29.Охарактеризувати теорію натовпу г.Лебона.

Прикладом групових течій соціологічного психологізму є психологія натовпу французького вченого Гюстава Лебона (1841-1931).

Він вважає, що сучасна йому цивілізація є продуктом інтелектуальної творчої еліти, але життя європейського суспільства на порозі XX ст. знаменує собою початок якісно нового етапу розвитку: на заміну «ери еліти» приходить «ера натовпу», «ера маси». Поява мас в нього виступає наслідком таких процесів, як модернізація промисловості, швидка урбанізація та переселення великих груп людей з сіл у міста, розповсюдження засобів масової інформації та посилення їх уніфікуючого впливу, тощо. Настання «ери натовпу» Лебон розглядає як початок занепаду цивілізації. У центрі уваги Лебона — констатація очевидного факту, що поведінка людини на самоті або у звичайних умовах суттєво відрізняється від її поведінки в групі людей, у натовпі, де діють сили гіпнозу й навіювання.

Він трактує натовп як групу людей, охоплених спільними настроями, прагненнями й почуттями і виділяє такі характерні риси натовпу: зараженість спільною ідеєю;*відчуття непоборності власної сили і всемогутності;*втрата почуття відповідальності;*нетерпимість, догматизм, схильність до навіювання;*готовність до імпульсивних дій та бездумного слідування за лідерами, тощо. Всі натовпи він поділяє на дві великі групи: «різнородні» (або гетерогенні, типу вуличних натовпів, які збираються стихійно і випадково на місці якоїсь події: аварії, зіткнення машин, нещасного випадку та інше) і «однородні» (або гомогенні, типу релігійних сект, східних каст або класів).

Тобто, Г. Лебоном була розроблена концепція натовпу, в якій він трактує масову поведінку як аномальну, а головними озна-ками маси визначає знеособленість, втрату інтелекту таособистої відповідальності, домінування почуттів. Він ви-окремлює такі чинники, що зумовлюють масову поведінку:душа раси, вплив вожаків, наслідування і взаємне заражен-ня. Ключовим поняттям, яким Г. Лебон визначає психоло-гічний механізм взаємодії мас, є «психічна інфекція».

30.Охарактеризувати психоаналітичну теорію з. Фрейда

На думку Фрейда, початком і основою психічного життя людини є різні інстинкти, потяги і бажання, спочатку властиві людське організму. Недооцінюючи свідомість і соціальне оточення в процесі формування та буття людини, Фрейд стверджував, що провідну роль в організації життєдіяльності людини відіграють різного роду біологічні механізми. Фрейд наполягав на тому, що духовний розвиток індивідуума коротко повторивши т хід розвитку людства в силу того, що в своїх психічних структурах кожна людина несе тягар переживань віддалених предків. Представляючи людську життєдіяльність як результат боротьби двох вічних сил Ероса і Танатоса, Фрейд вважав, що ці інстинкти є основними двигунами прогресу. Єдність і боротьба Ероса і Танатоса не тільки обумовлюють кінцівку буття індивіда, але і вельми істотно визначають діяльність різних соціальних груп, народів і держав. Несвідомі прагнення особистості утворять її потенціал і основне джерело активності, задають мотивацію її дій. В силу неможливості задоволення інстинктивних потреб в їх природно-природній формі через соціальні нормативні обмеження людин змушений постійно шукати компроміс між глибинним потягом і суспільно прийнятною формою його реалізації. Модель особистості, створена Фрейдом, являє собою ступеневу освіту: нижчий шар (Воно, чи Ід), представлений несвідомими імпульсами і "родовими спогадами", середній шар (Я, або Его) і верхній шар (Над-Я, або Супер-Его) - норми суспільства, сприйняті людиною. Найбільш жорсткі, агресивні і войовничі шари - Воно й Над-Я. Вони з обох сторін атакують психіку людини, породжуючи невротичний тип поведінки. Оскільки в міру розвитку суспільства верхній шар (Супер-Его) неминуче збільшується, стає більш масивним і важким, то і вся людська історія розглядається Фрейдом як історія наростаючого психозу. Постійне протиборство трьох сфер особистості значною мірою пом'якшується спеціальними "захисними механізмами" ("механізмами захисту"), що утворилися в результаті еволюції людини. Найважливішими з неусвідомлюваних "захисних механізмів", покликаних забезпечити відому цілісність і стабільність особистості в умовах конфлікту суперечливих імпульсів і установок, Фрейд вважав "сублімацію", "витіснення", "регресію", "проекцію", "раціоналізацію", "реактивне освіту", "фіксацію поведінки та ін. Наполягаючи на початкової суперечливості і конфліктності сфер особистості, Фрейд особливо акцентував динамічні моменти буття особистості, що стало сильною стороною його концепції, Надаючи важливого значення всім сферам особистості і механізму їх взаємодії, Фрейд разом з тим прагнув пов'язати з теорією особистості багато свої гіпотези і концепції. Особистість, по 3. Фрейду, - це взаємодія взаємно спонукають і стримуючих сил. Либидозная енергія, що з інстинктом життя, є також основою розвитку особистості, характеру людини. Фрейд говорив про те, що в процесі життя людина проходить кілька етапів, що відрізняються один від одного способом фіксації лібідо, способом задоволення інстинкту життя. При цьому Фрейд приділяє велику увагу тому, яким саме способом відбувається фіксація і чи потребує людина при цьому в сторонніх об'єктах. Виходячи з цього, він виділяє кілька стадій - стадій психічного генезу протягом життя дитини.