36. Сутність та особливості інформаційних війн.

Інформаційна війна (англ. Information War) — використання і управління інформацією з ціллю набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.

Інформаційна війна в класичному розумінні являє собою ідеологічну, психологічну обробку збройних сил, населення, військово-політичного керівництва противника в інтересах створення тої громадської думки, яка потрібна, або її дезінформації і, таким чином, нав´язування супротивній стороні своєї політичної волі. В широкому значенні слова під терміном „інформаційна війна" розуміємо війну з використанням інформаційних технологій.

Щодо правомірності існування терміну „інформаційна війна" існують різні погляди, у тому числі й протилежні. Однак, слід зазначити, що кількість прихильників існування терміну „інформаційна війна" все ж таки переважає число противників цього поняття, і з кожним роком теорія і практика інформаційної війни збагачується новітніми розробками, про що, наприклад, свідчать, останні публікації вітчизняних воєнно-теоретичних видань.

Аналіз наукових праць з проблем інформаційної війни свідчить, що па сьогоднішній день не існує загальноприйнятої концепції інформаційної війни, мало того, поняття, які використовуються для визначення і вивчення феномену інформаційної війни і її наслідків, все ще не устоялися і можуть змінитися внаслідок іншої класифікації у майбутньому. Через багатогранність даного явища різні дослідники, які вивчають інформаційну війну, виділяють той чи інший аспект.

На думку одних дослідників, під впливом еволюційних змін стрімко збільшується інформаційна складова бойових засобів, що забезпечують виконання завдань на полі бою. Прибічники даного підходу до концепції інформаційної війни сходяться на тому, що перемога в ній залежатиме в основному від рівня розвитку та використання новітніх інформаційних технологій у військовій сфері.

Другий підхід пов’язаний з виникненням нового середовища для протиборства, так званого „кібернетичного простору” та нового виду зброї, що має назву інформаційної. Під інформаційною зброєю в даному контексті розуміють інформаційні пристрої та технології, які використовуються для широкомасштабного, цілеспрямованого, швидкого і прихованого впливу на військові і цивільні інформаційні системи противника з метою руйнування його економіки, підриву бойової готовності та боєздатності.

Дослідники третього підходу, найбільшого значення надають соціальним аспектам інформаційної війни. Вони вважають, що інформаційне протиборство являє собою цілеспрямовані інформаційні впливи соціальних інформаційних систем (окремих людей, певних соціальних груп, народів, країн) одна на одну з метою отримання певного виграшу в матеріальній сфері, В цих умовах інформація, як зброя, передусім, діє на систему управління, але не стільки знищуючи її, скільки підкоряючи.

До особливостей інформаційно-психологічної війни належать:

- перенос функцій стримування на інформаційну сферу. Провідні держави світу орієнтуються на превентивність дій у реалізації функцій стримування. Досягнення інформаційного домінування створює базу і необхідні умови для цього, У випадку успіху курсу на ядерне роззброювання світу інформаційне домінування може стати головним механізмом стримування і забезпечення світового, у тому числі й в силовому аспекті, лідерства;

- багатоаспектність і багатооб’єктність впливу з високим ступенем координації у часі та просторі. Зростаюча «проникність» усіх сфер життя суспільства інформаційними системами і технологіями дає можливість «вибудовувати» інформаційний вплив адекватно алгоритму впливу на різні сфери, процеси, країни, об’єкти, групи, особи одночасно, у потрібній послідовності та під різними «кутами впливу».

- здатність «малими» інформаційними впливами отримувати «великі» кінцеві результати.

- відсутність необхідності фізичного вторгнення на територію супротивника та окупації цієї території для досягнення своїх цілей;

- скритність стадії підготовки операцій (у тому числі — можливість практичного втаємничення генерального і виконавчих суб’єктів, котрі можуть виявляється лише силами і засобами розвідки і контррозвідки;

- можливість маневрування силами та засобами, а також їх швидкого і потайливого зосередження поблизу кордонів і життєво важливих комунікацій супротивника для раптового завдання удару;

- «плавність» переключення інформаційних впливів, регулювання в широких межах інтенсивності та тривалості їхньої реалізації: від організації інформаційних «шоків», «ударів», «викидів», «блокад» до повільно плинних, латентних, розтягнутих на роки мікродозованих впливів;

- можливість наведення хаосу, у сфері, котра піддається інформаційному впливу, і наступне управління цим безладдям - як один із принципів одержання потрібних результатів;

- скритність та анонімність оперування інформаційно-психологічними впливами, можливість проведення їх «під чужим прапором» і з будь-якої точки інформаційного простору;

- ідеальні умови для маскування і приховування справжніх намірів, створення передумов для використання методів психологічного та інформаційно-технічного впливів;

- відсутність матеріальних слідів агресії, котрі дозволили б установити справжнього агресора та притягти його до міжнародної відповідальності;

- бездіяльність основного збройного потенціалу держави, котра стала жертвою інформаційно-психологічної агресії; бездіяльність або фактична неефективність традиційних військово-політичних союзів, визначають виняткову небезпеку використання сил, засобів і методів інформаційно-психологічної війни як засобу розв’язання політичних протиріч у сфері міжнародних відносин.

Щодо теоретичних проблем дослідження інформаційної (інформаційно-психологічної) війни, яку можна розглядати як крайній спосіб розв’язання політичних протиріч в інформаційному суспільстві, можна виокремити невирішені проблеми, а саме відсутність:

- загальноприйнятого визначення поняття «інформаційно-психологічна війна», котре однозначно виділяло б з усього різноманіття різновидів і організаційних форм інформаційно-психологічного впливу порівняно невелику групу акцій, заходів і операцій, які можуть становити особливу небезпеку