7. Основні макроек. Показники:

Національні рахунки — це агрегатні, тобто макроеконо-мічні, показники, які характеризують загальний стан економіки. Інформація, яку дають національні рахунки, є основою для розроблення заходів державної політики, спрямованих на поліпшення функціонування національної економіки. Узагальненим показником виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП), який вимірює вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених упродовж певного періоду в межах економічної території країни. Номінальний ВВП обчислюють у поточних цінах, а реальний ВВП — у постійних. ВВП, що досягається за повної зайнятості, називають природним. Різниця між природним і фактичним ВВП становить ВВП-розрив. При обчисленні валового внутрішнього продукту не враховують продаж уживаних речей, невиробничі фінансові операції, а також проміжні товари і послуги. Під проміжними розуміють товари і послуги, які використовуються для подальшого оброблення чи перероблення, тобто для виробництва інших товарів чи перепродажу. У ВВП ураховують лише кінцеві товари і послуги, що вироблені у межах економічної території країни, на яку поширюються повноваження уряду країни і в межах котрої люди та інші фактори виробництва, товари і гроші можуть переміщуватися. Інші важливі показники виробництва отримують із валового внутрішнього продукту. Валовий національний продукт (ВНП) — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний період часу (як правило, за рік) за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці фактори використовують — усередині країни чи за кордоном. Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це ВВП, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Національний дохід (НД) є сукупним доходом, заробленим упродовж року власниками ресурсів — резидентами певної країни, незалежно від того, де ці ресурси використовуються — у власній країні чи за кордоном. Його обчислюють вирахуванням із ВНП амортизаційних відрахувань та непрямих податків на бізнес або додаванням факторних доходів—заробітної плати, ренти, процента, прибутку та доходів власників. Найважливішим індикатором у сфері зайнятості є рівеньбезробіття —відношення чисельності безробітних до робочої сили. Ще одним показником рівня зайнятості є коефіцієнт участі в робочій силі. Його обчислюють як відношення робочої сили до дорослого населення країни. Кожна країна намагається не допустити зростання цін. Зростання загального рівня цін свідчить про наявність інфляції. Загальний рівень цін визначають за допомогою індексів цін — Леспейреса, Пааше і Фішера. Індекси цін обчислюють як відношення вартості певного набору, або ринкового кошика, товарів і послуг розрахункового року до вартості аналогічного ринкового кошика в базовому році. Індекси цін використовують для зведення багатьох номінальних змінних до реальних. Зведення номінального ВВП до реального відбувається через інфлювання та дефлювання. Якщо дефлятор ВВП більший за одиницю, то процес зведення номінального ВВП до реального називають дефлюванням. Якщо дефлятор ВВП менший за одиницю, то зведення номінального ВВП до реального називають інфлюванням