№ 75 Визначити психологічну модель розв’язання конфліктів за допомогою модератора

Медіаторство (модератерство одне і теж!) - сприяння зовнішнього третій двом сторонам конфлікту, який виконує зобов'язання з усіма сторонами, що сприяє прискоренню процесу вироблення вирішення ситуації спільно з усіма сторонами конфлікту, за умови, що всі учасники готові взяти відповідальність за вироблення рішення конфлікту, вигідну всім сторонам.

Спосіб досудового розв'язання конфліктів альтернативним шляхом:

- Переговори

- Сприяння (модерація) - організаторка (не вплив)

- Медіація (спільне вироблення можливих рішень).

У процесі роботи модератор застосовує методи:

- Кооперативні, співпрацюють техніки ведення розмови

- Техніки формулювання запитань

- Техніку перефразирования

- Техніку «я-послання» (1) констатація факту, 2) опис відношення до цього факту; 3) формулювання побажання на майбутнє) і «я-висловлювання»

- Техніки креативності: мозковий штурм, операціональні техніки (розробка планів дій та обмежень).

Переживання конфлікту:

- Дозволяє побачити свою відповідальність у даному питанні, а як наслідок побачити свою поведінку

- Допомагає знайти альтернативні рішення

- Можливо приводить на шлях інновації

- Підвищення солідарності, згуртованості всередині групи

- Веде до свідомого виграшу у вигляді досвіду і навичок, в тому числі, прігождаются у вирішенні майбутніх конфліктів.

Категорія "природних" посередників - це психологи-практики. Найбільш типові професійні позиції роботи психолога з конфліктами - це психотерапевт і консультант, який приймає сторону клієнта, що діє в його інтересах, обговорює з ним проблему і оптимальні стратегії поведінки. 

Найважче, мабуть, - це провести бесіду таким чином, щоб зберегти (і зовні, і внутрішньо) певну нейтральність по відношенню до позиції учасника конфлікту, не стати його "адвокатом", що виключить можливість посередництва і перетворить психолога в кращому випадку в консультанта. Що виникає в силу співпереживання готовність стати на сторону клієнта може призвести психолога до прямої помилку - прийняття на себе зобов'язань, які він не зможе виконати. Особливо важливо пам'ятати про це психологам або соціологам, які працюють в організаціях, де їхня робота з конфліктом часто виходить за рамки суто психологічної та передбачає певні дії, переговори зі значимими особами і т. д.

Інший важливий етап посередницької діяльності - проведення переговорів з другою стороною конфлікту - від встановлення контакту до узгодження плану подальших дій. Основні психологічні складності цієї стадії пов'язані з встановленням контакту з цим учасником ситуації, так як тут ініціатива контакту належить не йому, а посереднику. Тому особливого значення набуває початковий момент діалогу посередника з учасником конфлікту і те, як посередник ставить перед ним проблему.

На цьому ж етапі посередник повинен сформувати у другого учасника конфлікту позитивне ставлення до своєї участі у вирішенні проблеми, схилити його до усвідомлення необхідності і можливості діалогу з приводу ситуації, що склалася.

Одна з проблем для посередника - втриматися в рамках психологічно рівного, збалансованого відносини до обох учасників конфліктної ситуації. Їх поведінка спочатку може бути різним і навіть діаметрально протилежним: один приходить до посередника за допомогою, а інший може відмовитися від участі у спільній роботі, від діалогу не тільки зі своїм опонентом, але і з посередником. Це вимагає і різної стратегії дій психолога. Психолог нерідко порушує принцип рівного ставлення до учасників конфлікту. ⁵

Будь-який невдалий крок посередника або просто невдало сказана фраза, що порушують або хоча б створюють видимість порушення принципу рівного ставлення до обох конфліктуючих сторін, негативно позначаться на можливості ефективного проведення діалогу.

І, нарешті, третій етап посередницької діяльності - центральний момент всієї ситуації посередництва - це сам діалог, проведення спільних зустрічей і обговорень з усіма учасниками конфліктної ситуації, що перериваються у разі потреби для роздільної роботи з кожною з сторін, аж до досягнення згоди, вироблення якогось то рішення учасниками конфлікту.  По суті, сенс спільного обговорення проблеми, діалогу, організованого посередником, полягає в тому, щоб забезпечити перехід учасників конфлікту від конфронтації, боротьби один з одним за утвердження своїх позицій до усвідомлення спільності їх інтересів у вирішенні виниклої проблеми і необхідність об'єднання їх зусиль для пошуків цього рішення. 

Так як в завдання посередника не входить вирішення проблеми і своїми зусиллями він лише оптимізує процес вирішення проблеми самими учасниками конфлікту, то прийоми та техніки роботи посередника мають організуючий характер: створення та збереження атмосфери довіри, встановлення та виконання домовленостей про принципи досягнення результату і порядок обговорення, підтримка позитивних кроків і обмеження деструктивних дій і т.д. Роль посередника, який особливо активний на початку діалогу, в міру ефективного розвитку обговорення все більше зводиться лише до корекції його напрямки: підтримки конструктивних і припинення деструктивних кроків діалогу