2. Особливості вільного та рекреаційного часу

Кілька специфічних визначень рекреації дано фахівцями Центру досліджень політики національного туризму США. Під рекреацією розуміється діяльність людей, що займаються творенням і персональним використанням вільного часу. У зв'язку з цим необхідно ввести ще одне важливе поняття - «вільний час».

Час є необхідною умовою зайняття рекреаційною діяльністю. Весь фонд часу людини розподіляється на робочий та позаробочий. В свою чергу позаробочий час складається із чотирьох різних функціональних груп:

1) час для поїздки на місце роботи;

2) час для задоволення природних потреб;

3) час для домашньої праці й побутових потреб;

4) час для фізичного, інтелектуального розвитку й відпочинку. Ця частина позаробочого часу по суті являє собою вільний час (рис. 1.1).

Вільний час є головною умовою здійснення рекреаційної діяльності. Вільний час – динамічна категорія, що вміщує риси певної епохи, соціальної групи; вільний час змінюється як за обсягом, так і за змістом. На сьогодні частка вільного часу складає у середньому 8-20 % загального часу.

Вільний час (за Т.В. Ніколаєнко) - частина позаробочого часу, не пов'язана із задоволенням природних потреб і вимушених для виконання дій нетрудового характера (наприклад, переміщення в просторі).

Ще одне визначення поняття «вільний час» належить вченим РМАТ (Російської міжнародної академії туризму). За їх думкою, під вільним часом слід розуміти час, вільний від праці та непорушних занять, яким суб'єкт розпоряджається самостійно. (І.В. Зорін, В.А. Квартальнов, 2004). У радянській літературі основним поняттям вважалося саме "Вільний час". Важливо, що мова ніколи не йшла про втому та / або потреби у відновленні сил, тобто власне рекреації. Йшлося саме про вільний час. Дуже суворим було видділення вільного часу від часу позаробочого. У позаробочий час зазвичай включалися такі заняття як поїздки по населеному пункту, задоволення природних потреб, домашня праця, власне вільний час, який зазвичай використовується для "фізичного та інтелектуального розвитку та відпочинку".

Класифікації часу

І. Генетична класифікація часу, згідно Р. Ланкуаре:

1. Час соціальний і час особистий: соціальний час - час, присвячений активній роботі, суспільному і сімейному життю; особистий час - це час, посвячений турботі про фізичне здоров'я і культурний розвиток.

2. Час активної діяльності і час відпочинку: перший час – це час, присвячений трудовій, громадській і домашній діяльності, а друге - це час, присвячений відпочинку.

3. Час виробничої діяльності і час, не пов'язаний з отриманням прибутку.

4. Час структурований і час неструктурований: час перший - це час за календарем і чітко організований розкладом, другий – це час не спланований.

ІІ. За ієрархію часу:

соціальний час = робочий час + позаробочий час, який включає вільний час.

Рекреаційний час, безсумнівно, є частиною вільного часу.

Добовий соціальний час відповідає правилу трьох вісімок (з 24 годин в добу – 8год витрачається на сон, 8 - робочий час і 8 – позаробочий час).

ІІІ. За циклічністю розрізняють вільний час:

щоденний (40 %),

щотижневий (вихідні дні наприкінці робочого тижня – 35 %),

щорічний (відпустка – 8 %)

пенсійний вільний час (13 %)

перерви в роботі (4 %).

Структура використання позаробочого часу мінлива. У суспільстві розвиваються два паралельних, але протилежно спрямованих процеси. Так, простежується стійка тенденція зменшення витрат позаробочого часу на домашню працю за рахунок розвитку сфери обслуговування і громадського харчування, широке застосування побутової техніки, а це в свою чергу, призводить до того, що більше часу залишається на відпочинок.

Зворотний процес можна спостерігати у зв'язку з підвищенням інтенсивності праці. Високий ритм роботи, величезний обсяг інформації, автоматизація і комп`ютеризація праці, необхідність постійного підвищення кваліфікації викликає у робітників надмірну втому, відчуження по відношенню до виконуваної роботи, а часто й стрес. Вочевидь, що працюючим стає необхідна більша кількість часу на відновлення психофізіологічного і інтелектуального стану.

ВІЛЬНИЙ ЧАС

Крім того, на використання вільного часу значний вплив має так званий процес трансформації суспільної свідомості. Даний процес західноєвропейські дослідники назвали переходом від «суспільства робочого часу до суспільства вільного часу», який проявляється у зміні теоретичної концепції вільного часу та змін в системі духовних цінностей.

Історично розрізняють три фази розвитку концепції вільного часу:

1 - у 50-ті роки ХХ ст. домінувала орієнтація на використання вільного часу як засобу відновлення фізичних і духовних сил виключно з метою продовження плідної праці;

2 - у 60-70-ті роки ХХ ст. вільний час використовується на споживання матеріальних благ, які забезпечуються зростаючим добробутом суспільства (придбання товарів, нерухомості, предметів розкоші);

3 - починаючи з 80-90– х р ХХ ст. явною стає тенденція до гедонізації (від грец. hedone – задоволення) вільного часу – отримання задоволення, фізичне й емоційне розвантаження, зміна оточуючого середовища і діяльності визначають основний сенс проведення вільного часу. Тобто споживання благ цивілізації не заради необхідності і не як самоціль, а заради насолоди життям.

