- •Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •Об’єкт і предмет макроекономіки.
- •Методи макроекономіки.
- •Макроекономіка і економічна політика.
- •7. Основні макроек. Показники:
- •8.Для обчислення ввп використовують три методи: виробничий, метод кінцевого використання (за витратами) і розподільчий метод (за доходами).
- •9, Номінальний та реальний. Індекси цін. Інфлювання та дефлювання ввп.
- •Циклічність як форма економічного розвитку. Сукупність та структура економічного циклу.
- •Зайнятість і безробіття: види зайнятості, кількісна визначеність безробіття та його види.
- •13. . Споживання та заощадження: графічна інтерпретація залежності від доходу, схильність до споживання та заощадження, недоходні чинники.
- •17. Сукупна пропозиція.
- •18. .Макроекономічна рівновага у моделі аd-аs: короткостроковий та довгостроковий аспект.
- •19. Визначення рівноважного ввп за методами “витрати – випуск” і “вилучення – ін’єкції”.
- •21. Сутність та модель мультиплікатора видатків. Вплив інфляції на мультиплікативний ефект.
- •22. Сукупні видатки ввп,розриви.
- •24.Модель економічної рівноваги за методом “видатки – випуск”.
- •25. Основні положення кейнсіанської теорії про вплив держави на економіку.
- •26. Дискреційна фіскальна політика.
- •28. Мультиплікативний вплив державних закупівель і чистих податків на реальний ввп.
- •29. Стимулююча та стримуюча фіскальна політика.
- •30. Мультиплікатор державних видатків.
- •31. Мультиплікатор збалансованого бюджету.
- •33. Фіскальна політика з урахуванням пропозиції.
- •34. Фіскальна політика та державний бюджет.
- •35. Концепції збалансування державного бюджету та джерела фінансування його дефіциту.
- •37. Механізм досягнення рівноваги на грошовому та товарному ринку.
- •38. Банківська система та грошова пропозиція.
- •39, Грошовий мультиплікатор.
- •40. Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •41.Монетаристська теорія
- •46. Вплив чистого експорту на ввп.
- •54. Проблема нерівності в розподілі доходів.
- •59. Модель економічного зростання Солоу.
- •Місце макроекономіки в системі економічних наук.
Місце макроекономіки в системі економічних наук.
Макроекономіка – галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого з метою забезпечення умов сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції і рівноваги платіжного балансу. Макроекономіка – це одна з наук, що вивчає закономірності функціонування національної економіки. Окрім неї, економіку вивчають багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, менеджмент, галузеві та функціональні економіки та ін. Водночас макроекономіка як наука, насамперед, спирається на положення та висновки політичної економії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізми їх використання у практиці господарювання. Вона також має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів та закономірностей, які відбуваються в економіці. Отже, макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Вона досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб'єктів. Внутрішній стан та функціонування економічної системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між елементами, що входять до її складу, і зовнішнім середовищем. Мікроекономіка вивчає механізм функціонування та взаємовідносини індивідуальних економічних агентів, до яких належать окремі підприємства та організації (фірми, комерційні банки, страхові компанії тощо).
Макроекономіка базується на мікроекономічних явищах та процесах, що означає:
• макроекономічні показники є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;
• макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;
• при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення;
• макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.
Об’єкт і предмет макроекономіки.
Об'єктом макроекономіки є економічна система, що являє собою сукупність економічних суб'єктів, діяльність яких спирається на історично визначені форми виробничих відносин та адекватні їм механізми регулювання економічної діяльності. Окремі економічні системи відрізняються між собою формами власності на засоби виробництва та механізмами регулювання економіки. За цими ознаками економічні системи поділяють на три типи: ринкова економіка (чистий ринок), командно-адміністративна економіка (планова економіка), змішана економіка. Проміжним варіантом економічної системи є перехідна економіка. Субєктами макроекономіки є: держава, підприємства, домогосподарства. Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування економіки, який являє собою сукупність зв'язків між окремими макроекономічними процесами та явищами. Макроекономіка повинна, з одного боку, визначати систему функцій, які відтворюють причинно-наслідкові зв'язки в економіці; з іншого — розкривати можливості людей впливати на причини з метою корегування тих наслідків, які вони викликають в економіці. Отже, макроекономіка виконує як пізнавальну так і прикладну функцію. Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, називають позитивною, а макроекономіку, що виконує прикладну функцію — нормативною
