Медицина в Київській Русі

О сновними напрямами медицини були народні лікарі, лічці, волхви.

Лікували переважно травами, зіллями, намовляннями, обкурюванням,кровопускання і т.д.

В Давній Русі лікарювання існувало в різних формах:

В народі зберігалось народне лікування – волхвування і знахарство. З розвитком християнства заняття волхвуванням стали вважати тяжким антирелігійним злочином, а знахарів жорстоко переслідувати. Християнські священики вірили в таємничу силу лісових магів, вважаючи їх помічниками нечистого духу. На зміну лісним чаклунам прийшли лічці – як світські лікарі, так і монахи.

після прийняття християнства активно почала розвиватися монастирська медицина – великі князі Володимир у 996 р. та Ярослав Мудрий у 1096 р. закріпили за монастирями медичну справу.

В релігійній свідомості Середньовіччя хвороба часто сприймалась як покарання, а іноді і як результат вселення бісів. Зцілення від хвороби розцінювалось як духовне прощення. Невипадково монахи вважали лікарювання хворих своїм боргом і старанно прямували свої турботи на піклування тих, хто захворів.

З часів Ярослав Мудрого на Русі з’явилась світська (мирська) медицина.

З введенням законодавства на Русі з’явилися вільні лікарі, що лікували князів та бояр за великі гроші. В літописах згадуються двірські лікарі – лікар-вірмен та Петро Сиріянин, «зело іскусні в лікарюванні». Східні лікарі ставили діагноз згідно з пульсом, звертали увагу на зовнішній вигляд хворого і досить успішно долали недуги.

У ранніх збірниках законів («Руська правда», ХІ ст.) згадується про лікарів і винагороду їм за лікування.

Отже, світська медицина, на відміну від монастирської, була платною.

Отже медицина в Київській Русі була дуже погано розвинена за сучасними мірками але вона була одна з передових в тогочасному світі.

Національний музей «Чорнобиль»

М узей відкрито 25 квітня 1992 р. за ініціативою Міністерства внутрішніх справ України. В 1996 р. музею надано статус Національного. Експозиція налічує близько 7 тисяч експонатів — розсекречені документи, карти, фотографії, пам'ятки народної архітектури Полісся, зібрані експедиціями музею у Чорнобильській зоні відчуження. Експозиція розповідає про героїчну, самовіддану працю людей багатьох професій — цивільних і військових — по ліквідації наслідків найбільшої техногенної та радіоекологічної катастрофи сучасності — ядерної аварії на Чорнобильській АЕС; відображає постчорнобильську екологічну ситуацію в Україні, міжнародне співробітництво з питань обмеження наслідків Чорнобильської катастрофи. Оснащена експозиція сучасними аудіовізуальними та інформаційно-довідковими технічними засобами, діючими макетами, які розширюють хронологічні та тематичні рамки музею, підсилюють достовірність існуючої експозиції, а електронна «Книга пам'яті учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» дає можливість ширше осягнути масштаби трагедії через долі тисяч людей.

Тут можна побачити унікальні відеоматеріали про катастрофу і її наслідки, діючи трифазову діораму «Чорнобильська АЕС до, під час та після аварії», діючий макет енергоблока ЧАЕС, які розширюють хронологічні та тематичні межі музею, підсилюють достовірність експозиції. Розсекречені документи, карти, фото, особисті речі, історичні реліквії, що зберігаються в музеї, є результатом науково — дослідної та пошукової роботи науковців музею, спеціальних експедицій у Чорнобильську зону відчуження, у постраждалі від радіаційного забруднення регіони України. Чимало представлених у музеї документів оприлюдненні вперше. Девіз музею «Est dolendi modus, non est timendi» (Є межа у печалі, тривога не має межі). Щорічно музей відвідують десятки тисяч екскурсантів, представники 82-х країн світу залишили свої враження у Книзі відгуків. Музей підтримує зв'язки з багатьма установами та громадськими організаціями в Україні та за кордоном, проводить численні тематичні виставки, серед них і міжнародні, пов'язані з відлунням Чорнобиля у світі, проводить не тільки екскурсії, а й уроки пам'яті, зустрічі, конференції, диспути, музично — поетичні вечори, конкурси, екологічні свята, кіно лекторії. За роки існування музей став музеєм національної трагедії, музеєм-пам'яттю, музеєм-надією, музеєм — символом нездоланності українського народу в найстрашніших випробуваннях. Незвичайність, силу емоційного впливу та філософський зміст його експозиції відмічають відвідувачі і преса багатьох країн світу.

Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблока частково обвалилася, при цьому, як вважається, загинула 1 людина — Валерій Ходимчук. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтікалася під реакторними приміщеннями. В результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). Ситуація погіршувалася в зв'язку з тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виділенням тепла (від горіння запасів графіту), з виверженням з розлому протягом багатьох днів продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року мобілізацією ресурсів усього СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.