58. Взаємозв’язок свідомості і мови.

Мова має таке ж давнє походження, як і свідомість. Мова - це знакова система, яка використовується для цілей комунікації і пізнання. Свідомість і мова утворюють певну єдність. Мова є безпосередньою дійсністю думки, свідомості. Вона бере участь у процесі розумової діяльності як її почуттєва основа або знаряддя. Свідомість не тільки виявляється, але й формується за допомогою мови. Зв'язок між: свідомістю і мовою є не механічним, а органічним. їх не можна відокремити один від одного, не руйнуючи того чи іншого.За допомогою мови відбувається перехід від сприйнять і уявлень до понять, протікає процес оперування поняттями. У мові людина фіксує свої думки, почуття і завдяки цьому має можливість піддавати їх аналізу. Мова і свідомість єдині. У цій єдності визначальною стороною є свідомість, мислення: будучи відображенням дійсності, вона утворює форми і диктує закони свого мовного буття. Але єдність - це не тотожність. Обидві сторони цієї єдності відрізняються одне від одного: свідомість відбиває дійсність, а мова позначає її і виражає в думці. Мова - це не мислення, інакше найбільші базіки повинні були б бути найбільшими мислителями.

 

59. Самосвідомість та самопізнання людини. Проблема людського Я. Свідомість становить невід'ємний атрибут людського способу життя. Специфіка свідомого способу життя людини полягає в його здатності відокремити в представленні себе, своє "Я" від свого життєвого оточення, зробити свій внутрішній світ, свою суб'єктивність предметом осмислення, розуміння, а головне - предметом практичного перетворення. Саме ця здатність і визначає межу, що розділяє тваринний (натурально-природний) і людський (суспільно-історичний) спосіб буття. Проблема змісту, механізмів і структур людської свідомості до сьогодні залишається однією з принципово важливих і найбільш складних. У психології поки не лише відсутня теорія свідомості, а й мало достатньо обгрунтованих гіпотез про джерела і природу "Я", гіпотез, здатних бути підставою окремих досліджень. Як правило, вирішуються лише окремі питання, пов'язані з окремими особливостями самосвідомості (самооцінка, образ Я, уявлення про себе і т.п.) В цілому ж проблема "Я - свідомість" в психології залишається, по суті справи, навіть не сформульованої. Існує проблема природи людини, її місця в світі, його відносин до світу і в світі, питання про сенс життя людини і т.п. Фундаментальною особливістю людського способу життя тут належить його свідомість. Саме свідомість становить специфічну відмінність людини, визначає його унікальне становище в світі, конституює його особливий онтологічний статус, спосіб його буття. Буття людини включає в себе як невід'ємний момент свідомість. Людське буття - це усвідомлене буття. З виникненням людини свідомість стає притаманне буття, воно набуває статусу буття. Традиційна трактування свідомості полягає в ототожненні його з самосвідомістю - з знанням суб'єкта про світ і своє місце в ньомуОтже, свідомість можна розглядати як функцію, властивість соціальних систем, виводити його зміст і форми з переплетення і диференціації зв'язків системи. Людська свідомість є усвідомлення людиною життєвої реальності, соціальних реально-практичних відносин. У такому випадку замість однорідної площині свідомості виявляються його глибинні шари. Свідомість виявляється багатовимірним, об'ємним. Воно виявляється причинно обумовленим на різних одночасно існуючі рівні, на рівні механіки соціального, механіки несвідомого, механіки знакових систем культури і т.д.