ЗМІСТ

1. Організація технічного обслуговування на станції.

2. Основні експлуатаційні засоби діагностики абонентських ліній.

3. Вимірювання на цифровій системі комутації.

4. Ведення документації і організація технічного обліку.

5. Ведення профілактичного техобслуговування.

6. Захисне занулення і захисне заземлення.

7. Технологія виявлення пошкоджень в блоках ЦСК.

8. Заходи охорони праці для захисту персоналу.

1. Організація технічного обслуговування на станції.

Впровадження на мережах зв′язку цифрових систем комутації (ЦСК) викликало необхідність, з точки зору технічного обслуговування (ТО), при повсякденній роботі здійснити перехід від контрольно-ремонтних функцій до контрольних з можливістю втручання в роботу системи програмних засобів.

Вимоги до кваліфікації та кількості спеціалістів кардинально змінилися. Для ТО ЦСК потрібна невелика кількість спеціалістів високого рівня, що забезпечують роботу центрів технічного обслуговування (ЦТО). Інший персонал не вимагає високої кваліфікації, так як виконує операції для забезпечення взаємодії з засобами технічного обслуговування. Забезпечується централізоване обслуговування значної групи систем комутації з ЦТО, куди надходять дані про технічний стан кожної ЦСК[1].

До особливостей ТО сучасних систем комутації відносяться:

1. Створення спеціальних програм пошуку несправностей з точністю до несправного блоку для забезпечення високої надійності системи комутації.

2. Здійснення автоматичного переключення несправних блоків на резервні для збереження працездатності системи.

3. Скорочення терміну ремонту на цих системах за рахунок використання типових елементів заміни (ТЕЗів).

4. Створення можливості перезапуску основного процесора системи управління, що дозволяє обновлювати не тільки дані, але й програми.

5. Оцінка працездатності обладнання по аварійним повідомленням, що друкуються, а також по стану зовнішньої аварійної сигналізації, що дозволяє визначити несправності в станційному обладнанні, лініях передавання, управляючому комплексі або комутаційному полі, визначити пропадання напруги живлення, загрозу затоплення, пожежу, взлом.

6. Застосування директив мови спілкування „людина – машина” (MML) для визначення стану обладнання, організації перевірок працездатності відключених блоків, для оцінки необхідності виїзду на місце аварії. До обладнання станції пред’являються вимоги з точки зору надійності.

Наприклад, в парі процесорів, які дублюють один одного, повинен бути справним хоча б один. У групі багаточастотних прийомопередавачів повинні бути справними не менше 2/3 блоків. Надлишковість обладнання дозволяє здійснювати автоматичну зміну робочого стану блоків.

Стосовно експлуатаційних робіт, відбувається перерозподіл часових витрат на їх виконання. Якщо на електромеханічних системах комутації основний час з техобслуговування витрачався на проведення перевірок обладнання та ліквідацію пошкоджень, то на системах комутації з програмним управлінням, а особливо на ЦСК, основний обсяг робіт складає адміністрування та управління.

Для електромеханічних систем ТО займало 75% всіх робіт з експлуатації, для систем ЦСК з програмним управлінням ТО зменшилось до 42%, а при централізованій експлуатації з організацією ЦТО - складає 20% [1]. Відповідно збільшується частка робіт з адміністрування та управління з 25% до 80%.

Задачі управління системою комутації покладено на ЕОМ технічної експлуатації (ЕОМ ТЕ), функції якої включають:

- забезпечення функціонування підсистеми обміну „людина – машина”;

- ведення/виведення інформації на дисплей, пристрій друкування та зовнішню аварійну сигналізацію;

- організацію передавання даних між терміналом ТЕ в ЦТО з використанням для високої завадозахищеності інформації системи сигналізації ЗКС№7.

Головною метою функції технічного обслуговування ЦСК є зменшення кількості несправностей та забезпечення відповідного коефіцієнту готовності комплектуючих АТС та всієї АТС [5]:

К_ГІ= (1)

де T_Ні - середній час напрацювання на відмову; T_Ві - середній час відновлення. Статистичне значення напрацювання на відмову T_Н визначається, як середнє арифметичне всіх інтервалів часу роботи обладнання на протязі деякого строку експлуатації:

Т_н= , (2)

де t_i - інтервал роботи між відмовами; n - кількість зафіксованих відмов за весь термін. Коефіцієнт готовності:

K_r= (3)

Де t_i та τ_i - інтервали часу роботи та відновлення відповідно; n - кількість інтервалів (обсяг статистики). Аналогічно вводять коефіцієнт простою:

K_П= (4)

Для того, щоб K _П → 0, необхідно виконати умову: Т _Н >>Т _В . Якщо вважати відмови та відновлення незалежними для всіх пристроїв, то ймовірність справності в будь-який момент часу буде дорівнювати добутку ймовірностей працездатного стану в даний момент всіх пристроїв, а це означає, що коефіцієнт готовності системи буде дорівнювати добутку коефіцієнтів готовності його розрахункових елементів:

К_ГС= (5)

Звідси очевидно, що використання високоякісних та надійних елементів, які застосовуються в системі, забезпечує високий коефіцієнт готовності системи. Якщо Т _Н >> Т _В , то К_ГС →1.

Тому, для покращення результатів діяльності служби експлуатації необхідно зменшити час відновлення, що досягається використанням діагностичних програм для виявлення несправностей, а також відповідних процедур для їх усунення.