Суспільство так само продовжує більше споживати, але тапер це в меншому ступені стосується матеріальних благ і більше орієнтовано на отримання вражень, пізнання.

Зміни в системі духовних цінностей особистості можна охарактеризувати такими рисами:

• орієнтація на насолоду життям: життя повинно приносити задоволення, відпочинок – це можливість для самореалізації особистості, а робота – необхідний засіб підтримання високого рівня життя. Гедонізм передбачає зростання попиту на враження і зміну вражень, причому найбільшу значимість має процес, а не об’єкт отримання задоволення.

• екстраверсія – поворот до альтернативної культури, звернення до зовнішнього світу, відкритість суспільства по відношенню до альтернативних культур, спілкування, нові соціальні контакти і знайомства.

• екологізація мислення – усвідомлення вразливості оточуючого природного середовища та його єдності з людським суспільством. Усвідомлення вичерпності природних ресурсів, негативного впливу розвитку промисловості і урбанізації на всі складові оточуючого середовища спонукає людство до обмеження і раціоналізації використання всіх видів ресурсів, застосування нових «м’яких» технологій.

В контексті розвитку психології вільного часу і зміни в системі духовних цінностей особистості змінилося місце і роль рекреації в структурі потреб суспільства – рекреація стала нагальною потребою всіх членів суспільства. Відповідно змінився і характер цих потреб – від примітивних до більш піднесених, від простого відновлення сил – до способів реалізації людиною своїх індивідуальних емоційних і інтелектуальних потреб. У зв’язку з чим в усьому світі спостерігається стрімке урізноманітнення видів рекреаційних занять: релаксаційного, освітнього, інтелектуального, екстремального, активного, екологічного характеру.

РЕКРЕАЦІЙНИЙ ЧАС

Позаробочий час складається із

• часу для природних потреб (сон, харчування, особиста гігієна);

• для домашньої праці і побутових потреб;

• для фізичного, інтелектуального розвитку та відпочинку.

Вільний час складається з двох частин: дозвілля або час для відпочинку і час для більш піднесеної діяльності. Результати досліджень показують, що найважливіше місце у вільний час займають культурні заняття: перегляд телепередач, прослуховування радіопередач, читання художньої літератури, преси. Ці заняття мають статичний характер, пов'язані з пасивним відпочинком вдома і з споживанням готових продуктів засобів масової інформації. Тому велике значення має збільшення рекреаційно-пізнавальної активності через рух.

Про значимість вільного часу як чинника формування рекреаційних потоків і їх спрямованості можна судити по тій деталі, що після 1991 року у значної частини населення з'явилася маса вільного часу, але рекреаційні потоки драматично скоротилися внаслідок тяжкої кризи. Поступово ситуація вирівнюється, однак колишні потоки не відновлюються ні в кількісному відношенні, ні в плані їх спрямованості.

В цілому, кількість вільного часу сама по собі ніякого реального впливу на розвиток рекреаційної діяльності не надає. У залежно від типу культури та рівня розвиненості суспільства, поняття вільного часу і рекреації істотно розрізняються. Обидва ці поняття найвищою мірою відносні, і немає ніяких підстав або даних для приведення їх до спільного знаменника.

Разом з тим, не слід плутати поняття «вільний час» з поняттям «рекреаційний час», під яким розуміється час реалізації рекреаційної функції (розширене відтворення живих сил) діяльності людини. (І.В. Зорін, В.А. Квартальнов, 2004).

Рекреаційний час (як і вільний) має певну структуру. Розглянемо типовий приклад - структуру рекреаційного часу протягом життя людини (табл. 1).

Таблиця 1 Структура рекреаційного часу протягом життя людини (1)

Виділені масиви рекреаційного часу по-різному виконують функції простого і розширеного відтворення сил індивіда. Так, інклюзивний час - це час простого компенсаторного відновлення сил, щоденний час - час компенсаторно-розширеного відновлення, уїкенд виконує функції розширено-компенсаторного відновлення, відпускний - функції розширеного відновлення. При цьому структура суспільно організованої рекреації не відповідає структурі рекреаційного часу.

Згідно структури рекреаційного часу виділяються і відповідні типи рекреації:

1. Інклюзивна - рекреаційна діяльність, вбудована в побутову і трудову діяльність;

2. Щоденна - постійна рекреаційна діяльність: короткотривалі прогулянки, ранкова зарядка, спортивна гра, купання, читання;

3. Щотижнева - рекреаційна діяльність, віднесена на кінець робочого тижня (уїкенд): поїздки за місто, на дачу і т. д .;

4. Відпускна - рекреаційна діяльність, віднесена на кінець робочого року;

5. Компенсаторна - рекреаційна діяльність, що компенсує витрати життєвих сил людини до нормального рівня;

6. Розширена - рекреаційна діяльність, що дозволяє компенсувати витрати життєвих сил людини з певним запасом.