54. Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення і розвитку свідомості.

У світі немає нічого загадковішого за людський розум, інтелект, свідомість. Ідеальні, духовні явища, які на відміну від матеріальних існують тільки у головах людей як похідні від матеріальних, як результат їхнього відображення, встановлюють зміст свідомості. Тисячоліття людство шукало відповіді на питання, в чому полягає суть феномена свідомості, яка її природа, як вона виникла і яке її призначення в світі. В історико-філософському процесі проблема свідомості набувала найрізноманітніших тлумачень. Відомо, що ідеалізм вважає свідомість активним началом матерії. Фактично свідомість відривалась від людини і природи, їй приписували самостійне, незалежне існування. Така свідомість не мала ніякого відношення до мозку: воно жило своїм власним життям, розвивалося, продовжувало явища природи та історії. Ідеалісти стверджували, що свідомість може бути зрозумілим тільки із самого себе. У світі завжди існували дві самостійні субстанції - матерія і свідомість. Свідомість, як і матерія є вічною, вона не виникає і не народжується. Питання про походження і сутність свідомості пов'язується з розглядом матерії, яка здатна до саморуху і саморозвитку. Світова філософська думка ХХст.-Питання свідомості стає предметом постійної зосередженості і пошуку зарубіжної філософії цієї епохи. Щодо світової сучасної філософії, то її трактування "онтології суб'єктивності і свідомості" не однозначна За останні 15-20 років філософія свідомості в англомовних країнах помітно перебудувалася. Вона взяла курс на зближення з пріродознаніем,, на розробку "наукової метафізики", набула більш емпіричний, натуралістичний вигляд. Сьогодні досліди філософів зосередились на співвідношенні "духу" і "тіла", фізичних і психічних станів. Свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей.

55. Властивості свідомості (ідеальність, інтенціональність, творчість, вербальність, символізм).

Свідомість є специфічною людською формою освоєння світу, яка передбачає освоєння об'єктів спочатку без фізичної дії на них. Ідеальність. Це — найзагальніша форма існування свідомості як суб'єктивної реальності. Поза ідеальністю свідомості не існує. Вона тільки там і починається, де і коли людина змушена об'єктивувати свій внутрішній світ у загальнозначущих цінностях, починає дивитися на себе збоку, очима інших людей, співвідносити свою поведінку із загальновизнаними нормами. Інтенціональність. Свідомість завжди є усвідомленням чогось. Вона спрямована на певну предметність. У свідомості наявне те, що є її предметом. Тобто відображається не світ узагалі в його різноманітності, а лише те, що є предметом конкретної діяльності чи уваги людини. Здатність творити і відтворювати ідеї. Компонентний. Охоплює складові, необхідні для діяльності людини: а) знання або когнітивну сферу свідомості (відчуття, сприймання, уявлення, поняття, судження тощо); б) цінності, потреби, інтереси, емоційні стани, що обґрунтовують і стимулюють активність, або мотиваційна сфера свідомості; в) програми (проекти, плани, цілі), або нормативно-проективна сфера свідомості. Самосвідомість — здатність людини поглянути на себе збоку, тобто дистанціюватися від себе, побачити себе очима інших.

56. Проблема ідеального в філософії. Свідомість і форми психічної діяльності: мислення, емоції, воля, память. Психічне та ідеальне. Доцільно охарактеризувати терміном «ідеальне» всі психічні процеси, пов'язані з пізнанням людини, починаючи від чуттєвих образів і закінчуючи уявними моделями дійсності. Свідомість людини має складну структуру, яка відображає, з одного боку, те, з чого складається цей феномен, а з іншого — спосіб, характер його функціонування. Розглядаючи свідомість з точки зору бачення її існування як певних станів, вияву людської сутності стосовно відоб­раження дійсності, ми говоримо про свідомість як єдність емоцій, мислення, пам'яті та волі. Емоції характеризують психічний стан людини, певною мірою компенсуючи брак доступної їй інформації, і суттєво впливають на мислення та його продуктивність, що досить добре відоме вам з власного досвіду. Оскільки людина живе більшою мірою емоційним, ніж раціональним життям (що інколи спричинює непередбачуваність її поведінки), можна зробити висновок про роль і значення емоцій, почуттів у її життєдіяльності. Мислення людини має абстрактний характер, у чому полягає докорінна відмінність людського мислення від конкретно-образного мислення вищих тварин .Формами абстрактного мислення є поняття, судження та умовиво­ди, про що йтиметься далі. Пам'ять, вмістилищем якої є не лише головний мозок, а й спинний, який передає "накази" іншим органам і є немовби головним кабелем (якщо порівнювати зі світом техніки) зв'язку з руками, ногами, легенями. Різновиди пам'яті, її роль і значення у життєдіяльності людини вивчає психологія.Воля є свідомим і вільним прагненням людини до здійснення певної мети, яка є для неї цінністю. Воля протилежна імпульсивним потягам і прагненням людини, інколи навіть її життєвим потребам. Вольові зусилля потрібні людині не тоді, коли вона бажає, хоче щось зробити чи чогось досягти, а тоді, коли цього вимагає обов'язок

57. Структура свідомості: її компонентний (знання; цінності, потреби; програми) та рівневий (свідоме, несвідоме, надсвідоме) вияви. Свідомість — це насамперед знання. Без знання свідомості не існує. Ось чому в сучасній філософській літературі більшість дослідників вказують на важливу роль пізнавальної, емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості. Логічна структура когнітивної діяльності людини складається із чуттєво-сенситивного, абстрактно-мисленного та інтуїтивного рівнів. На цих рівнях виникають чуттєві образи й понятійні структури, які становлять предметно-змістовну основу мислення. До пізнавальних здатностей людини належить також увага і пам'ять. Але у пізнавальній сфері свідомості провідна роль, безперечно, належить понятійному мисленню. Саме воно забезпечує всій пізнавальній діяльності предметний, усвідомлений характер. Емоційна сфера свідомості — складне, мало досліджене явище. Спроба виділити її структури і типологізувати їх не вдалась. Емоції — це відображення об'єкта у формі психічного переживання, хвилювання. Емоційну сферу становлять почуття, афекти, пристрасті та самопочуття. Мотиваційно-вольова сфера свідомості складається із мотивів, інтересів, потреб суб'єкта в єдності зі здібностями у досягненні цілей. Поряд із свідомістю у "внутрішньому світі" людини існує рівень несвідомого. Сьогодні це визнала більшість вчених. Вважають, що несвідоме — це сукупність психічних явищ, станів і дій, які лежать поза сферою розуму. До несвідомого належать сновидіння, гіпнотичні стани, явища сомнамбулізму, стани неосудності, а також інстинкти та запорогові почуття. Інстинкти і запорогові почуття — це такі структурні елементи несвідомого, які можуть зароджуватись на рівні підсвідомого, залежати від нього, а з часом переходити на рівень свідомості. До несвідомого зараховуються також автоматизми й інтуїція, які можуть зароджуватись на рівні свідомості, а з часом поринати у сферу несвідомого. Під автоматизмами розуміють складні дії людини. Завдяки включенню несвідомого до психічної діяльності, на думку вчених, навантаження на свідомість зменшується, а це в свою чергу розширює поле творчих можливостей людини.