура та історія
- •2. Сучасні методологічні підходи до вивчення культури (філософський, антропологічний, соціологічний, інформаційно-семіотичний)
- •Культура
- •3. Інформаційно-семіотичний та антропологічний підходи як провідні методи (дедуктивний та індуктивний) дослідження культури
- •4. Функції культури
- •9 3 Пізнавальна
- •2. Проблема визначення поняття «знак» у семіотиці
- •3. Процедура аналізу явищ культури (за схемою а.С.Карміна)
- •Роз’яснення аналітичної схеми а.Карміна
- •4. Категорія символу. Визначення поняття «символ» за ю.М.Лотманом
- •5. Принцип метонімічного зсуву (ю.М.Лотман, р.Барт). «Множинність коду» (р.Барт)
- •2. Поліваріантність поглядів на розуміння соціокультурного розвитку людства (циклічна, лінійна й циклічно-лінійна моделі історичного часу)
- •3. Концепція циклічного розвитку (теорія автономних локальних культур – цивілізацій) Освальда Шпенглера
- •Циклічна концепція Освальда Шпенглера:
- •4. Циклічно-лінійна модель соціокультурного процесу Арнольда Тойнбі
- •Ц иклічно-лінійна концепція Арнольда Тойнбі:
- •5. Типологія культур і теорія соціокультурної динаміки Пітіріма Сорокіна
- •Співвідношення домінуючого типу реальності й типу потреб людини з відповідним типом культури в концепції п.Сорокіна
- •Трифазний ритм флуктуації суперсистем (3-х типів культури) у концепції Пітіріма Сорокіна:
- •Мікроцикли
- •Періодизація голоценового часу за концепцією м.О.Чмихова
- •Мегацикли
- •3. Сучасна наукова версія розгортання світової історії та культури (узгодження й синтез теоретичних позицій к.Ясперса та м.Чмихова)
- •2. Біфуркація Схід – Захід з позицій соціоприродної історії: шляхи Греції та Китаю
- •Ситуація «виклику» ( наявність кризових явищ) та «відповіді» (стратегії виходу з кризи) в період «осьового часу» за е.С.Кульпіним
- •Порівняльна характеристика шляхів Греції та Китаю на момент «осьового часу» за е.С.Кульпіним
- •2. «Критичні паралелі» і топографія найдавніших цивілізацій
- •3. Геоплазменні процеси – рушійна сила культурогенезу
- •4. Фактори нерівномірності соціокультурного розвитку людства. Зона субтропіків – «місце дії» найдавніших цивілізацій протонеоліту – раннього залізного віку
- •1. Полілінійність культурно-історичного процесу. Етапи розвитку української культури в контексті проблеми полілінійності
- •2. Етнос. Основні риси етносу. Феномен етнічної самосвідомості
- •3. Етногенетичні схеми. Схема етногенезу українців
Культура
культура як текст культура як історично зумовлений
рівень розвитку
суспільства
1. = інформаційно-семіотичний 2. = антропологічний
підхід підхід
семіотика культурна антропологія
3. = філософський підхід; головні його завдання:
розмежування понять «культура» та «природа»;
культура як творча (креативна) діяльність людини (т. зв. «діяльнісний» підхід;
культура як штучний продукт;
культура як система цінностей (т. зв «ціннісний», або ж «аксіологічний» підхід).
4. = соціологічний підхід: досліджує динаміку творчої діяльності соціуму протягом історичного часу або специфіку творчої діяльності соціуму на сучасному етапі історичного розвитку (на момент сьогодення).
Як видно зі схеми, дослідженням культури саме як тексту займається інформаційно-семіотичний підхід, сформований у культурології. Цей методологічний підхід лежить в основі специфічної науки – семіотики, котра вивчає знаки та знакові системи різного типу. Це один з найбільш складних для осмислення підходів, тому визначенню його сутності буде присвячена окрема лекційна тема.
Дослідженням культури як історично зумовленого рівня розвитку суспільства покликаний займатися антропологічний підхід ( від грец. antropos – «людина» + logos – «наука», «вчення»). І саме цей методологічний підхід лежить в основі особливої науки – культурної антропології. Сутність цього підходу з’ясована буде дещо пізніше – на відповідному практичному занятті, присвяченому застосуванню антропологічного підходу при визначенні сутнісних складових т. зв. «протонеолотичної/неолітичної революції».
Що стосується філософського підходу, то тут, по-перше, слід зазначити, що деякі з його основних завдань уже були нами взяті до уваги, а саме: розмежування понять «культура» та «природа», культура як «штучний продукт». Зрозуміло, що саме ці питання мали бути і, безперечно, стали центром нашої уваги ще на самому початку обговорення специфіки й сутності феномену культури.
В той же час окремих роз’яснень потребують два, так би мовити, під-підходи, сформовані в межах філософського підходу – діяльнісний та ціннісний (аксіологічний).
Їхню сутність коротко можна роз’яснити в такий спосіб. Скажімо, в якийсь певний час у суспільстві визріла потреба у створенні якогось нового продукту, якого ще до цього часу не існувало, але потреба на нього вже виникла. Це означає, що такий продукт має з’явитися. Але в якому випадку він може з’явитися? Лише тоді, коли людина його, фактично, спочатку придумає – тобто застосує свою творчу діяльність. Це – т. зв. «діяльнісний підхід». Його представники висунули своє специфічне розуміння сутності поняття «культура»: для них культура – це способи і продукти творчої діяльності людей. Але якщо запитати себе, а що є «способами і продуктами творчої діяльності людей?», то можна дійти висновку, що ними буде ніщо інше, як той самий «рівень розвитку суспільства». [Іншими словами, визначення поняття «культура» з боку представників «діяльнісного підходу» – це лише деталізація більш загального твердження, фіксованого у визначенні цього поняття в енциклопедичному словнику.] Далі, якщо ж продукт, в появі якого в суспільстві виникла потреба, вже, таким чином, створено, то цей продукт, внаслідок цього, автоматично починає становити для цього суспільства певну цінність. Звідси – т. зв. «ціннісний» підхід, представники якого стверджують, що культура – це є «система цінностей». [Але, як бачимо, і визначення поняття «культура» з боку представників «ціннісного підходу» є тією ж самою деталізацією більш загального твердження про культуру як «рівень розвитку суспільства».]
В роз’ясненні ж сутності соціологічного підходу в культурології ми, як видно зі схеми, свідомо обмежилися тим, що подали лише основні його контури. Справа в тому, що в межах цього підходу фіксується наявність надзвичайно великої кількості різних за сутністю концепцій, наукових шкіл тощо. Тому студентів, зацікавлених у більш детальній інформації про сутнісні основи, а також про представників цього підходу, відсилаємо до видання: Федорова І.І. Культурологія: Навч. посіб. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2005. – 160 с.
