3. Специфіка філософського знання (на відміну від науки та релігії).

Філософія - це система певних знань про природу, суспільство, людину, процес її мислення, пізнання.

Філософські знання - це знання найбільш загальних проблем буття, а саме: світу, його єдності, людини, її походження, мислення, пізнання, розвитку суспільства тощо. Іншими словами, це знання загального в системі відношення "людина - світ".

Філософію часто розглядають як один із різновидів наукового знання. Але не слід ототожнювати науку і філософію. Так, вона тісно пов'язана з науковим знанням, як і з іншими формами суспільної свідомості, однак має свою специфіку, особливий предмет вивчення, характерні способи підходу до нього. Наука формує так звану картину світу, яка є зведенням даних про світ, взятий сам по собі, без людини. Філософія є теоретично вираженим світоглядом, в якому "картина світу" є лише моментом, це – стрижень світогляду, який виражає відношення людини до світу. Філософія досліджує не світ як такий, а смисл буття людини у світі. Розглядаючи відношення "людина – світ", філософія прагне піднятися до усвідомлення питань про мету та сенс життя, про щастя та шляхи його досягнення. У цьому плані філософія, спираючись на наукові знання і використовуючи їх.Наука, в свою чергу, потребує філософського усвідомлення дійсності. Одним зі способів духовно-практичного освоєння світу є релігія. Релігія прагне дати оцінку людським стосункам і поведінці в складному і суперечливому взаємовідношенні добра і зла. Вона звертається до віри, як до найефективнішої форми освоєння розмаїтої реальності.

Головним у філософських дослідженнях є співвідношення "людина – світ". Для філософських поглядів характерний інтелектуалізм і постійний сумнів у власних твердженнях, критичність, незаспокійливість і динамічність думки. Цим філософські уявлення про світ різко відрізняються від релігійних поглядів і зближують філософію з наукою.

4. Основні проблеми філософії. Структура філософського знання (онтологія, гносеологія, методологія, аксіологія).

Всі концепції та напрямки включали в себе і досліджували різні групи філософських проблем, які безпосередньо і складають частини і розділи філософського знання, що представляють структуру сучасної філософії: 1. Вчення про буття - або онтологія. вчення про першооснови буття, сфери буття і категорії. Щодо проблеми, що є основою світу, у філософії сформувалися дві основні течії — матеріалізм, прихильники якого виводили все суще з матерії, природи, різних матеріальних утворень, та ідеалізм, який проголошував сутністю всього сущого ідею, дух, Бога. Антична філософія починалася з онтології. 2. Вчення про пізнання - гносеологія Філософська теорія, яка розглядає можливості людського пізнання, а також шляхи та форми пізнавальної діяльності. цікавлять питання істинності наших знань, критерії істинності, різні точки зору з цих питань - головна проблема гносеології; особливості соціального, наукового, позанаукового та інших видів знання. 3. Вчення про методи людської діяльності - методологія. Вона включає в себе погляди на загальні способи і підходи людини до дійсності 1) Принцип системності;2)причинності 3) загальності і відмінності (відносини загального і одиничного, загального і окремого, частини і цілого). 4. Вчення про людину - філософська антропологія і вчення про цінності - аксіологія. Вони займаються аналізом проблем людини, його природи та сутності, спосіб її життя, пошуками головних орієнтирів людської діяльності. Аналізують ціннісні орієнтації людини і включають в себе вчення про такі цінності, як свобода особистості, сенс буття і сенс життя, щастя, любов, доля, смерть і безсмертя, краса, добро, моральність в цілому. Вони дають установку на ієрархію цінностей. Специфічні філософські дисципліни - етика і естетика призначені займатися духовним світом людини, є антропологічними та аксіологічного знанням про нього.