22. Сукупні видатки ввп,розриви.

Згідно з кейнсіанською теорією рівновага в економіці може забезпечуватися за умов як повної, так і неповної зайнятості. Такі умови залежать від співвідношення між запланованими сукупними витрати і сукупними витратами, необхідними для закупівлі потенційного ВВП, тобто потенційно необхідними сукупними витратами. Від цього співвідношення залежить розбіжність між рівноважним ВВП і потенційним ВВП, а також інфляція.

Ідеальним є варіант, коли заплановані сукупні витрати дорівнюють потенційному ВВП. Тоді в економіці досягається короткострокова і довгострокова рівновага та забезпечується повна зайнятість. Але, як правило, запланованих сукупних витрат або не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, або вони є надмірними щодо закупівлі потенційного ВВП. Залежно від цього в економіці виникають різні наслідки.Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.

Рецесійний розрив – це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково збільшитися, щоб забезпечити досягнення потенційного ВВП.

Величина рецесійного розриву визначається за формулою:

ВВП_П-ВВП_ф – реальний приріст ВВП, необхідний для досягнення ВВП потенційного;

m_e – мультиплікатор витрат.

Графічно рецесійний розрив можна зобразити так:

ВВП₁ – фактичний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати нарівні Е₁.

ВВП₂ – потенційний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати нарівні Е₂.

Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.

Інфляційний розрив – це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково зменшитися, щоб усунути інфляційний надлишок за умов повної зайнятості.

Формула інфляційного надлишку:

ВВП_П-ВВП_ф – інфляційне зменшення ВВП за умов повної зайнятості;

m_e – мультиплікатор витрат.

Графічно рецесійний розрив можна зобразити так:

ВВП₁ – фактичний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати нарівні Е₁ за умов повної зайнятості.

ВВП₂ – потенційний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати нарівні Е₂ за умов повної зайнятості.

23. Вплив держави на економічну рівновагу.

У сучасній економіці держава виконує активну роль. Щоб отримати початкові уявлення про роль держави в економічних процесах, потрібно знову повернутися до моделі економічного кругообігу, підключивши до неї уряд.

В економічному кругообігу він виконує 3 функції:

1. Здійснює на відповідних ринках закупівлю ресурсів та продуктів і несе пов'язані з цим витрати;

2. Забезпечує домогосподарства і підприємства суспільними благами, тобто фінансує освіту, охорону здоров'я, науку, культуру, армію тощо;

3. Отримує від домогосподарств і підприємств податки, за рахунок яких фінансуються суспільні блага.

У моделі економічного кругообігу податки називаються чистими оскільки вони відображають кінцевий результат фінансових відносин між урядом і суб'єктами приватного сектора економіки. З одного боку, уряд стримує від них податки (ТA), з іншого — здійснює зворотні платежі у формі трансфертів (ТR), до яких належать субсидії, виплати по безробіттю, пенсії тощо. Отже, в остаточному підсумку уряд отримує лише чисті податки:

Тn = ТА – ТR. (11.1)

Модель економічного кругообігу за участю уряду показує, яку роль виконує держава а системі макроекономічного регулювання. По-перше, вона виконує перерозподільну функцію в економіці. Так змінюючи рівень податків і трансфертів, держава перерозподіляє сукупний дохід між приватним сектором економіки і виробництвом суспільних благ та послуг. У межах цієї функції вона здійснює певну соціальну політику. По-друге, вона виконує стабілізаційну функцію в економіці. Так, змінюючи обсяг державних закупівель та рівень чистих податків, держава може цілеспрямовано впливати на сукупні видатки і, як наслідок, на рівень виробництва.